ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПІДГІРЦІ

  Бібліографічне посилання: Андрощук О.В. ПІДГІРЦІ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pidhirtsi_smt (останній перегляд: 19.07.2019)
ПІДГІРЦІ

ПІДГІРЦІ – село Бродівського р-ну Львівської області, центр сільс. ради. Населення 1,0 тис. осіб (2001).

Уперше згадуються 1431. 1440 польс. король Владислав III надав привілей на володіння селами П. і Загірці Івану Подгорецькому. Відтоді й до 1633 поселення перебувало у власності родини Подгорецьких. Із 1441 до кін. 18 ст. П. входили до складу маєтку Олесько, адміністративно належали до Львів. землі Руського воєводства.

1633 власником поселення став С.Конецпольський, котрий на місці старого укріплення (згадується під 1530) розпочав спорудження фортифікованої резиденції, взірцем для якої слугували франц. ренесансові замки-палаци. Імовірно, буд-во велося 1635–40 під кер-вом інж. Г. де Боплана та архіт. Андре дель Аква. Замок квадратний у плані, із наріжними бастіонами та внутр. двором, пн. сторону якого утворює палац, а інші – каземати (використовувалися як службові приміщення). Плоскі перекриття казематів утворюють терасу, обгороджену балюстрадою. Роги бастіонів увінчано кавальєрами (башточками). В'їзд влаштовано з пд. боку.

Замок зазнав руйнувань 1648–51, 1672 та 1688. 1682 С.Конецпольський передав свої бродівські володіння разом із П. королевичу Якубові Собеському, а згодом вони перейшли у власність молодшого сина короля Яна III Собеського – Костянтина Собеського. 1720 П. із замком та ін. селами придбав Станіслав Жевуський (замок перебував у власності родини до 1865). 1728–79 було добудовано третій поверх палацу, збудовано корчму-заїзд із сонячним годинником, облаштовано парк. Власник палацу Вацлав Жевуський зібрав у палаці велику колекцію картин, старовинної зброї, найцінніші речі з Олеського замку, організував оркестр і театр.

1752–63 в П. навпроти палацу на замовлення В.Жевуського побудовано костьол Воздвиження і св. Йосифа (освячений 1766), який мав слугувати особистою усипальнею господаря. Цегляний храм, споруджений за проектом інж. Ц.Романуса в стилі бароко, має вигляд ротонди діаметром 12 м. Гол. фасад акцентований 14-колонним портиком коринфського ордеру. Портик увінчаний аттиком, на якому стоять 8 скульптур святих. Перед храмом стоять колони, увінчані фігурами Богоматері та св. Йосифа. Із 1861 костьол був парафіяльним храмом. 1945 костьол був закритий, 1976–79 відреставрований. Храм належить місц. греко-катол. громаді.

1787 власником П. став син Вацлава Жевуського – Северин, який придбав поселення на аукціоні з розпродажу Олеського маєтку. В цей час замок поступово приходив до занепаду, безслідно зникло багато цінних творів мист-ва.

1833 в П. оселився Леон Жевуський, який спробував відреставрувати комплекс. 1865 замок став власністю кн. Євстафія Сангушка на умовах продовження реставрації. Упродовж 1867–1903 тут були проведені ґрунтовні реставраційні роботи, відкрито музей. Родина князів Сангушків залишалася власниками замку до початку Другої світової війни. Перед початком війни кн. Роман Сангушко евакуював найцінніші твори мист-ва, які зберігалися в палаці. Згодом вони потрапили до Бразилії, де на основі колекції було засновано мистецьку фундацію в Сан-Пауло.

Після входження західноукр. земель до складу УРСР замок було передано Львівському історичному музею (1940). Під час II світ. війни споруда сильно постраждала. У жовтні 1945 палац, в якому діяла філія Львів. істор. музею, був розграбований рад. військовослужбовцями. 1947 музей у палаці було ліквідовано, 1949 тут відкрито санаторій для хворих туберкульозом. 1956 в замку сталася нищівна пожежа. 1957–70 проведено реставраційні роботи. 1996 ліквідовано санаторій, 1997 замок передано Львівській галереї мистецтв і розпочато чергові реставраційні роботи.

Біля села розташов. унікальна пам'ятка археології – Пліснеськ (Пліснеський археол. комплекс) і Підгорецький Благовіщенський монастир.


Література:
  1. Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 8. Warszawa, 1887
  2. ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968
  3. Памятники истории и культуры Украинской ССР, т. 3. К., 1987
  4. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України: Мандрівки історичні. Львів, 1997
  5. Чобіт Д. Підгірці: Історико-архітектурна перлина України. Броди, 1998
  6. Пам'ятки архітектури та містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. К., 2000
  7. Офіц. сайт благодійного фонду "Підгорецький замок": http://pidhirtci.org.

Посилання:
  • БАРОКО
  • БОПЛАН (BEAUPLAN) ГІЙОМ-ЛЕВАССЕР ДЕ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • КОНЕЦПОЛЬСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ЛЬВІВСЬКА ГАЛЕРЕЯ МИСТЕЦТВ
  • ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ОЛЕСЬКИЙ ЗАМОК
  • ПІДГОРЕЦЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР, ПЛІСНЕСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ПЛІСНЕСЬК
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • САНГУШКИ
  • ВЛАДИСЛАВ ІІІ ВАРНЕНЧИК
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ПІДГОРЕЦЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР, ПЛІСНЕСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ПЛІСНЕСЬК
  • ПОЧАЇВСЬКА ДРУКАРНЯ
  • ВІДРОДЖЕННЯ І УКРАЇНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)