ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕРШИН ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Онищенко О.М., Трегобчук В.М. ПЕРШИН Павло Миколайович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pershyn_P (останній перегляд: 22.02.2019)
ПЕРШИН ПАВЛО МИКОЛАЙОВИЧ

ПЕРШИН Павло Миколайович (04.01.1891–11.11.1970) – економіст-аграрник. Професор, д-р екон. наук. Академік АН УРСР (1948). Засл. діяч н. УРСР. Н. в с. Бубинське Пермської губ. в сел. родині. Після закінчення Пермської г-зії поступив до Петерб. ун-ту, по закінченні якого 1916 був залишений при кафедрі політ. економії і статистики для підготовки до професорської посади. У цей час він розпочав дослідження соціально-економічних аспектів с.-г. землеустрою і за їх результатами написав монографію "Община и хутора Красноуфимского уезда Пермской губернии", яка вийшла друком 1918. Майже три десятиліття (1919–48) діяльність П. була пов'язана з м. Воронеж (нині місто в РФ), де вчений займав посади професора Воронезького с.-г. ін-ту, директора Воронезьких аграрних екон. курсів, члена облплану Центральночорноземної обл., голови с.-г. секції Держплану РРФСР, директора Воронезького ін-ту землеустрою. Досліджував розвиток земельних відносин пореформеного періоду, вивчав землеустрій та аграрні перетворення в західноєвроп. країнах. Результатом його наук. пошуків стала монографія "Земельное устройство дореволюционной России" (1928), за яку вченому було присуджено наук. ступінь д-ра екон. наук без захисту дисертації.

У 1930-ті рр. розпочав широкомасштабні дослідження з проблем районного планування і планування с.-г. населених пунктів. За його кер-ва та участі було здійснено низку експедицій і підготовлено екон. розділ плану реконструкції госп. комплексу Пд. берега Криму як всесоюзної оздоровниці та бази продуктивного й ефективного виноградарства.

З часу обрання П. академіком АН УРСР (1948) його діяльність пов'язана з дослідженням екон. проблем розвитку України. Понад 9 років він був членом Президії АН УРСР, очолював Ін-т економіки АН УРСР (1948–50) і відділ економіки сільс. госп-ва в цьому ін-ті, був заст. голови (1950–57) і головою Ради з вивчення продуктивних сил УРСР АН УРСР (1957–64). Повернувшись 1964 до Ін-ту економіки АН УРСР, керував до останніх днів життя спочатку відділом проблем розвитку земельних відносин і використання земельних ресурсів, а потім – аграрних проблем.

На поч. 1960-х рр. П. повернувся до дослідження проблеми, яка цікавила його все життя – аграрні перетворення в Росії після проведення селянської реформи 1861. Результатом наук. пошуків стало опублікування ним в укр. академічному вид-ві 2-х фундаментальних монографій: "Нариси аграрної революції в Росії" (1959) та "Аграрні перетворення Великої Жовтневої соціалістичної революції" (1962). Після їх доопрацювання й перекладу на рос. мову вони були видані в Москві 1966 під назвою "Аграрная революция в России" (кн. 1–2).

Під його наук. кер-вом підготовлено та захищено понад 50 канд. і докторських дисертацій з аграрної економіки.

Лауреат Держ. премії СРСР у галузі науки і техніки (1969; за працю "Аграрная революция в России").

Нагороджений 2-ма орденами Леніна, 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора, ін. орденами та медалями.


Посилання:
  • МОСКВА
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)