ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕЧЕРНІ МІСТА КРИМУ

  Бібліографічне посилання: Баранов В.В. ПЕЧЕРНІ МІСТА КРИМУ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pecherni_mista (останній перегляд: 13.12.2018)
ПЕЧЕРНІ МІСТА КРИМУ

ПЕЧЕРНІ МІСТА КРИМУ – умовна назва середньовічних пам'яток у пд.-зх. частині Другого (Середнього) пасма Кримських гір (див. Крим). Спільною рисою для П.м.К. є наявність рукотворних печер. Термін "печерні міста" з'явився в 19 ст., коли перші дослідники помилково вважали, що більшість печерних споруд використовувалася як житла. Нині термін об'єднує різні за соціально-екон. функціями та розмірами пам'ятки, серед яких вирізняють 4 типи: великі міста, площею не менш ніж 10 га (Ескі-Кермен, Мангуп, Киз-Кермен, Чуфут-Кале); малі міста, площею 1,5–2 га (Бакла, Тепе-Кермен, Сюрень, Каламіта; див. Інкерман); печерні монастирі (Успенський біля Бахчисарая, Качі-Кальон, Північний і Південний мангупські, Чилтер-Коба, Шул-дан, Чилтер-Мармара, Загайтанський, Інкерманський); відкриті поселення (Маріамполіс, посад Бакли, поселення біля Загайтанської скелі та ін.). На теренах П.м.К. виділяють 5 груп видовбаних у скелях споруд – житлові (переважно монастирські келії), господарсько-вироб. (підвали наземних будинків, комори, хліви, тарапани – пристрої для вичавлювання вина та ін.), сакральні (церкви, каплиці, поховальні споруди), військово-оборонні (печерні каземати, сторожові і спостережні пункти, облогові колодязі, потерни) та комунікації (вулиці, переходи, сходи, дороги). П.м.К. виникали впродовж усього середньовіччя в контексті різних істор. процесів. Доведено, що міста з найбільш розвиненою системою наземних оборонних споруд (Ескі-Кермен, Мангуп, Чуфут-Кале, Каламіта) засновані візантійцями в останні роки правління візант. імп. Юстиніана I (527–65) або за його найближчих наступників. Поширену раніше думку про виникнення більшості печерних монастирів за часів іконоборства (8–9 ст.) тепер вважають хибною, і створення печерних монастирів дослідники зараховують практично до всього періоду середньовіччя (6–15 ст.). Життя в П.м.К. припинялося також у різні істор. періоди. Деякі П.м.К. були закинуті майже одразу, проіснувавши близько століття (напр. Киз-Кермен), інші (Ескі-Кермен та Бакла), імовірно, загинули під час навали Ногая (1299). Мангуп і Каламіта активно використовувалися навіть після захоплення Криму осман. військами (1475), а останні мешканці Чуфут-Кале покинули місто в 19 ст.


Література:
  1. Веймарн Е.В. "Пещерные города" Крыма. В кн.: Международный симпозиум по охране и реставрации пещерных комплексов: Тезисы докладов. Тбилиси, 1982
  2. Герцен А.Г., Махнева О.А. Пещерные города Крыма. Симферополь, 1989
  3. Могарычев Ю.М. Пещерные сооружения средневековых городищ Юго-Западного Крыма (вопросы классификации, хронологии, интерпретации). В кн.: Проблемы истории "пещерных городов" в Крыму: Сборник научных трудов. Симферополь, 1992
  4. Герцен А.Г. К проблеме типологии средневековых городищ юго-западной Таврики. В кн.: Античная древность и средние века, вып. 27. Симферополь, 1995
  5. Могарычев Ю.М. Пещерные церкви Таврики. Симферополь, 1997.

Посилання:
  • БАХЧИСАРАЙ
  • ЧУФУТ-КАЛЕ
  • ЕСКІ-КЕРМЕН
  • ІНКЕРМАН
  • КАЧІ-КАЛЬОН, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • МАНГУП (МАНГУП-КАЛЕ), АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА І ДАВНЄ МІСТО
  • НОГАЙ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  • Пов'язані терміни:
  • ЧУФУТ-КАЛЕ
  • ЕРНСТ МИКОЛА ЛЬВОВИЧ
  • ФЕОДОРО, КНЯЗІВСТВО
  • КАЧІ-КАЛЬОН, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • КУЛАКОВСЬКИЙ ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ
  • МАНГУП (МАНГУП-КАЛЕ), АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА І ДАВНЄ МІСТО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)