ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАКИСТАН

  Бібліографічне посилання: Примаченко Я.Л. ПАКИСТАН [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pakystan (останній перегляд: 16.06.2019)
ПАКИСТАН

ПАКИСТАН, Ісламська Республіка Пакистан – д-ва в Пд. Азії. Територія 809,940 тис. км². Столиця – м. Ісламабад. Адм.-тер. поділ на 4 провінції, 2 території та частину Кашміру (Азад Кашмір і Північні території). Населення 176,2 млн осіб (2009). Етнічний склад: пенджабці (44,68 %), пуштуни (15,42), сіндхи (14,1 %) та ін. Держ. мови – урду й англійська. Держ. релігія – іслам (суніти – 77 %, шиїти – 20 %). П. було утворено 14 серпня 1947 внаслідок поділу Брит. Індії на мусульманську д-ву П., що складалася з 2-х частин: зх. (територія сучасного П.) і сх. (нині д-ва Бангладеш), та Індію, де більшість населення сповідувала індуїзм. Назва П. (у перекладі з урду – "Країна чистих") уперше прозвучала 1933 в памфлеті Чоудхарі Рамхата Алі "Зараз або ніколи" і була акронімом назв мусульманських земель зх. Індії, де "П" означало Пенджаб, "А" – Афганістан, "К" – Кашмір, "С" – Сінд і "тан" – Белуджистан. Пізніше для простоти вимови британці додали "и".

П. є ісламською федеративною республікою. В країні діє Конституція 1973. Законодавча влада представлена двопалатним парламентом (Меджліс-е-Шура). Верхня палата – Сенат – складається зі 100 членів, які обираються законодавчими асамблеями провінцій на 6 років. Нижня палата – Нац. асамблея (342 депутати) – обирається загальнонар. голосуванням терміном на 5років. Виконавча влада представлена кабінетом міністрів. Прем'єр-міністр зазвичай є лідером партії, що перемогла на парламентських виборах. Президент обирається колегією виборців (складається з депутатів обох палат парламенту та провінційних асамблей) строком на 5 років і є головою д-ви та головнокомандуючим збройних сил. Суд. влада представлена Верховним судом П. і Вищими судами провінцій, яким підпорядковуються місц. суди. Існує Федеральний шаріатський суд, який стежить за відповідністю новоприйнятих законів нормам ісламського права. Система управління провінцій подібна до федеральної: провінційні асамблеї обираються прямим голосуванням, а лідер партії-переможниці стає гол. міністром. Губернатори провінцій обираються провінційними асамблеями за поданням гол. міністра.

На парламентських виборах 2008 перемогу здобули Пакистанська нар. партія (ПНП) та Мусульманська ліга. Ці партії створили коаліцію, яку очолив представник ПНП Р.Гілані. Унаслідок розпочатої парламентом процедури імпічменту президент країни П.Мушараф змушений був піти у відставку. На дострокових президентських виборах, що відбулися 6 вересня 2008, перемогу отримав лідер ПНП А.Зардарі, який фактично успадкував цю посаду після загибелі своєї дружини Б.Бхутто в грудні 2007.

Геостратегічне розташування П. на шляху до південно-азійського субконтиненту зумовило вплив різних народів на формування багатонац. к-ри цієї країни. П. є колискою Хараппської цивілізації, що існувала в долині р. Інд 2500–1500 до н. е. Її занепад збігається з появою на території П. арійських племен. У 7–6 ст. до н. е. тут виникли індоарійські д-ви – Мадра, Гандхара, Саувіра та ін. Приблизно в цей же період території Сінду і Пенджабу стають сатрапією Ахеменідського Ірану. 327–325 до н. е. землі в басейні р. Інд були завойовані Олександром Македонським. На поч. 2 ст. до н. е. на території П. виникло еліністичне Греко-Інд. царство. У 1–3 ст. басейн р. Інд входив до Кушанського царства. Після його розпаду зх. райони сучасного П. були включені до складу імперії Сасанідів, а сх. – до імперії Гуптів.

712 Сінд та пд. Пенджаб були завойовані араб. полководцем Мухаммадом бін Казімом, що поклало початок поширенню ісламу. З 11 ст. території сучасного П. входили до складу імперії Газневидів, потім – до д-ви Гурдів, а з 13 ст. – до Делійського султанату. Протягом 13–14 ст. відбулося вторгнення монголів та військ Тімура. У 16 ст. Пенджаб, Сінд і території на правому березі Інду увійшли до складу імперії Великих Моголів. У серед. 18 ст. територію П. підпорядкував афганський правитель Ахмад-шах Дуррані. На поч. 19 ст. в Пенджабі внаслідок об'єднання кількох сикхських князівств було утворено д-ву сикхів. Із серед. 19 ст. територія П. стала колонією Брит. імперії.

