ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

  Бібліографічне посилання: Гнатенко Л.А. ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Peresopnytske_ievanheliie (останній перегляд: 19.02.2019)
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ – перший із відомих перекладів Святого Письма на староукр. літ. мову серед. 16 ст. Рукописна книга на 482 пергаментних аркушах розміром 380х240 мм, в оправі, вагою 9 кг 300 г, повна за обсягом. Створена на Волині, за меценатством кн. Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Чорторийських – Івана Федоровича і Євдокії. Над нею працювали: чернець Григорій, який керував роботою та здійснив переклад і редакторську правку рукопису, та два писці – Михайло Василієвич, син сяноцького протопопа, яким писано більшу частину тексту, ім'я другого писця залишилося невідомим. Робота була розпочата 15 серпня 1556 в Дворецькому монастирі кн. Заславських при церкві Святої Трійці (монастир був у с. Двірці; нині село Ізяславського р-ну Хмельн. обл.). Продовжена (з аркуша 155 зворотного) в Пересопницькому монастирі при церкві Різдва Богородиці (монастир знаходився в м. Пересопниця; нині село Рівнен. обл.), після призначення Григорія архімандритом, де і була завершена 29 серпня 1561. Євангеліє перекладено староукр. мовою з церковнослов'ян. мови болг. редакції. Найближче до нар. мови перекладено Євангеліє від Луки. У роботі використовувалися й грецькі та західнослов'янські, вірогідніше польс., тексти. Рукопис за змістом є традиційним правосл. четвероєвангелієм, але текст, за зразком західнослов'ян. перекладів, поділено на глави, кожна з яких починається із сумарія (короткого викладу змісту наступної глави), і на зачала, також постійно наявні глоси (укр. лексичні відповідники до слів оригіналу). Писано Євангеліє "новим" укр. уставом та півуставом з елементами скоропису, притаманними для волин. книжкової школи письма. У правописі поєднані давньоукраїнські, південнослов'янські та новітні староукраїнські орфографічні норми. Рукопис є перлиною укр. книжкового мист-ва 16 ст., над його оформленням працювали два анонімних майстри: професійний ілюмінатор та менш досвідчений оздоблювач. Кожне Євангеліє відкривають висохудожні мініатюри євангелістів, виконані в традиціях іконописної школи того часу. Оригінальні плетінчасті й рослинні орнаменти, які, зберігаючи певну єдність із мист-вом Відродження, мають яскраво виражений характер укр. книжкового мист-ва, тісно пов'язаного із східнослов'ян. традиціями. Оздоблення виконано різнобарвними фарбами та золотом. Наявні численні заставки, ініціали, контурні малюнки й ін. прикраси.

У Пересопницькому монастирі євангеліє знаходилося, імовірно, до 1630, коли кн. Миколай Чорторийський віддав монастир у володіння Клеванської католицької парафії. 16 квітня 1701 гетьман України І.Мазепа подарував Євангеліє Переяслав. кафедральному собору, який був збудований його коштом. У кінці 18 ст. книгу передано до б-ки Переяслав. духовної семінарії, в якій 1845–46 її бачив видатний укр. поет Т.Шевченко, коли за дорученням Київської археографічної комісії оглядав старожитності Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький), й відмітив розкіш оздоблення і укр. мову тексту. У 1860-х рр., разом із семінарією, рукопис переходить до Полтави. Із семінарської б-ки книгу було вилучено за розпорядженням міністра нар. освіти і обер-прокурора Найсвятішого Синоду графа Д.Толстого, котрий її бачив, коли був у Полтаві 1873, і доповів про цікаву пам'ятку рос. імп. Олександру II, який повелів її привезти. Тоді ж Євангеліє стає власністю вел. кн. Петра Георгієвича, принца Ольденбурзького, після смерті якого його було повернуто 1887 до семінарськоїб-ки. За рад. часи визначна пам'ятка зберігалася в Полтав. історико-краєзнавчому музеї, під час Другої світової війни була вивезена на Схід, а після війни потрапила до бібліотечного фонду музею-заповідника "Києво-Печерська лавра", де її виявив видатний укр. учений С.Маслов, і зусиллями якого 24 грудня 1948 її було передано на постійне зберігання до відділу рукописів Держ. публічної б-ки УРСР (нині це Ін-т рукопису НБУВ, шифр: ф. 1, № 15512). На П.Є. присягають Президенти України.

Вид.: Пересопницьке Євангеліє 1556–1561 рр.: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик. К., 2001; Пересопницьке Євангеліє. Факс. вид. К., 2008.


Література:
  1. Думитрашко Н. Замечательная рукопись Полтавской семинарии – Пересопницкое евангелие. Полтава, 1874
  2. Житецкий П. Описание Пересопницкой рукописи ХVI в. с приложением текста Евангелия от Луки, выдержек из других евангелистов и 4-х страниц снимков. К., 1876
  3. Грузинский А.С. Палеографические и критические заметки о Пересопницком евангелии. СПб., 1912
  4. Огієнко І. Українська Пересопницька Євангелія 1556 р. Тарнів, 1921
  5. Чепіга І.П. Національна святиня. "Київська старовина", 1992, № 4
  6. Запаско Я.П. Українська рукописна книга. Львів, 1995.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • МАСЛОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПОЛТАВА
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • ВІДРОДЖЕННЯ, РЕНЕСАНС
  • ВОЛИНЬ
  • ЗАСЛАВСЬКІ

  • Пов'язані терміни:
  • БІБЛІЇ ПЕРЕКЛАДИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
  • БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • ЛІТКІВСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
  • МУЗЕЙ КНИГИ І ДРУКАРСТВА УКРАЇНИ
  • ПЕРЕСОПНИЦЯ
  • ПОЛТАВСЬКЕ ЄПАРХІАЛЬНЕ ДАВНЬОСХОВИЩЕ
  • ПОЛТАВСЬКИЙ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНИЙ КОМІТЕТ
  • РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • РУКОПИСНА КНИГА
  • ВІДРОДЖЕННЯ І УКРАЇНА
  • ЮНЕСКО, ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ З ПИТАНЬ ОСВІТИ, НАУКИ І КУЛЬТУРИ
  • ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ГНАТОВИЧ
  • ЖИТОМИРСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)