ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРЛАМЕНТ

  Бібліографічне посилання: Шаповал В.М. ПАРЛАМЕНТ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Parlament (останній перегляд: 21.02.2019)
ПАРЛАМЕНТ

ПАРЛАМЕНТ – загальнонац. представницький орган влади, який здійснює свою діяльність на постійній основі і має своєю осн. функцією законотворчість.

Термін "парламент" укорінений у середньовічній латині, де слово parlamentum означало богословську бесіду (дискусію) монахів. У рад. літературі цей термін пов'язували із транскрипцією італ. або франц. дієслова "говорити" (parle або parler), у зв'язку з чим робився висновок про те, що П. – це говорильня. Така теза є ідеологемою, яка не відповідає реаліям сучасних розвинутих д-в.

Ще в 13 ст. терміном "парламент" у Франції позначали суд. орган. В Англії відповідний термін почали використовувати наприкінці 13 ст. Ним позначили велику раду королівства, до складу якої входили монарх та феодали-сеньйори. Зберігши цю назву, вона пізніше трансформувалася в станово-представницьку установу.

У 19 ст. термін "парламент" як назву законодавчого органу використовували переважно в політ. і наук. контекстах. У тогочасних осн. законах законодавчий орган позначали, як правило, ін. термінами: "національний конгрес", "національні збори", "законодавчі збори" тощо. У наші дні ці та ін. терміни також вживаються в конституціях як власні назви, але родовим терміном вважається "парламент". З другого боку, у багатьох країнах за власну назву законодавчого органу слугує саме термін "парламент", який нерідко вживається разом із власною назвою і фактично має значення другої власної назви. Напр., Конституція України 1996 встановлює, що "єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України" (ст. 75).

В Україні термін "парламент" на поч. 20 ст. почали використовувати автори програмних документів нац. політ. партій. Однак в опублікованих тоді ж конституційних проектах цей термін практично не вживався, що було зумовлене об'єктивним "запізненням" у сприйнятті на вітчизн. терені ідей парламентаризму. В рад. період термін "парламент" мав негативний присмак. На початковому етапі буд-ва сучасної укр. д-ви частина політиків та юристи за своєрідною інерцією його не вживали. Термін "парламент" уперше був офіційно вжитий у Законі України "Про назву, структуру і кількісний склад нового парламенту України" від 7 жовтня 1993. Надалі він увійшов до конституційного визначення (дефініції) Верховної Ради України.

Колегіальність є однією із двох осн. ознак будь-якого представницького органу. Другою осн. ознакою такого органу виступає виборність його членів. Поняття представницького органу влади по суті є складовою теорії і практики представницької демократії. Водночас треба вказати на спірність сформульованого в деяких осн. законах визначення П. як верховного або найвищого представницького органу. Таке визначення може сприйматися як своєрідний натяк на існування системи представницьких органів влади. Відповідна система була притаманна рад. моделі організації і функціонування держ. влади. У теорії і практиці держ. владарювання, в основу яких покладено принцип поділу влади, існування такої системи заперечується.

Принцип поділу влади зумовлює функціональне призначення П., яке полягає в тому, що він виступає єдиним законодавчим органом д-ви. У зв'язку з цим не можна вважати коректною характеристику ВР України як найвищого законодавчого органу. При цьому поняття П. і законодавчої влади є близькими, але не тотожними, адже поняття законодавчої влади може відображати й волевиявлення народу на законодавчому референдумі.

Законодавчу владу і П. нерідко визначають як легіслатуру. Більше того, в Англії ще в 17 ст. латиномовний за походженням термін legislature іноді використовували для офіц. позначення П. Наступного століття в частині північноамер. штатів цей термін був прийнятий як власна назва законодавчого органу і зберігає таке значення в наші дні. Сам же термін "законодавча влада" вказує лише на одну з осн. функцій П. – законотворчу. До основних функцій П. також зараховані бюджетна, яка насамперед передбачає прийняття держ. бюджету, і контрольна, зміст якої полягає в здійсненні відповідного контролю над сферою виконавчої влади, передусім урядом. Іноді як осн. функції П. визначають установчу (прийняття конституції і внесення до неї змін) та номінаційну (призначення на певні держ. посади і звільнення з цих посад). Але саме законотворча функція асоціюється з П.

Разом із тим термін "законодавча влада" орієнтує на відповідні повноваження деяких ін., ніж П., вищих органів д-ви. Учасниками процесу законотворення виступають суб'єкти права законодавчої ініціативи, до яких нерідко зараховують главу д-ви і уряд. Так, згідно з положеннями частини першої статті 93, Конституції України 1996, право законодавчої ініціативи у ВР України належить, зокрема, Президентові України і Кабінетові Міністрів України. Ще однією стадією законотворення є підписання і оприлюднення главою д-ви прийнятих П. законів, а також застосування ним вето, про що йдеться в статті 94 Конституції України 1996. Тим самим глава д-ви і уряд уповноважені на участь у процесі законотворення, але таку участь не можна сприймати як свідчення наявності в них законотворчої функції.


Література:
  1. Соколов К.Н. Парламентаризм: Опыт правовой теории парламентского строя. СПб., 1912
  2. Парламент: Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира. М., 1967
  3. Український парламентаризм: Минуле і сучасне. К., 1999
  4. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. К., 2005.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДЕМОКРАТІЯ
  • КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
  • КОНСТИТУЦІЯ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ВЛАДА

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
  • ІМПІЧМЕНТ
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (КАДЕТИ)
  • КОНСТИТУЦІЇ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ МОНАРХІЇ
  • КОНСТИТУЦІЇ ДРУГОЇ РЕЧІПОСПОЛИТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ 1921 ТА 1935
  • КОНСТИТУЦІЯ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1918
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ПІВНІЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • КУРУЛТАЙ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • ЛІВІЯ, СОЦІАЛІСТИЧНА НАРОДНА ЛІВІЙСЬКА АРАБСЬКА ДЖАМАХІРІЯ
  • МОНАРХІЯ
  • МИКОЛА II
  • РЕСПУБЛІКА
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • ЯПОНІЯ
  • ЗЕМСЬКИЙ СОБОР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)