ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ

  Бібліографічне посилання: Шандра В.С. ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Palaty_derzhavnykh (останній перегляд: 19.09.2019)
ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ

ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ – місцеві адм.-тер. та фіскальні установи мін-ва держ. маєтностей Російської імперії. Засновувалися за проектом міністра держ. маєтностей генерал-ад'ютанта П.Кисельова (1837–56) та діяли на основі "Учреждения об управлении государственными имуществами в губерниях" від 30 квітня 1838 в кожному губернському центрі, хоча спершу одна палата обслуговувала кілька губерній. Під їх кер-вом діяли окружні, волосні та сільські управління держ. маєтностей. Палати підпорядковувалися міністру держ. маєтностей Рос. імперії та губернатору (у питаннях переселення, сімейних поділів землі, контролю за сплатою недоїмок). Покликані були збільшити надходження доходів до держ. бюджету, завершити закріплення за д-вою лісів та земель, а також поліпшити управління як ними, так і оброчними статтями, опікуватися державними селянами. На них покладалася організація збирання податків, усунення поборів та приведення у відповідність розмірів податків із доходами від землі та промислів, зміна оподаткування з подушного на земельне. Під їх контролем перебували також землі, які належали держ. утворенням до їхнього входження в склад Російської імперії (старостинські – в зх. губерніях, ханські – в Криму, орендні – в прибалтійських, "пустопорожні" – в Сибіру та ін.), оскільки вільне сільс. населення цих територій зараховувалося до категорії держ. селян (правобережні однодвірці, "вольні люди", малорос. козаки, татар. селяни, царани та ін.). Складали й уточнювали плани й карти держ. земель, аби з'ясувати рентабельність сел. госп-ва та провести розмежування земель приватних власників від державних. Для підвищення платоспроможності малоземельних наділяли сел. общини якомога рівномірніше вільними землями з тим, щоб розмір оброку відповідав кількості виділеної сел. дворові землі. Упорядковували відбування держ. натуральних повинностей: постачання підвід і постоєву повинність, та розпоряджалися здачею земель і угідь в оренду або оброчне утримання. Облаштовували сільс. самоврядування (волостей і сільс. громад, суду – сільс. і волосних розправ).

П.д.м. мали сприяти дотриманню релігійно-моральних засад у повсякденному житті, запобігати поширенню пияцтва шляхом зменшення кількості питних закладів та зобов'язували відкупщиків дотримуватися умов винних відкупів. Брали участь у заснуванні лікарень, храмів різних віросповідань, укладанні шляхів, запобігали пожежам, утримували парафіяльні уч-ща, у т. ч. жіночі (усього в Рос. імперії на 1866 палатами було відкрито 7869 шкіл). Для забезпечення селян збіжжям у неурожайні роки контролювали наявність зерна в запасних хлібних магазинах. Опіка нар. здоров'ям зводилася до надання селянам лікувальних засобів, проведення противіспових щеплень, запобігання епідеміям та надання першої мед. допомоги при пологах.

Палати брали під свій контроль лісовий фонд, як казенної власності, так і той, яким спільно володіли д-ва і поміщики, й т. зв. лісні дачі, для чого створювали інспекції, зокрема в Чернігівській губернії (1842). У пд. губерніях, де лісів не вистачало, їх закладення та догляд за ними покладали на колоністів. У Катеринославській губернії планувалося організувати зразковий видобуток антрациту. За прикладом прибалт. губерній почали з 1847 запроваджувати нову, спрощену, систему рекрутських наборів. Замість почергового набору вводився принцип жеребкування. Здійснювали передачу держ. селян у військові поселення, зокрема в Херсонській губернії (1840). Підвищення к-ри землеробства полягало в раціоналізації сільс. госп-ва і поліпшенні скотарства, осушенні боліт і зрошенні земель, сприянні розвиткові промислів, заснуванні навч. агрономічних ферм, зокрема Луганської (1842).

