ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Онопрієнко В.І. ПАТОН Євген Оскарович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Paton_Y (останній перегляд: 16.02.2019)
ПАТОН ЄВГЕН ОСКАРОВИЧ

ПАТОН Євген Оскарович (05.03. 1870–12.08.1953) – учений у галузі електрозварювання і мостобудування. Професор (1901), академік ВУАН (1929), віце-президент АН УРСР (1945–52). Герой Соц. Праці (1943). Засл. діяч н. УРСР (1940). Батько Б.Патона. Н. в м. Ніцца (Франція) в сім'ї рос. дипломата. 1894 закінчив Дрезденський політех. ін-т; 1896 – Петерб. ін-т інженерів шляхів сполучень. 1897–1901 – викладач Моск. інженерного уч-ща шляхів сполучень, 1901–04 – професор, одночасно працював у тех. відділі Петербурзько-Моск. залізниці. 1904–38 (з перервами) – професор Київ. політех. ін-ту. 1929 організував зварювальну лабораторію та Електрозварювальний к-т, на базі яких 1934 був утворений Ін-т електрозварювання ВУАН в Києві. 1934–53 – директор цього ін-ту.

Створив методи розрахунку найбільш раціональних конструктивних схем металевих прогінних частин мостів, досліджував умови їх роботи, розробив способи відновлення зруйнованих мостів. Виконав засадничі дослідження в галузі розрахунку і міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наук. основ електричного зварювання плавленням. Під його кер-вом винайдений спосіб автоматичного швидкісного зварювання, що зіграв визначну роль у тех. розвитку.

Знання, отримані П. у Дрезденському політех. ін-ті та Петерб. ін-ті інженерів шляхів сполучення, допомогли його досить швидкому становленню як видатного фахівця в галузі мостобудування з оригінальним інженерним мисленням і стійким прагненням до наук. пошуку і вдосконалення. Для всіх його проектів мостів характерні широка ерудиція, обізнаність із зарубіжною літературою, тонкий інженерний аналіз тех. новацій.

Розробив бл. 35 проектів мостів, багато з них було здійснено. Одночасно глибоко вникав у науково-інженерні проблеми мостобудування. Перспективними виявилися ідеї про переваги залізобетонної конструкції проїжджої частини і тротуарів мостів у порівнянні із залізним настилом, висловлені ще 1914, коли залізобетонні конструкції лише починали застосовуватися в мостобудуванні. В період повсюдного переходу до буд-ва залізних і кам'яних мостів виступив пропагандистом буд-ва мостів дерев'яних і довів їхні істотні техніко-екон. переваги. Його прогноз відносно буд-ва дерев'яних мостів виявився вельми своєчасним у роки Першої світової війни і громадян. війни 1918–22, а також у відновлювальний період, коли внаслідок дефіцитності металу довелося широко застосовувати буд-во дерев'яних мостів. П. – один з ініціаторів розробки проектів розбірних мостів. Розбірні мости системи П., як залізничні, так і шосейні, набули широкого поширення. У конструкціях вузлів розбірних мостів прагнув до їх уніфікації і взаємозамінюваності, до обмеження ваги окремих частин конструкцій, аби при складанні обійтися без складних підіймальних механізмів.

У першій половині життя багато займався також проблемами випробування мостів, вивченням стійкості та динаміки конструкцій. У 1920-ті рр. багато працював над розрахунками, створенням проектів відновлення мостів і консультував у такого роду роботах. Про активну його діяльність як практичного інженера-мостовика і професора в мостовій справі свідчать чисельні праці й навч. посібники: "Залізні мости", "Дерев'яні мости", "Дерев'яні залізничні мости", що багато разів перевидавалися. За чверть століття викладання в Київ. політех. ін-ті виховав покоління інженерів-будівельників і мостобудівників.

П. сповідував проектування, спрямоване на здешевлення проектів і буд-ва мостів за рахунок новацій у сфері конструктивних форм і економічності використання металу, й першим почав розробляти проекти сталевих розбірних мостів оригінальної конструкції. Такі мости активно використовувалися рос. армією під час I світ. війни під назвою "мостів Патона". 1896–1929 П. створив безліч проектів мостів, у т. ч. Мухранського мосту в Тбілісі (Грузія), шосейних мостів через річки Сож, Рось, Дніпро та багатьох залізничних мостів. 1922–24 ним був розроблений проект відновлення ланцюгового моста ім. Євгенії Бош через Дніпро в Києві. Одночасно проводив дослідження міцності, стійкості й динаміки мостів.

Обраний 1929 дійсним членом ВУАН, захопився новою галуззю техніки – електричним зварюванням металів, з невичерпною енергією взявся за роботу в цьому напрямі. Клепання як спосіб з'єднання деталей було досить трудомістким і малоефективним у серійному й масовому вир-ві металоконструкцій. Зварювання мало безперечні переваги перед клепанням. Зварювання прискорювало процес з'єднання конструкцій, вимагало менше металу, було дешевшим і менш трудомістким. П. опублікував перші монографії, в яких узагальнив осн. принципи розрахунку та проектування зварних конструкцій. Займався також різними аспектами, пов'язаними зі зварними з'єднаннями і конструкціями, з їх міцністю, оптимальною формою, реакцією на різні дії, у т. ч. на статичні й динамічні навантаження, властивостями зварювальної дуги і зварювального шва, механізацією та автоматизацією зварювальних робіт. 1932 під його кер-вом була розроблена автоматична зварювальна голівка для зварювання відкритою дугою.

