ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947

  Бібліографічне посилання: Мартинов А.Ю. ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Paryzki_myrni_1947 (останній перегляд: 21.09.2019)
ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947

ПАРИЗЬКІ МИРНІ ДОГОВОРИ 1947 – договірно-правові акти, які підвели риску під участю в Другій світовій війні європ. країн-союзниць нацистської Німеччини. Тексти мирних договорів із Болгарією, Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією готувалися на Паризькій мирній конференції 1946 та були підписані 10 лютого 1947 представниками всіх країн, які були представлені на конференції, включно з делегацією УРСР. Після завершення процедури ратифікації всіма сторонами – суб'єктами зазначених договорів – вони набули чинності 15 вересня 1947.

У преамбулі кожного мирного договору нагадувалося про участь певної країни у війні на боці фашист. д-в і оголошувалося припинення стану війни. Об'єднані Нації брали на себе зобов'язання підтримати певну країну в процесі вступу до Організації Об'єднаних Націй.

Політ. статті мирних договорів зобов'язували Болгарію, Італію, Румунію, Угорщину, Фінляндію забезпечити для всіх громадян рівні права на основі свободи слова, друку і публічних зборів, віросповідання, політ. переконань. Передбачалися затримання та видача для проведення суду над ними воєнних злочинців. Військові статті мирних договорів надавали право утримувати збройні сили, достатні для оборони. СРСР отримав право тримати війська на території Угорщини та Румунії з метою підтримання комунікації з рад. окупаційними військами в Австрії.

Репараційні зобов'язання передбачали часткове відшкодування збитків, завданих агресією. Італія зобов'язувалася до сплати репарацій Югославії, Греції, Албанії, Ефіопії, СРСР. Румунія мала сплачувати СРСР, Болгарія – Греції і Югославії, Угорщина – СРСР, Чехословаччині, Югославії, Фінляндія – СРСР. Виходячи з політ. міркувань, СРСР відмовився від отримання репарацій від Угорщини, Румунії та Фінляндії.

Істотне геополіт. та міжнародно-правове значення мали територіальні статті, на основі яких було переглянуто територіальне врегулювання в Європі, що склалося як за результатами Паризької мирної конференції 1919–1920, так і за наслідками гітлерівських "територіальних врегулювань" між Німеччиною та Чехословаччиною (Мюнхенська угода 1938) й між Угорщиною та Румунією (Віденський арбітраж 1940). Підґрунтям територіальних змін стала спроба відновлення європ. системи міжнар. відносин, порушеної нацистським "новим порядком" в Європі 1939–45.

Болгарія визнавала належність Югославії території Македонії та відмовлялася від претензій на грец. Фракію. Натомість Болгарія отримала від Румунії Пд. Добруджу. Кордони Італії в регіоні Савойя та в Альпах переглядалися на користь Франції. Також Італія поступалася Далмацією на користь Югославії. Трієст тимчасово став Вільною територією під управлінням ООН (1947–54). Однак 1954, за умов радянсько-югославського конфлікту та пошуку маршалом Й.Броз Тіто порозуміння із Заходом, м. Трієст відійшло до Італії. Також мирний договір 1947 з Італією передбачав визнання незалежності Албанії. Протягом року мало бути вирішено питання статусу колиш. італ. колоній – Лівії, Еритреї, Сомалі. Врешті, зазначені країни здобули незалежність.

Румунія отримала угор. частину Трансильванії. Натомість Румунія передавала СРСР Бессарабію та Буковину Північну. На території Бессарабії було створено Молдав. РСР, а Пн. Буковина увійшла до складу УРСР. Після проголошення незалежності України Румунія поставила питання належності о-ва Зміїний, який за умовами мирного договору передавався СРСР. Відповідно до норм правонаступництва Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Румунією (1997) зафіксував територіальний статус-кво на основі Паризького мирного договору 1947, за винятком поділу чорномор. шельфу. 3 лютого 2009 Гаазький міжнар. арбітраж виніс вердикт із питання поділу чорномор. мор. шельфу між Україною та Румунією. Кордон було визнано на підставі демаркації мор. кордону між СРСР та Румунією, яка була встановлена договором 1947.

Мирний договір 1947 з Фінляндією зафіксував повернення СРСР області Петсамо (Печенга). СРСР отримав у оренду на 50 років військово-мор. базу Порккала-Удд. Але після смерті Й.Сталіна рад. керівник М.Хрущов 1955, посилаючись на радянсько-фінляндський договір про дружбу 1948, передав названу базу Фінляндії.

Істотних територіальних втрат зазнала Угорщина. Угор. кордон в районі словацької столиці Братислава був переглянутий на користь Чехословаччини. Угорщина відмовилася від претензій на Закарпатську Україну. Також Угорщина передала Румунії Трансильванію. Загалом на основі П.м.д. СРСР вдалося консолідувати свою зону впливу в Сх. Європі.


Література:
  1. Киссинджер Г. Дипломатия. М., 1997
  2. Советская внешняя политика в годы "холодной войны": Новое прочтение. М., 2000
  3. Нариси з історії дипломатії України. К., 2001
  4. Європа та її болісні минувшини. К., 2009.

Посилання:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БУКОВИНА ПІВНІЧНА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ
  • МЮНХЕНСЬКА УГОДА 1938
  • ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919–1920
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ
  • ЮГОСЛАВІЯ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗМІЇНИЙ О–В

  • Пов'язані терміни:
  • БЕССАРАБІЯ
  • БУКОВИНА ПІВНІЧНА
  • ДОБРУДЖА
  • ДОГОВІР ПРО РЕЖИМ РАДЯНСЬКО-РУМУНСЬКОГО КОРДОНУ 1961
  • ДИПЛОМАТИЧНА СЛУЖБА УРСР
  • КОРДОНИ ДЕРЖАВНІ УКРАЇНИ, ПРИНЦИПИ ТА ІСТОРИЧНА ПРАКТИКА ЇХ ВИЗНАЧЕНЬ
  • УГОРЩИНА
  • ЗМІЇНИЙ О–В


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)