У зх. губерніях Рос. імперії, зокрема в правобережних – Київській губернії, Подільській губернії і Волинській губернії, палати держ. маєтностей засновувалися згідно з окремими законодавчими актами – "Учреждение о управлении государственными имуществами в западных губерниях и Белостокской области" від 28 грудня 1839 та "Об открытии в западных губерниях палат государственных имений" від 8 січня 1840. Їх діяльність набула особливого значення. Для врахування більш складної соціальної структури сільс. населення палати здійснювали обчислення доходів шляхти проведенням люстрацій. Здійснювали облаштування казенних старостинських, монастирських, поєзуїтських і фундушевих маєтків, що колись належали Речі Посполитій. Переводили до категорії казенної власності конфісковані в учасників польського повстання 1830–1831 маєтки, накладали на них секвестр. На противагу ін. губерніям тут число держ. селян було незначним, але у власність д-ви перейшло багато конфіскованих у магнатів та шляхти маєтків (їх налічувалося 1666), які перебували в екон. управлінні тимчасових власників.

П.д.м. здійснювали нар. переписи, відчисляли селян з одного поселення в інше, організовували переселення селян на хутори (1839), зх. однодвірців – на держ. землі в пд. губернії України, забезпечували земельними ділянками відставних, безстроково-звільнених нижніх чинів та солдаток. Обліковували відбування військ. повинності, контролювали розміри натуральних і грошових повинностей. Унаслідок секуляризації палати перебирали на себе організацію утримання духовенства, а також виділяли з казенних лісів Подільської губ. т. зв. корабельні ліси (1839, 1849). Крім землі, віддавали в оренду млини, ліси, будували винокурні з-ди, шинки. Займалися організацією єврейс. землеобробних колоній.

В укр. губерніях Рос. імперії П.д.м. були відкриті в Полтаві, Чернігові, Харкові, при цьому ліквідовувалося попереднє управління, яке здійснювала Гол. госп. контора з управління малорос. козаками, а також у Херсоні, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), Криму – 1839, у Житомирі, Києві, Кам'янці-Подільську (нині м. Кам'янець-Подільський) – 1840. З них найдовше проіснували Херсонська палатадерж. маєтностей – до утворення 1870 Херсонсько-Бессарабського управління держ. маєтностей, Київська та Подільська – до 1883 – часу заснування Києво-Подільського управління держ. маєтностей.

Крім держ. коштів, палати утримувалися за рахунок громадського збору із селян. Для подолання корумпованості в середовищі чиновників їхні оклади були наближені до окладів чиновників військ. мін-ва, що майже вдвічі перевищували розмір жалування в ін. відомствах.

Унаслідок скасування кріпосного права і поширення на держ. селян положення від 19 лютого 1861 указом від 22 грудня 1866 діяльність П.д.м. була припинена (крім прибалтійських та Ставропольської губерній), оскільки держ. селяни перейшли у відання заг. сел. установ та місц. поліції. Держ. власність переходила у відання управлінь держ. маєтностей.

Дж.: Второе Полное собрание законов Российской империи. СПб., 1841. Т. 15, отд. 1: 1840, № 13 058; СПб., 1867. Т. 41, отд. 1: 1866, № 44 023.


Література:
  1. Десятовский А.П. Граф П.Д. Киселев и его время: Материалы для истории императоров Александра I, Николая I и Александра II, т. 2: Управление Министерством государственных имуществ. Крестьянский вопрос. СПб., 1882
  2. Градовский А.Д. Начала русского государственного права: Собрание сочинений, т. 9, ч. 3: Органы местного управления. СПб., 1908
  3. Дружинин Н.М. Государственные крестьяне и реформа П.Д. Киселева, т. 1: Предпосылки и сущность реформы. М.–Л., 1946
  4. Воробьева Ю.С. Палата государственных имуществ. В кн.: Государственность России: Государственные и церковные учреждения, сословные органы и органы местного самоуправления, единицы административно-территориального, церковного и ведомственного деления (конец 15 в. – февраль 1917 г.): Словарь-справочник, кн. 3. М., 2001
  5. Орлик В.М. Палати державних маєтностей українських губерній у фінансовій політиці Російської імперії. "УІЖ", 2004, № 2
  6. Ружицкая И.В. Законодательная деятельность в царствование императора Николая I. М., 2005.

Посилання:
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДЕРЖАВНІ СЕЛЯНИ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГУБЕРНАТОР
  • ГУБЕРНІЯ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХАРКІВ
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ХЕРСОНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХУТІР
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЛЮСТРАЦІЯ
  • ОБРОК
  • ОДНОДВІРЦІ
  • ПОДІЛЬСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831
  • ПОЛТАВА
  • ПОМІЩИКИ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВІДКУП
  • ВІЙСЬКОВІ ПОСЕЛЕННЯ
  • ВОЛОСТЬ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ЖИТОМИР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)