ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕРЕВІРОЧНО-ФІЛЬТРАЦІЙНІ ТАБОРИ

  Бібліографічне посилання: Буцько О.В., Пастушенко Т.В. ПЕРЕВІРОЧНО-ФІЛЬТРАЦІЙНІ ТАБОРИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Perevirochno_f_t (останній перегляд: 19.09.2019)
ПЕРЕВІРОЧНО-ФІЛЬТРАЦІЙНІ ТАБОРИ

ПЕРЕВІРОЧНО-ФІЛЬТРАЦІЙНІ ТАБОРИ НКВС СРСР, до лютого 1945 – спецтабори НКВС СРСР – місця утримання й перевірки рад. військовополонених та оточенців, яких характеризували "колишніми військовослужбовцями" або "спецконтингентом", хоча стосовно цих осіб ніяких суд. чи адм. рішень не ухвалювалося. Створені 6 січня 1942, перевірочно-фільтраційні табори структурно підпорядковувалися управлінню у справах військовополонених та інтернованих НКВС СРСР. 19 липня 1944 спецтабори були передані у відання ГУЛАГу НКВС СРСР. 28 серпня 1944 був організований відділ спецтаборів НКВС СРСР. З 20 лютого 1945 відділ спецтаборів НКВС СРСР був перейменований на Відділ перевірочно-фільтраційних таборів НКВС СРСР (нач. відділу – генерал-майор М.Шитіков). 22 січня 1946 Відділ перевірочно-фільтраційних таборів НКВС СРСР був розформований, а його функції передані ГУЛАГу НКВС СРСР. На час розформування діяли 29 перевірочно-фільтраційних таборів, з них 4 – в Україні (№ 258 (Харків), № 0310 (Ворошиловград; нині м. Луганськ), № 240 (Сталіно; нині м. Донецьк), № 0327 (Київ)) й один – у Криму (№ 0332 (Лівадія)).

Порядок організації і проходження перевірки військовослужбовців Червоної армії регламентувався постановами Держ. к-ту оборони СРСР № 1069сс від 27 грудня 1941 та РНК СРСР № 1166-344сс від 24 січня 1944, згідно з якими всі червоноармійці, що були в полоні, через збірно-пересильні пункти мали надходити до спецтаборів НКВС на перевірку, звідти – передаватися до військкоматів для відправки до армії або, частково, на роботу в пром-сть. Усі спецтабори НКВС СРСР організовувалися при пром. підпр-вах, і під час перевірки військовослужбовці, за винятком офіцерського складу, використовувалися на роботах.

Упродовж війни змінився порядок проходження перевірки. Згідно з постановою Держ. к-ту оборони СРСР від 4 листопада 1944, звільнені з полону рад. військовополонені та цивільні особи призовного віку направлялися до запасних частин Червоної армії, минаючи спецтабори. Проте до спецтаборів НКВС (з лютого 1945 – перевірочно-фільтраційні табори НКВС) направлялися "злочинні елементи" з числа військовополонених та репатріантів для більш прискіпливої перевірки. Спецконтингент став поділятися на 3 облікові групи: 1-ша – військовополонені й оточенці; 2-га – рядові поліцейські, сільс. старости та ін. цивільні особи, підозрювані в зрадницькій діяльності; 3-тя – цивільні особи (чоловіки) призовного віку, які проживали на окупованих територіях, зайнятих противником. Перевірку впродовж 1–2-х місяців здійснювали органи "Смершу" наркомату оборони СРСР. На 1 жовтня 1944 через спецтабори пройшло 354590 осіб, з них після перевірки направлено до Червоної армії – 249416, у трудові батальйони та в охорону таборів НКВС – 36630, заарештовано органами "Смершу" – 11566 осіб, вибуло з різних причин, у т. ч. в госпіталі, та померло 5347 осіб, перебували в спецтаборах на перевірці 51651 особа, у т. ч. офіцерів – 5657.

Після появи постанови Держ. к-ту оборони СРСР № 9871с від 18 серпня 1945 про направлення спецконтингентів ("власівців", осіб, котрі служили в нім. армії, стройових формуваннях, легіонерів і поліцейських) на розселення в пн. райони країни на становищі спецпереселенців із закріпленням у місцях розселення на 6 років, перевірочно-фільтраційні табори "з усіма наявними кадрами працівників таборів, охорони, господарством, приміщеннями, транспортом та майном" передавалися "до складу таборів ГУЛАГу". На січень 1946 в перевірочно-фільтраційних таборах утримувалося 129 937 осіб.


Література:
  1. Лубянка: ВЧК–ОГПУ–НКВД–НКГБ–МГБ–МВД–КГБ: 1917–1960: Справочник. М., 1997
  2. Дембицкий Н.П. Судьба пленных. В кн.: Война и общество, 1941–1945, кн.2. М., 2004
  3. Земсков В.Н. Репатриация перемещенных советских граждан. Там само
  4. Иванова Г.М. История ГУЛАГа, 1918–1958: Социально-экономический и политико-правовой аспекты. М., 2006
  5. Смирнов М.Б. и др. Система мест заключения в СССР: 1929–1960. Web: http://www. memo.ru/history/nkvd/gulag/index.htm
  6. Петров М. История империи ГУЛАГ. Web: http://www. pseudology.org/GULAG.

Посилання:
  • ДОНЕЦЬК
  • ГУЛАГ
  • ХАРКІВ
  • КИЇВ
  • ЛІВАДІЯ
  • ЛУГАНСЬК
  • ОТОЧЕНЦІ
  • СМЕРШ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)