ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946

  Бібліографічне посилання: Симоненко Р.Г. ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Paryzka_myrna_1946 (останній перегляд: 17.07.2019)
ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946

ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946 – міжнар. дипломатичний форум, покликаний підготувати тексти мирних договорів учасників антигітлерівської коаліції із союзниками нацистської Німеччини в Другій світовій війні; відбувалася від 29 липня до 15 жовтня 1946.

Відповідно до рішення Моск. наради міністрів закордонних справ СРСР, США та Великої Британії (16–27 грудня 1945) її учасниками могли бути провідні д-ви антигітлерівської коаліції, а також країни, чиї чисельні збройні формування мали істотне значення для перемоги над фашизмом в Європі. Учасниками конференції стали СРСР, США, Велика Британія, Франція, Китай, Австралія, Бельгія, Білорус. РСР, Бразилія, Нідерланди, Греція, Індія, Канада, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Чехословаччина, Ефіопія, Югославія, Південно-Афр. Союз, УРСР.

Визначення процедури роботи П.м.к. та підготовка проектів текстів мирних договорів із Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією були завершені на сесіях Ради міністрів закордонних справ країн-учасників конференції 25 квітня – 16 травня та 15 червня – 12 липня 1946. Робота в комісіях і на пленарних засіданнях відбувалася гласно, із вислуховуванням позицій переможених країн. Початок "холодної війни" майже не вплинув на позиції великих д-в щодо забезпечення мирного врегулювання з колиш. сателітами нацистської Німеччини. Однак СРСР і США послідовно захищали свої сфери впливу в Європі.

На П.м.к. делегація УРСР була представлена у всіх комісіях та мала право підписати всі мирні договори (напр., США не мали такого права щодо Фінляндії, оскільки не оголошували їй війну). Головою укр. делегації був Д.Мануїльський, до її складу входили О.Война, А.Барановський, відомі вчені-історики – М.Петровський, О.Касименко, В.Тарасенко, юрист В.Корецький, економіст М.Птуха. Укр. дипломати активно працювали в інтересах мирного врегулювання. Д.Мануїльського було обрано віце-головою комісії з політ. і територіальних питань для Італії, у комісії щодо Румунії працював А.Барановський, М.Птуха був доповідачем у комісії для Угорщини. Члени укр. делегації посприяли врегулюванню територіальних суперечок між Чехословаччиною та Румунією й Угорщиною. О.Касименко був залучений до вирішення проблем болгарсько-грец. кордону. В заг. питаннях делегація УРСР дотримувалася спільної позиції з делегаціями СРСР, Білорус. РСР, Югославії, Польщі, Чехословаччини, прагнучи домогтися справедливого матеріального відшкодування країнам, які потерпіли від безпосередньої нацистської агресії. Водночас СРСР, УРСР і Білорус. РСР послабили репараційний тиск на країни тодішньої "народної демократії" – Болгарію, Румунію, Угорщину. Було захищено їхнє право брати на паритетних засадах участь у встановленні режиму судноплавства на Дунаї.

Непогоджені на П.м.к. статті мирних договорів із колиш. союзниками Німеччини в результаті компромісу було схвалено на нью-йоркській сесії Ради міністрів закордонних справ країн-учасників конференції 4 листопада – 13 грудня 1946. 10 лютого 1947 в Парижі УРСР як учасниця П.м.к. підписала мирні договори з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією, Фінляндією.

Участь у П.м.к. – важлива віха в історії розвитку укр. дипломатії після II світ. війни. Внаслідок цього у світі було визнано роль України в розгромі фашизму в Європі, завершилося правове оформлення об'єднання етнічних українських земель у межах УРСР.


Література:
  1. Українська РСР у міжнародних відносинах. Міжнародні договори, конвенції та інші документи, які укладено за участю Української РСР або до яких вона приєдналася (1945–1947). К., 1959
  2. Лещенко Л.А. Україна на міжнародній арені (1945–1949). К., 1969
  3. Нариси з історії дипломатії України. К., 2001.

Посилання:
  • АНТИГІТЛЕРІВСЬКА КОАЛІЦІЯ У ІІ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
  • БАРАНОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ФАШИЗМ
  • КАСИМЕНКО ОЛЕКСАНДР КАРПОВИЧ
  • ХОЛОДНА ВІЙНА
  • КОРЕЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • ПЕТРОВСЬКИЙ МИКОЛА НЕОНОВИЧ
  • ПТУХА МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВОЙНА ОЛЕКСІЙ ДОРОФІЙОВИЧ
  • ЮГОСЛАВІЯ

  • Пов'язані терміни:
  • БАРАНОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ
  • КАСИМЕНКО ОЛЕКСАНДР КАРПОВИЧ
  • МАКЕДОНІЯ, РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ
  • МАНУЇЛЬСЬКИЙ ДМИТРО ЗАХАРОВИЧ
  • ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947
  • ПЕТРОВСЬКИЙ МИКОЛА НЕОНОВИЧ
  • ТОЙНБІ АРНОЛЬД-ДЖОЗЕФ
  • ВОЙНА ОЛЕКСІЙ ДОРОФІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)