ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРАФІЯ

  Бібліографічне посилання: Юсов С.Л. ПАРАФІЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Parafiia (останній перегляд: 08.12.2019)
ПАРАФІЯ

ПАРАФІЯ (з грец. παροιχία, лат. parochia, paroecia – церк. громада) – нижча церковно-адм. одиниця християн. церков із власним храмом і священиком (парохом), що об'єднує віруючих у межах певної території. Як церк. громада П. складається із церк. причту (священик, диякон, дяк, паламар та ін.) і вірних-мирян. Назва "парафія", вживана вже в 16 ст., закріпилася в Україні у 18–19 ст. Зовн. обставини організації і діяльності парафій мінялися в різні часи. У княжу добу й за Гетьманщини фундатором парафії найчастіше була політ. еліта укр. сусп-ва. Вона обдаровувала парафії землями, угіддями тощо. З 18 ст. Українська греко-католицька церква не могла відкривати парафії там, де не було матеріального забезпечення. У Правосл. церкві в межах Російської імперії відкриття П. обумовлювалося кількістю вірних. Земля була підставою для утримання причту, що, у поєднанні з дотаціями фундаторів, держ. допомогою, прибутками за треби, зміцнювало духовенство як стан. Це тривало в Центр. і Сх. Україні до Російської революції 1917–1918, а в Західній Україні – до Другої світової війни, тобто до конфіскації церк. земель рад. владою. Відтепер утримання П. базується на пожертвах парафіян і требах.

Церк. причт у територіальних межах П. виконує разом із вірними заг. богослужіння та приватні церк. таїнства й треби. Кілька разів на рік за допомогою ритуальних дій причт поновлює освячення земель та індивідуального і колективного майна громади. Настоятель П. зобов'язаний допомагати парафіянам порадами, навчанням, відвідувати хворих тощо. Тому він постійно перебуває у своїй П. і без дозволу церк. влади не може її залишати. Парохи вели офіц. метричні книги, навчали і навчають основам віровчення в недільних школах, дбають про рухому й нерухому парафіяльну власність тощо.

Парафії в укр. церквах були значними осередками духовної к-ри й освіти. Мали свої початкові парафіяльні школи, притулки та ін. У роки незалежності України відбувається процес поступового відродження традиційних функцій П., а також започатковуються нові напрями її діяльності.


Література:
  1. Лотоцький О. Українські джерела церковного права. Варшава, 1931
  2. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994
  3. Релігієзнавчий словник, К., 1996.

Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ДЯК
  • ЕЛІТА
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • МЕТРИЧНІ КНИГИ
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917–1918
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН

  • Пов'язані терміни:
  • ФІЛАРЕТ, ДЕНИСЕНКО МИХАЙЛО АНТОНОВИЧ
  • ГЕТЬМАНЩИНА ТА РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ
  • ХЕРСОНСЬКІ ЄПАРХІАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
  • ХОЛМЩИНА
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • ЛИПКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ СОБОР 1946
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • МСТИСЛАВ
  • НЕОУНІЯ, НОВА УНІЯ
  • ОБНОВЛЕНСЬКИЙ РУХ
  • ОБНОВЛЕНСТВО
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПАРФЕНІЙ
  • ПАВЛО ХАЛЕБСЬКИЙ
  • ПЕРЕМИСЬКА ЄПАРХІЯ
  • ПЕТРУШЕВИЧ АНТІН СТЕПАНОВИЧ
  • ПОДОЛЬСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • ПОЛЬСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
  • ПОЛТАВСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕ ДАВНЬОСХОВИЩЕ
  • ПОПОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ПРЯШІВЩИНА
  • РАКУШКА-РОМАНОВСЬКИЙ РОМАН ОНИСИМОВИЧ
  • РУСЬКА ДАВНЬОПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
  • СОБОРИ ЦЕРКОВНІ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921–1930
  • ТАВРИЧЕСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • ТЕОДОРОВИЧ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • ТИСАРОВСЬКИЙ ЄРЕМІЯ
  • УГОРЦІ В УКРАЇНІ
  • ЯВОРСЬКИЙ МАР'ЯН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)