ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРЦЕЛЯЦІЯ

  Бібліографічне посилання: Пашук В.С. ПАРЦЕЛЯЦІЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Partseliatsiia (останній перегляд: 21.02.2019)
ПАРЦЕЛЯЦІЯ

ПАРЦЕЛЯЦІЯ (від франц. parcelle – невелика доля, наділ, од лат. particula – частка) – поділ, подрібнення ґрунтів на невеликі ділянки (парцели), призначені для продажу або оренди. Була поширена в Галичині, Буковині, Закарпатській Україні під час перебування західноукр. земель під владою Австро-Угорщини, Польщі, Румунії, Чехословаччини в 19 – 1-й пол. 20 ст. Проводилася урядами цих д-в для посилення своїх позицій на укр. землях. Явище П. визначали: політ. доцільність, неефективність та відсталість с.-г. вир-ва. У Габсбургзькій монархії П. активно провадилася 1852–1917. Із 276 тис. га розпарцельованої землі укр. населення змогло закупити тільки 38 тис. га. Решту 238 тис. га викупили польс. банки для колонізації. У Галичині 1905 було 18 481 364, а на Буковині – 1 115 167 парцел. За ін. даними, у Галичині до 1902 було поділено на парцели й продано 95 тис. га землі, а за наступні десятиліття – 243 тис. га.

У міжвоєнній Польщі П. регулювалася окремим законодавством. Згідно з "Основами земельної реформи", ухваленими сеймом 10 липня 1919, передбачалося щорічно парцелювати 200 тис. га земель державних, занедбаних маєтків і поміщицьких госп-в. Однак до прийняття 1920 закону про земельну реформу П. проводилася в незначних розмірах. Протягом 1921–25 в Польщі було розпарцельовано 690 тис. га землі. 20 серпня 1925 сейм ухвалив новий закон про П. й осадництво, унаслідок чого до кінця 1935 в Західній Україні було розпарцельовано 624 тис. га землі, з яких на Галичину припадало 313,6 тис. га, на Волинь – 308 тис. га. Із створенням нових самостійних госп-в (осад) земельна реформа передбачала сусідську П. – виділення наділів (прирізок) для збільшення карликових госп-в. До поч. 1936 в Галичині 136 432 селянські двори придбали 180 136 прирізок.

За рахунок осадництва правлячі кола Польщі розраховували створити соціальну опору власного режиму на сх. і пд.-сх. окраїнах, а також ставили завдання пом'якшити гостроту аграрного перенаселення в Польщі.


Література:
  1. Павликовський Ю. Земельна справа у Східній Галичині. Львів, 1922
  2. Кравець М. Селянство Східної Галичини і Північної Буковини у другій половині ХIХ ст. Львів, 1964
  3. Васюта І. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз'єднання (1918–1939). Львів, 1978
  4. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Львів, 2002.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БУКОВИНА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ГАЛИЧИНА
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ФЕНОМЕН
  • КОЛГОСПИ
  • КОМУНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА 1919


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)