ПАПРОЦЬКИЙ (Paprocki) Бартош (бл. 1543 – 27.12.1614) – польс. геральдист, історик, поет. Н. в с. Папроцька Воля (Польща) в шляхетській родині. Закінчив Краківську академію, деякий час вимушено жив у Моравії. Писав лат., польс., чеською мовами. Автор багатьох праць, серед яких виділяються фундаментальні геральдичні, щедро ілюстровані. Створені вони на матеріалі праць Я.Длугоша, М.Кромера, Матвія з Мєхова та ін., а також метрик костьолів і королів. канцелярії. У них описані роди польс. шляхти, а також, частково, укр., білорус., рос. і чеського шляхетства, уміщено зображення гербів і портрети їх власників. У "Гербах польського рицарства" (Краків, 1584) подано, зокрема, історію родоводу та гербів князів Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, міст Київ, Львів, включно з Перемишльською, Сяноцькою та Холмською землями. П. розповідає про герби й генеалогію литов. князів, їх стосунки з укр. шляхтою та хрестоносцями, подає відомості про князів Д.Вишневецького, К.Острозького, Чорторийських, Сангушків й ін. Опис гербів шляхти часто супроводжують істор. довідки, похвальні вірші-оди. Чимало уваги П. приділив історії, війнам, устрою, звичаям, побутові козац. війська. Докладно описав подорож по Дніпру на Томаківську Січ і до Молдавського князівства "запорозького гетьмана" С.Зборовського. Зобразив о-ви Хортиця і Томаківка, а також розповів про битви запорожців із татарами і турками на суші й на морі, описав обряд зустрічі козаками гостей (вони співали пісень і грали на кобзах). В оді про хоробрість козаків (1575) пише, що на українців випав увесь тягар кількасотрічної кровопролитної безуспішної боротьби з магометанами і козаки в цих війнах були вчителями поляків, тому заслужили на вічну пам'ять і славу потомків. Починаючи з 1240 П. реєструє татаро-турец. спустошення України. Праці П. багаті цікавими малюнками битв, панорамами міст, топонімічним матеріалом. Їх використовували укр. літописці та історики.

Дзира Я.І.

1. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1858.

1. Diadoohos Panosza. Kraków, 1575. У відділі стародруків Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вернадського
2. Wielka Encyklopedia Powszechna, t. 8. Warszawa, 1966.