У 1930-х рр. розгорнувся його талант організатора колективних наук. досліджень, ініціатора встановлення тісних зв'язків науки і вир-ва. Розробляв нові методи проектування, розрахунку й створення зварних конструкцій. Ці методи дали можливість значно швидше, дешевше і якісно зводити корпуси вироб. цехів, будувати мости, судна, цистерни, вагони, парові котли, танки тощо. Винайшов новий спосіб зварювання під флюсом. І на сьогодні тисячі кілометрів газопроводів зварюються методом П.

Заклав основи цілеспрямованих фундаментальних досліджень у галузі електрозварювання. При вирішенні поставлених тех. завдань не обмежувався лише розробкою утилітарних прийомів і методів, конструюванням відповідної тех. апаратури, а й здійснював вихід у теорію досліджуваних процесів, вивчав фізико-хімічну природу технологічних процесів. Такий підхід давав змогу істотно розширити наук. й тех. перспективи електричного зварювання металів і вийти на принципово нові горизонти досліджень, які дають множинні теоретичні й практичні результати, що спричиняють розвиток науки про зварювання, створення нових галузей вир-ва, прогресивних технологічних процесів і нових поколінь зварювальної техніки.

У роки Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 за безпрецедентно короткі терміни на одному з підпр-в Уралу, куди був евакуйований найбільший танк. завод, колектив Ін-ту електрозварювання вирішив низку складних наук. й інженерних завдань із розробки технології автоматичного зварювання під флюсом і впровадження її у вир-во військ. техніки: танків, артилер. систем, авіабомб та ін. видів озброєння. Застосування автоматичного зварювання в оборонній пром-сті дало винятково великий ефект і забезпечило можливість стрімкого збільшення випуску бойових машин, боєприпасів і озброєння високої якості. Десятки тисяч бронекорпусів танків, артилер. самохідних установок, сотні тисяч авіабомб, снарядів і мін, ін. озброєння і боєприпасів були зварені автоматами Ін-ту електрозварювання АН УРСР.

У післявоєнні роки ін-т під кер-вом П. не лише розширював технологічні й конструкторські розробки автоматичного зварювання під флюсом, а й перейшов до розробки теоретичних і експериментальних досліджень у галузі металознавства – зварювання плавленням. Набули актуальності також проблеми вивчення міцності з'єднань і конструкцій, міцності зварних з'єднань, що працюють в екстремальних умовах. Були закладені основи нового наук. напряму – автоматичного регулювання зварювальних процесів.

П. був пристрасним поборником вживання електрозварювання в мостобудуванні. Вінцем його інженерної діяльності, в якій він поєднав обидві свої іпостасі – мостобудування і зварювання, став суцільнозварний міст через Дніпро в Києві, буд-во якого було завершене вже після смерті вченого (листопад 1953). Цей міст носить ім'я П.

На тлі багатьох видатних досягнень найбільше значення для перспективи розвитку науки мало створення П. всесвітньо відомої науково-інженерної школи в галузі електрозварювання металів та електротехнологій.

Лауреат Сталінської премії (1941).

Нагороджений орденами Леніна (1942, 1943), Трудового Червоного Прапора (1940), Вітчизн. війни 1-го ст. (1945), Червоної Зірки (1942).


Праці:
  1. Железные мосты, т. 1–4. М.–К., 1902–07
  2. Восстановление разрушенных мостов. К., 1918
  3. Расчет и проектирование электросварных конструкций в промышленном строительстве. М.–Л., 1933 (у співавт.)
  4. Автоматическая сварка голым электродом под слоем флюса. Х., 1940
  5. Скоростная автоматическая сварка под слоем флюса. М.–Л., 1941
  6. Воспоминания: Литературная запись Ю. Буряковского. К., 1955
  7. Избранные труды, т. 1–3. К., 1959–61
  8. Вибрані праці. К., 1970.
Література:
  1. Матійко М.М. Розвиток дугового електрозварювання на Україні. К., 1960
  2. Чеканов А.А. История автоматической электросварки. М., 1963
  3. Ладивір І.І. Вклад учених АН УРСР у перемогу над фашистською Німеччиною. К., 1970
  4. Чеканов А.А. Евгений Оскарович Патон. М., 1979
  5. Сварка в СССР, т. 1–2. М., 1981
  6. Оноприенко В.И. и др. Евгений Оскарович Патон. К, 1988
  7. Оноприенко В.И. Фундаментализация научного поиска в технических науках. К., 1988
  8. Онопрієнко В.І. Історія української науки: ХIХ–ХХ ст.: Навчальний посібник. К., 1998
  9. Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті: 1918–1998. К., 2000
  10. Національна академія наук України: 1918–2008: до 90-річчя від дня заснування. К., 2008
  11. Біографія Є. Патона на сайтах НАН України (web: http://www.nas.gov.ua) та Інституту електрозварювання НАН України (web: http://www.paton.kiev.ua.

Посилання:
  • КИЇВ
  • ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)

  • Пов'язані терміни:
  • ГОНЧАР ІВАН МАКАРОВИЧ
  • ІСТОРІЯ НАУКИ
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ (КПІ)
  • ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)