ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЕТРОВ ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Андрєєв В.М. ПЕТРОВ Віктор Платонович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Petrov_V_P (останній перегляд: 19.09.2019)
ПЕТРОВ ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ

ПЕТРОВ Віктор Платонович (псевдоніми – В.Домонтович, В.Бер та ін.; 22(10).10.1894–08. 06.1969) – літературознавець, фольклорист, етнограф, історик, археолог, філософ, письменник. Д-р філол. н. (1930). Н. в м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ) у сім'ї священика. Середню освіту здобув в Одесі (до 1907) та Холмі (нині м. Хелм, Польща; 1913 закінчив г-зію). 1913–18 навч. на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту. Був учнем проф. В.Перетца. За дипломну роботу "Н.М. Языков, поэт пушкинской плеяды: Жизнь и творчество" дістав срібну медаль і був залишений в ун-ті як професорський стипендіат (1918–20). 1921–22 – викладач Вищого ін-ту нар. освіти, 1923–27 – аспірант Київ. ін-ту нар. освіти. 1919–20 – секретар Комісії ВУАН зі складання істор. словника укр. мови. Із 1920 працював наук. співробітником, а згодом – секретарем (1924–27) та завідувачем (1927–30) Етнографічної комісії при ВУАН, редагував різні видання. 1927 за праці в галузі етнографії отримав срібну медаль від Рос. геогр. т-ва і був обраний його дійсним членом (1928). У 1920-ті рр. належав до кола неокласиків, підтримував тісні стосунки з О.Бургардтом, М.Драй-Хмарою, М.Зеровим, М.Рильським та ін. У серед. 1920-х рр. дебютував як прозаїк (оповідання "Розмови Екегартові з Карлом Гоцці"), 1928 вийшов його перший роман "Дівчина з ведмедиком". 1930 захистив докторську дис. на тему: "Пантелеймон Куліш у п'ятидесяті роки: Життя. Ідеологія. Творчість".

У 1930-ті рр. розпочав дослідження в галузі археології та давньої історії України. Із 1933 – наук. співробітник, із 1939 – зав. сектору дофеод. та феод. архео-логії Спілки інституцій матеріальної к-ри (із 1934 – Інститут історії матеріальної культури АН УСРР/УРСР, із 1938 – Ін-т археології АН УРСР), із 1941 – директор Ін-ту укр. фольклору АН УРСР.

Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 служив у рад. розвідці. 1942 перейшов фронт, працював в окупаційній адміністрації Києва, отримав офіцерський чин від нім. командування. 1942–43 редагував час. "Український засів", 1944–45 – співробітник Українського наукового інституту в Берліні (Німеччина), 1945–49 працював у середовищі укр. еміграції в Баварії. Був одним із фундаторів Мистецького укр. руху, редактором різних видань, викладав у вищих навч. закладах (Український вільний університет, Богословська академія УАПЦ, Український технічно-господарський інститут), працював як науковець. Написав низку історіософських творів, висунувши оригінальну "теорію епох" (заперечував безперервність та прогресивність історичного процесу). Загадково зник 1949.

Із 1950 – у Москві. 1950–56 працював в Ін-ті історії матеріальної к-ри АН СРСР. Із 1956 – в Києві: старший наук. співробітник, зав. архіву Ін-ту археології АН УРСР. Через втрату довоєнних особистих документів був змушений заново захищати канд. дис. 1966 за сукупністю наук. праць отримав ступінь д-ра філол. н.

Автор бл. 300 наук. праць та низки прозових творів.

Нагороджений орденом Великої вітчизн. війни 1-го ст.

П. у м. Київ.


Праці:
  1. Аліна і Костомаров. Х., 1929
  2. Романи Куліша. К., 1930
  3. Походження українського народу. Регенсбург, 1947
  4. Подсечное земледелие. К., 1968
  5. Скіфи: Мова і етнос. К., 1968
  6. Етногенез слов'ян: Джерела, етапи розвитку і проблематика. К., 1972
  7. Діячі української культури (1920–1940 рр.): Жертви більшовицького терору. К., 1992
  8. Історіософічні етюди. В кн.: Україна модерна, т. 13 (2). К., 2008.
Література:
  1. Крупницький Б. Мої спогади про В. Петрова. "Україна" (Париж), 1953, № 9
  2. Франко З.Т. Він не встиг написати мемуари: Слово про розвідника і вченого В.П. Петрова. "Київ", 1984, № 12
  3. Брайчевський М.В. В.П. Петров – учений-універсал. "Археологія", 1990, № 3
  4. Білокінь С. Довкола таємниці. В кн.: Петров В. Діячі української культури (1920–1940 рр.): Жертви більшовицького терору. К., 1992
  5. Загоруйко Ю. Письменник Віктор Петров. К., 1993
  6. Толочко П.П. Слово про В.П. Петрова – видатного українського археолога. В кн.: Проблеми походження та історичного розвитку слов'ян: Збірник наукових праць, присвячений 100-річчю з дня народження В.П. Петрова. К.–Львів, 1997
  7. Корпусова В.М. В. Петров (Домонтович): Етногенетика як свобода самовиявлення. "Слово і час", 2002, № 10
  8. Ясь О. Історична доба у світлі наукової дискусії української еміграції другої половини 40-х рр. ХХ століття (Б. Крупницький, В. Петров). "Молода нація: Альманах", 2002, № 2 (23)
  9. Агеєва В. Поетика парадокса: Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича. К., 2006
  10. Андрєєв В.М. Український метанаратив: Нелінійність та дискретність історії. В кн.: Ейдос: Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 3, ч. 1. К., 2008
  11. Його ж. Віктор Петров: "Скіфський сюжет" інтелектуальної біографії. "УІЖ", 2010, № 2.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БАВАРІЯ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДРАЙ-ХМАРА МИХАЙЛО ОПАНАСОВИЧ
  • ЕТНОГРАФІЧНА КОМІСІЯ ПРИ ВУАН
  • ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ АН УСРР
  • ІСТОРИЧНИЙ ПРОЦЕС
  • КИЇВ
  • МОСКВА
  • ОДЕСА
  • ПЕРЕТЦ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
  • РИЛЬСЬКИЙ МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ В БЕРЛІНІ (1926-1945)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ТЕХНІЧНО-ГОСПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ
  • УКРАЇНСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ У ПРАЗІ (У МЮНХЕНІ)
  • ЗЕРОВ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КИЇВСЬКИЙ ВІДДІЛ ІМПЕРАТОРСЬКОГО РОСІЙСЬКОГО ВОЄННО-ІСТОРИЧНОГО ТОВАРИСТВА
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • УЛЬЯНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ІРИНАРХОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)