1906 в м. Дакка (нині столиця Бангладешу) було утворено Мусульманську лігу. Протягом 1920–30-х рр. популярності набуває ідея розподілу Індії за реліг. ознакою. 1940 Мусульманська ліга під кер-вом М.-А.Джини взяла офіц. курс на створення д-ви П. 14 серпня 1947 було проголошено створення двох незалежних д-в – Індії і П., який складався із зх. та сх. частин. Розподіл Брит. Індії супроводжувався масовими міграціями мусульман в П., а індусів і сикхів – в Індію. Протягом 1947–58 П. був брит. домініоном. 1958 внаслідок військ. перевороту владу захопив Айюб Хан, який проголосив себе президентом, а П. – республікою. 1969 до влади прийшов Яхья Хан, якому довелося ліквідовувати наслідки циклону в сх. П., що забрав півмільйона життів й зруйнував госп-во регіону. Екон. і політ. суперечності, які виникли між зх. та сх. П., вилилися в хвилю політ. репресій федерального уряду проти бунтівної провінції, що спричинило початок громадян. війни. За підтримки Індії 1971 на території сх. П. виникла незалежна д-ва Бангладеш.

1972 до влади прийшов цивільний уряд лідера ПНП Зульфікара Алі-хана Бхутто, який дотримувався ідеї "ісламського соціалізму". Впродовж його правління було здійснено широку націоналізацію та проведено аграрну реформу (перерозподіл землі на користь безземельних орендарів), потеплішали відносини з Індією. 1977 до влади знову прийшли військові на чолі з ген. М. Зія-уль-Хаком, який впровадив курс на поглиблення ісламізації. 1979 З.-А.Бхутто був засуджений до страти за звинуваченням у плануванні вбивства політ. опонентів.

1978, після вторгнення рад. військ до Афганістану, П. став гол. базою спротиву моджахедів. Відбулося зближення із США. 1988, після загибелі в автокатастрофі М. Зії-уль-Хака, прем'єр-міністром П. стала донька З.-А.Бхутто – Беназір Бхутто. Наступне десятиліття ознаменувалося послідовною зміною при владі двох партій – ПНП Б.Бхутто та Мусульманської ліги Н.Шаріфа. 1998 П. провів перші випробування атомної бомби. 1999 до влади знову прийшли військові на чолі з ген. П.Мушарафом, який 2001 став президентом країни.

За структурою економіки та рівнем доходів П. близький до країн сх. та пд.-сх. Азії. ВВП на душу населення складає 2,5 тис. дол. США (2005). Більше половини населення задіяно в с.-г. секторі. П. експортує рис (3-тє місце у світі), вовну та шкіру. Осн. пром. підпр-ва перебувають у держ. власності. Гол. галузі пром-сті: текстильна, целюлозно-паперова, шкіряна, харчова. Викликом для економіки П. залишається політ. нестабільність, перенаселеність країни, низький рівень освіти. Значні кошти йдуть також на підтримку обороноспроможності країни.

П. належить до країн ядерного клубу. Після 11 вересня 2001 є ключовим партнером США в боротьбі з Талібаном.

31 грудня 1991 П. визнав незалежність України, а 16 березня 1992 між країнами було встановлено дипломатичні зв'язки. З жовтня 1997 в Києві відкрито посольство П. У січні 1998 в Ісламабаді свою роботу розпочало посольство України. Перші зв'язки було встановлено ще за часів СРСР в 1960–70-х рр., коли рад. фахівці, переважна більшість яких були з України, допомагали розбудовувати металургійну пром-сть.

Нову еру екон. відносин між двома країнами було започатковано 1996 укладенням багаторічного та багатомільярдного танк. контракту, який забезпечив П. сучасною бронетехнікою, а укр. підпр-ва – замовленнями. Досить динамічно розвивається співробітництво в нафтогазовій та буд. сферах. 2004 в Ісламабаді було відкрито представництво буд. асоціації "Інтербудмонтаж". П. виявляє зацікавлення в придбан-ні укр. енергетичного обладнання, устаткування для харчової і хімічної галузей, важкої автотехніки, тракторів, локомотивів тощо. З П. в Україну імпортується сировина і напівфабрикати легкої пром-сті, с.-г. продукція. 2004 товарообіг між двома країнами склав 180 млн дол. США. 2005 між зовнішньополіт. відомствами П. і України було укладено Меморандум щодо політ. консультацій. П. також виступив як співавтор Спільної заяви Ген. асамблеї ООН про Голодомор в Україні 1932–33. Досить інтен-сивний обмін спостерігається в галузі освіти й науки, оскільки в Україні навчається багато пакистанських студентів. П. є одним із перспективних азійських партнерів України.


Література:
  1. Васильев Л.С. История Востока, т. 1–2. М., 1998
  2. Трощинський В.П., Шевченко А.А. Українці в світі. В кн.: Україна крізь віки, т. 15. К., 1999
  3. Все страны мира. М., 2001
  4. Белокреницкий В.Я., Москаленко В.Н. История Пакистана: ХХ век. М., 2008.

Посилання:
  • ІСЛАМ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)