ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРАЩУК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Степовик Д.В. ПАРАЩУК Михайло Іванович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Paraschuk_M (останній перегляд: 15.12.2019)
ПАРАЩУК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ

ПАРАЩУК Михайло Іванович (16.10.1878–24.12.1963) – скульптор, дипломат періоду Української Народної Республіки, діяч укр. емігрантської громади в Болгарії. Професор (1909). Член Спілки митців Болгарії (1953–63). Н. в с. Варваринці (нині село Теребовлянського р-ну Терноп. обл.). Навч. в академіях мист-в у Кракові (1893–96; у скульп. проф. Барабаша), Відні (1896–1900; у скульп. проф. Венцеля), Львів. політехніці (1901–05; у скульп. проф. А.Попеля), приватному ательє О.Родена в Парижі (Франція) і там же одночасно в приватній академії Р.Жюльєна (1906–09; у скульпторів О.Родена, Е.-А.Бурделя і Верле). З кінця 1908 до 1911 в Мюнхені (Німеччина) викладав мист-во скульптури (із 1909 – як професор) у приватному ін-ті декоративно-прикладного мист-ва, куратором якого був барон Мецензеффі. 1911–14 брав участь у трьох конкурсах на створення пам'ятника Т.Шевченкові для Києва (конкурсні роботи численних скульпторів, у т. ч. П., рос. власті відкинули, пам'ятник не був споруджений). На початку Першої світової війни П. був ув'язнений австрійс. поліцією, перебував у таборі інтернованих у Талергофі в Альпах. Після звільнення 1915 деякий час жив у Відні, Мюнхені, після чого викладав скульптуру й декоративну різьбу в таборах для військовополонених українців у прирейнських містах Раштат і Вецлар у Німеччині. Наприкінці I світ. війни повернувся в Україну, на доручення уряду УНР працював у дипломатичних місіях України в Естонії та Латвії (1918–20). Після поразки УНР у боротьбі з більшовиками П. виїхав у Зх. Європу, співпрацював як експерт із Міжнар. Червоним Хрестом у Швейцарії, звідти 1921 направився для вивчення питання полонених й інтернованих осіб у Болгарію. По закінченні місії Міжнар. Червоного Хреста П. залишився в цій країні і жив тут 42 роки, до кінця життя.

Як скульптор П. сформувався на перетині кількох мистецьких шкіл і стилів – від бароко й класицизму до імпресіонізму й сецесії. Він глибоко переосмислив різні напрями розвитку європ. скульптури й виробив власну манеру, гол. засади якої – репрезентативність та психологізм. У засобах пластики поєднував краще, що було властиве різним стилям, напрямам, школам. П. опанував творчий метод синтезу (аж до органічного стильового поєднання – синкретизму) різних засобів у скульптурі, успішно працював у монументальній, станковій і мініатюрній (медальєрство) скульптурі; в округлих формах, горельєфах і барельєфах. Автор пам'ятників А.Міцкевичу у Львові (1905; у співавт. з А.Попелем), полеглим українцям у таборі м. Вецлар (1916–17), полеглим українцям у таборі м. Раштат (1918), євреям Болгарії, полеглим під час I світ. війни в Софії (Болгарія; 1930), М.Драгоманову на цвинтарі в Софії (1932), Й.Ґутенберґу в Софії (1944), скульптурних портретів Т.Шевченка (1904), В.Стефаника (1906), С.Людкевича (1907), Б.Лепкого (1915), О.Шульгіна (1932), С.Петлюри (1936), В.Щербаківського (1936), Х.Ботева (1940), св. Івана Рильського (1946), М.Драгоманова (1961).

Як громад. діяч П. багато зробив для утвердження авторитету України в Польщі, Австрії, Німеччині, Франції, Естонії, Латвії, Болгарії. За ідеологічні переконання він зазнавав арештів, ув'язнень, запроторення в концтабір, а при комуніст. режимі в Болгарії – виключення зі Спілки митців Болгарії, цькування в пресі. Незважаючи на це, у Болгарії на цвинтарі в Софії П. розшукав загублену могилу М.Драгоманова, провів ексгумацію (1927) та спорудив пам'ятник на могилі із власнооручно виконаним бронз. барельєфом ученого (1932).

П. у м. Софія. Згідно із заповітом скульптора його дружина Цветана Паращук поховала митця поряд із могилою М.Драгоманова (1963).


Література:
  1. Степовик Д. Скульптор Михайло Паращук: Життя і творчість. Едмонтон–Торонто–К., 1994
  2. Ониськів М. Михайло Паращук: Історія його життя, або як він повертався в Україну. Тернопіль, 1998.

Посилання:
  • БАРОКО
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БОТЕВ ХРИСТО
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ҐУТЕНБЕРҐ ЙОГАНН
  • КЛАСИЦИЗМ
  • КРАКІВ
  • КИЇВ
  • ЛЕПКИЙ БОГДАН СИЛЬВЕСТРОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮДКЕВИЧ СТАНІСЛАВ ПИЛИПОВИЧ
  • МІЦКЕВИЧ АДАМ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПЕТЛЮРА СИМОН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЩЕРБАКІВСЬКИЙ ВАДИМ МИХАЙЛОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ШУЛЬГИН ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ
  • СТЕФАНИК ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВІДЕНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • БАВАРІЯ
  • БОЛГАРІЯ ТА УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ
  • ФРАНЦІЯ, ФРАНЦУЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • МОЛОДА МУЗА
  • ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)