ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРАГВАЙ

  Бібліографічне посилання: Бур´ян М.С. ПАРАГВАЙ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Parahvaj (останній перегляд: 18.02.2019)
ПАРАГВАЙ

ПАРАГВАЙ – унітарна республіка в центр. частині Пд. Америки. Площа території – 406 752 км². Межує з Бразилією – на сх. і пн. сх. (кордон – 1365 км), з Аргентиною – на пд., пд. зх. та пд. сх. (1880 км) і Болівією (750 км) – на зх. та пн. зх. Не має виходу до моря. Населення 6,34 млн осіб (2009). Незалежність П. проголошена 1813. Діє конституція 1992. Глава д-ви – президент (обирається на 5 років без права переобрання). Законодавча влада – Нац. конгрес, що складається із сенату і палати депутатів. Сенат (45 осіб) та палата депутатів (80 осіб) обираються на 5 років. Виконавчу владу здійснює президент. Адм. поділ – 17 департаментів (складаються з муніципалітетів) і столичний округ. Столиця – м. Асунсьйон (519,3 тис. осіб у 2006). Держ. мови – іспанська та гуарані. Релігія – католицизм (90 % населення). Грошова одиниця – гуарані. П. – член Організації Об'єднаних Націй, Орг-ції амер. д-в, член-засн. Південноамер. спільного ринку та ін.

Перші українці з'явилися на території П. наприкінці 19 ст. Від 1880 по 1914 тисячі українців емігрували до цієї країни. Значна кількість укр. емігрантів переселилася з Аргентини 1925–26. З 1920-х рр. в укр. пресі почали з'являтися статті, в яких повідомлялося про початок організованого життя українців у цій країні. Напр., у 1928 тижневик "Тризуб" (Париж) писав: "Перша українська колонія в Парагваї вже має новини. Почалося будівництво церкви та школи. Є тут і священик – Тихон Гнатюк. Існує і хор, що співає не лише духовні пісні, але й звичайні – мирські. Засновано товариство у справах колонізації в Парагваї та Аргентині".

Більшість українців емігрували до П. в 2-й пол. 1930-х рр. За деякими даними, у цей період прибл. 12 тис. осіб перебралися з Польщі до П., 90 % із них були українцями. Більшість укр. емігрантів переїхали до П. з Волині та Полісся. П. тоді став винятком щодо укр. поселень зх. еміграції, бо більшість тут складали представники не греко-катол., а правосл. віросповідання. Невелика кількість переселенців прибула з Чехословаччини (Прикарпатська Русь) і Румунії (Буковина та Бессарабія). Число українців, що прибули з УРСР, було, можливо, й меншим, але вони були впливовішими в сусп-ві.

Невелика кількість українців оселилася після 1945 зусиллями Укр. к-ту допомоги жертвам війни, завданням якого було опікуватися переселеними до П. українцями, звільненими з таборів Європи та Азії. Міжнар. орг-ція біженців зареєструвала 146 українців, що прибули до П. з липня 1947 по грудень 1951. У цілому станом на 1950 укр. населення П. складало приблизно 11 тис. осіб. Однак із часом багато поселенців та їхніх нащадків переселялися до Аргентини, після цього укр. громада в П. скоротилася до 5–8 тис. осіб (1994).

Українці розселялися виключно на території Ітапуа – регіону, розташов. на кордоні з Аргентиною, поблизу міста Енкарнасіон. По прибутті українці називали свої колонії: Нова Волинь, Нова Україна, Богданівка і Тарасівка, але, оскільки місц. закони виключають іноземні назви, їх було перейменовано. На сьогодні існують колонії Nueva Ucrania (Нова Україна), Nueva Volyn (Нова Волинь) та ін.

У результаті асиміляційної політики уряду в 1950-х рр. зазнали утиску 5 тис. укр. правосл. та греко-катол. сімей. У цей час почався швидкий розвиток Української автокефальної православної церкви, після того, як о. Михайло Горленко, біженець із Китаю, став її священиком. Із серед. 1960-х рр. почали працювати ін. священики, 1998 висвячений перший священик, народжений у П., – о. Пабло Ліснічук. 1999 УАПЦ мала в П. 7 парафій: в Енкарнасіоні, Капітан Міранді, Альбораді, Колнії Фрам, Сан-Домінго, Уру Сапукай і Наталіо.

На поч. 21 ст. укр. громада в П., що складає прибл. 10 тис. осіб, вважається одним із найменших елементів укр. діаспори. Хоча вона знаходиться поблизу укр. діаспори Аргентини та Бразилії, однак слабо пов'язана з ними.


Література:
  1. З життя українців в Парагваю. "Зоря" (Сан-Пауло), 1940, № 1–3
  2. Омелян Падухак. "Свобода" (Джерсі-Сіті), 1960, 23 серпня
  3. "Українське слово" (Буенос-Айрес), 1961, 4 червня; Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. Торонто, 1967
  4. Українці – східна діаспора: Атлас. К., 1993
  5. Дашкевич Я. Україна вчора і нині: Нариси, виступи, есе. К., 1993
  6. Rubinec M., P wliczko
  7. Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996
  8. Історія української еміграції. К., 1997
  9. Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі: Серія: Україна крізь віки, т. 15. К., 1998
  10. Євтух В. та ін. Українська діаспора: Соціологічні та історичні студії. К., 2003.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БУКОВИНА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
  • ТРИЗУБ, ТИЖНЕВИК
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • ВОЛИНЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)