ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАЙПС РИЧАРД ЕДГАР

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. ПАЙПС Ричард Едгар [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pajps_R (останній перегляд: 17.02.2019)
ПАЙПС РИЧАРД ЕДГАР

ПАЙПС Ричард-Едгар (н. 11.07.1923) – амер. політолог та історик. Д-р філософії (1950), професор (1963). Н. в м. Цешин (Польща) в сім'ї підприємця. Від 1929 – у Варшаві. У жовтні 1939 разом із батьками втік із окупованої Польщі. Від 1940 – у США. 1943–46 служив в амер. армії як перекладач рос. мови. Здобув ступені: бакалавра – у Корнельському ун-ті (шт. Нью-Йорк, США, 1945), магістра (1947) та д-ра філософії (1950) – у Гарвардському ун-ті в Кембриджі (шт. Массачусетс, США). Студіював рос. історію під кер-вом визначного амер. історика, емігранта з Росії М.Карповича. З 1953 – наук. співробітник, заст. директора (1962–64), директор (1968–73) Рос. дослідницького центру Гарвардського ун-ту. Впродовж 1950–96 викладав у Гарвардському ун-ті: професор (1963), почесний професор (1996). Гол. консультант в Ін-ті вивчення Росії Стенфордського ун-ту (шт. Каліфорнія, США, 1973–78). У 1970-х рр. – консультант сенатора Генрі Джексона. Від 1976 очолював групу "Б" – цивільних експертів при Центр. розвідувальному управлінні, котра вивчала стратегічний потенціал та політ. стратегію СРСР. Керівник відділу Сх. Європи й СРСР при Раді нац. безпеки в адміністрації президента США Р.Рейгана (1981–82). Належав до прибічників жорсткого курсу щодо СРСР, оскільки вважав його експансіоністською д-вою, здатною першою розпочати ядерну війну. Не раз відвідував СРСР та РФ. Автор численних праць з історії Росії та СРСР, радянсько-амер. відносин доби перебудови та ін. Зокрема, порушував деякі сюжети з укр. історії в контексті вивчення нац. питання в Російській революції 1917–1918, міжнац. взаємин народів Росії та СРСР, проблем нац. політики КПРС, ставлення деяких рос. політ. діячів (П.Струве та ін.) до укр. національно-визвол. руху на поч. 20 ст. Тримався думки, що Російська імперія кінця 19 ст. вже була поліційною д-вою. Виводив витоки рад. тоталітаризму від кінця 19 – поч. 20 ст. У своїх студіях обстоював тезу, що протягом 500 років напівазійське Моск. царство перетворилося на багатонац. імперію, переважно збройним шляхом, а більшовики після революції 1917 відродили цю імперію. Вважав, що в історії Росії була низка можливостей, зокрема в 1613, 1730, 1767, 1809, 1825, 1861, 1905, 1917, розпочати "новий курс", але країна поверталася до автократії. Висловлював думку, що вирішальну роль в історії Росії відіграла відсутність приватної власності від 14 до кінця 18 ст., яка в західноєвроп. країнах установила межі королів. влади. Натомість у Росії до 19 ст. зберігалася "держава-вотчина". Розглядав "жовтневу революцію 1917" у Росії як заколот невеликої групи лівих інтелігентів, а сталінський режим – як його логічне продовження.


Праці:
  1. The First Experiment in Soviet Nationality Policy: TheBashkirRepublic, 1917–1920. "Russian Review", 1950, vol. 9
  2. The Formation of theSoviet Union: Communism and Nationalism 1917–1923.Cambridge, 1954
  3. Karamzin's memoirs on ancient and modernRussia.Cambridge, 1959
  4. The Formation of theSoviet Union.London, 1964
  5. Social democracy and theSt. Petersburglabor movement, 1885–1897.Cambridge, 1964
  6. On the Russian commonwealth.Cambridge, 1967
  7. RevolutionaryRussia.New York, 1968;Europesince 1918.New York, 1970
  8. Soviet strategy inEurope.New York, 1976
  9. Американо-советские отношения в эру разрядки. М., 1981
  10. Legalized lawlessness: Soviet revolutionary justice.London, 1986
  11. Русская революция, ч. 1–2. М., 1994
  12. The Unknown Lenin.New Haven–London, 1996
  13. Три "почему" русской революции. М., 1996
  14. Россия при большевиках. М., 1997
  15. Струве: левый либерал, 1870–1905. М., 2001
  16. Струве: правый либерал, 1905–1944. М., 2001
  17. Россия при старом режиме. М., 2004 (М., 1993)
  18. Я жил: Мемуары непримкнувшего. М., 2005
  19. Русский консерватизм и его критики: Исследование политической культуры. М., 2008
  20. Собственность и свобода: Рассказ о том, как из века в век частная собственность способствовала внедрению в общественную жизнь свободы и власти закона. М., 2008.
Література:
  1. Романовский Н.В. Ричард Пайпс – профессиональный антисоветчик. "Вопросы истории", 1982, № 3
  2. Американские советологи: Справочник. М., 1990
  3. Руднев М.А. Ричард Пайпс как историк русского консерватизма. В кн.: Історіографічні та джерелознавчі проблеми історії України: Розвідки з теорії та методології досліджень. Дніпропетровськ, 2008.

Посилання:
  • ІМПЕРІЯ
  • ПЕРЕБУДОВА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВАРШАВА

  • Пов'язані терміни:
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • ТОТАЛІТАРИЗМ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)