ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕРУН

  Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я. ПЕРУН [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Perun (останній перегляд: 16.02.2019)
ПЕРУН

ПЕРУН – язичницький бог у Київській Русі. Згадки П. в "Повісті временних літ" дають підстави вважати, що його культ до прийняття християнства був поширений у князівсько-дружинному середовищі. Іменем П. клялися руси, присягаючи дотримуватися договорів (907, 911, 945, 971; див. Договори Київської Русі з Візантією). Під 945 згадується постать П., яка стояла в Києві на пагорбі. У переліку богів, чиї ідоли встановив київ. кн. Володимир Святославич у Києві 980, П. стоїть на першому місці, при цьому вказано, що зображення бога було дерев'яним, мало срібну голову і золоті вуса. Тоді ж Добриня поставив ідола П. в Новгороді (нині м. Новгород Великий). Під час хрещення Київської Русі ці статуї були скинуті, відповідно, у Дніпро і Волхов. П. згадується в кількох давньорус. повчаннях 11–13 ст., спрямованих проти язичництва.

Із писемних джерел не відомо про культ П. у слов'ян за межами Русі. Найближчим до рус. П., імовірно, слід вважати бога Перкунаса/Перконса, якому поклонялися балтські народи. Уявлення про П. як слов'ян. верховного бога-громовержця сформувалося в 19–20 ст. на основі даних етнографії, фольклористики, лінгвістики, ономастики. Приклади таких даних: мотив боротьби "Пяруна" із супротивником, якого він вражає громом і блискавкою (у білорус. казках); укр. примовка "Бодай тебе Перун побив!"; вживання слова "перун" у значенні "грім, блискавка" у слов'ян. мовах; топонім "Перунів дуб" у грамоті галицького кн. Льва Даниловича; похідні від слова "Перун" у сучасній топонімії Польщі та південнослов'ян. країн; особисте ім'я Перун у болгар і македонців; терміни "перунів камінь", "перунова стріла", яким білоруси і поляки називали викопні рештки белемнітів (вимерлі головоногі молюски, подібні до кальмарів) та первісні кам'яні знаряддя. Поширена думка, що нар. уявлення про Іллю Пророка (який їздить у колесниці по небу під час грози) відображають міфологічний образ П. Для реконструкції слов'ян. уявлень про П. часто шукають паралелі в міфології ін. індоєвроп. народів. Символами П. вважають блискавку, дуб, зброю.


Література:
  1. Иванов В.В., Топоров В.Н. Исследования в области славянских древностей. М., 1974
  2. Łowmiańki H. Religia Słowian i jej upadek (w. VI–XII). Warszawa, 1979 (рос. пер. – Ловмяньский Х. Религия славян и ее упадок (VI–XII вв.). СПб., 2003)
  3. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М., 1981
  4. Його ж. Язычество Древней Руси. М., 1987
  5. Топоров В.Н. Боги. В кн.: Славянские древности: Этнолингвистический словарь, т. 1. М., 1995
  6. Szyjewski a. Religia Słowian. Kraków, 2003
  7. Клейн Л.С. Воскрешение Перуна: К реконструкции восточнославянского язычества. СПб., 2004.

Посилання:
  • ДОБРИНЯ
  • ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ
  • ХРЕЩЕННЯ РУСІ 987–989
  • ХРИСТИЯНСТВО
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛЕВ ДАНИЛОВИЧ
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ЯЗИЧНИЦТВО

  • Пов'язані терміни:
  • ДОБРИНЯ
  • ІДОЛИ, КУМИРИ
  • ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА
  • КУПАЛА, КУПАЙЛО
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • РОД
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВИДУБИЧІ
  • ЯЗИЧНИЦТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)