ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Водотика Т.С. ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pidpryiemnytstvo_Ukr (останній перегляд: 20.02.2019)
ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ

ПІДПРИЄМНИЦТВО В УКРАЇНІ. Підприємництво – систематична, на власний ризик діяльність із вир-ва продукції, виконання робіт, надання послуг. Здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності. Умовами підприємництва є володіння капіталом, орієнтація на отримання прибутку, включеність у ринок, екон. свобода і самостійність, знання правового поля, ініціативність, творчість, здатність подолати спротив конкурентів. Підприємництво як творчий інноваційний процес може розвиватися в умовах сусп-ва, заснованого на визнанні права власності на засоби вир-ва і вироблену продукцію, на поділі праці, зацікавленості працівників у її результаті. У конкретно-істор. розумінні підприємництво є ознакою індустріальної доби й розвитку, передусім, євроатлантичної цивілізації. Становлення осн. форм підприємництва відбувалося в ході переростання натурального господарства в товарне, розвитку товарно-грошових відносин і ринку, руйнування становості, створення транспортної та інформаційної інфраструктури. У доіндустріальну епоху варто говорити не про сформоване історичне явище, а про окремі його риси: підприємливість як психологічну й особистісну передумову становлення підприємництва як сусп. інституту.

Джерела вивчення підприємництва в Україні – матеріальні (знаряддя праці, гроші, герби, печатки, гаманці); писемні (законодавчі акти, заповіти, документи держ. органів, бірж, ярмарків, підпр-в і корпоративних об'єднань, статистика, мемуари, періодика). Періодизація підприємництва в рамках доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної епох можлива й на основі періодизації вітчизн. історії – підприємництво антич. міст-держав, раннього середньовіччя, польсько-литов. доби тощо.

Підприємництво в античну епоху. Населення міст-держав Надчорномор'я було носієм антич. традицій ініціативності, передових на той час технологій торгівлі й ремесла. Підприємницька ініціатива виявлялася в успішній колонізації прибережної смуги Чорного й Азовського морів, у контактах із сусідніми племенами, включенні регіону в середземномор. цивілізаційний простір. Сприяли проявам підприємливості доступність робочої сили, природних ресурсів, наявність ринків збуту, навички ведення справ. Античні традиції знайшли продовження в підприємництві жителів середньовічних італ. колоній Криму.

Середньовічна доба створила умови для формування традиційного для укр. земель типу підприємця – купця. Налагодження торг. зв'язків з країнами Азії та Зх. Європи (використання транзитного потенціалу) сприяло виділення купецтва в окремий стан. Позитивними чинниками для розвитку підприємницької діяльності на укр. землях стали формування власної грошової системи, визначення правового поля для підприємництва (відповідні статті "Руської правди", "Статуту Володимира Всеволодича"), усталення певних традицій підприємництва.

Литовсько-руська доба 14–16 ст. позначилася створенням принципово нових умов для підприємництва. З'явилися нові орг. структури (гільдії, мануфактури, цехи – із часом їх сувора регламентація стала перепоною для приватної ініціативи). Розвиток міст створював сприятливі умови для підприємництва, особливо із запровадженням магдебурзького права. Укр. підприємництво розвивалося в рамках європ. екон. традиції. Однак із 2-ї пол. 16 ст. шляхи розвитку західноєвроп. та укр. підприємництва розійшлися. Революція цін зумовила вигідність вир-ва в Сх. Європі продовольства внаслідок його подорожчання на споживчому ринку. Мануфактурне вир-во Зх. Європи потребувало сировини, а зростаючі міста – продуктів харчування. Попит на хліб зумовив організацію панського фільваркового госп-ва. Після Люблінської унії 1569 прискорилося покріпачення селян (фільварки вимагали забезпечення робочою силою).

Козацька доба. Підприємництво у цей час зумовлювалося розвитком промислів, втягненням козац. госп-в у товарне вир-во, включенням у рос. екон. простір, деформацією попередніх екон. зв'язків. Унаслідок національної революції 1648–1676 екон. процеси в Правобережній Україні та в Гетьманщині пішли різними шляхами. Незважаючи на занепад продуктивних сил унаслідок війн, розвивалося козац. підприємливість, з'явилось чумацтво як вільна торговельно-мандрівна асоціація зі своїми традиціями. Поступова ліквідація козац. державності негативно позначилася на умовах для підприємництва місц. мешканців. Міста заселяла купецька еліта переважно неукр. походження, а надто – після скасування 1754 мит на українсько-рос. кордоні.

Імперська доба позначилася становленням індустріального суспільства. Трансформувалося розуміння місця та ролі підприємця в екон. і соціальній структурі сусп-ва. Купецтво, яке купувало пром. посвідчення та займалося торгівлею, в доіндустріальну добу асоціювалося з підприємництвом. Із часом таке станове розуміння підприємців руйнувалося. Соціальна значущість станових привілеїв купецтва, визначених нормативно-правовими актами 18 ст. (зокрема Жалуваною грамотою містам 1785), знижувалася. Купці, дворяни, згодом селяни активно залучалися до підприємницької діяльності.

Підприємництво в добу індустріального сусп-ва. 2-га пол. 19 ст. позначилась значними змінами в екон. політиці Російської імперії, створенням більш сприятливого клімату для підприємництва, проявів підприємливості поміркованішим ставленням урядових кіл та й сусп-ва до підприємців. Формувалися модерні правові умови, інформаційний простір підприємництва. Пореформений час позначився активною роллю іноз. підприємництва (франц., бельг., нім., брит.) в розвиткові металургії, машинобудування, залізниць та ін. модерних галузей пром-сті. Законодавство 1860-х рр. ліквідувало станові обмеження в підприємництві. У пореформений час купецтво, як найбільш фінансовоспроможний прошарок, стало джерелом капіталізації харчової й обробної галузей пром-сті як найприбутковіших. Із виданням "Положення про державний промисловий податок" 1898 поняття "купець" і "підприємець" перестали бути тотожними, відтак купецьке звання вказувало на станову, а не на професійну належність. Нечисленне (2 % міськ. населення наприкінці 19 ст.) укр. купецтво зосереджувалося насамперед в економічно розвинутих містах. Водночас із руйнуванням становості відбувалося становлення класового сусп-ва – формувалася буржуазія (нечисленна, без повноцінного політ. представництва; інтереси підприємців відстоювали, головно, біржові комітети на місц. рівні). Найвідоміші династії укр. підприємців 19 ст. – Яхненки та Симиренки, Терещенки, Ханенки. На рубежі 19–20 ст. розвивається дрібне і середнє підприємництво. Участь українців у ньому в різних частинах України була різною, а саме – сфери діяльності укр. підприємців зводилися до сільс. госп-ва, обробки його продуктів, цукроваріння, торгівлі збіжжям. Пром-сть індустріальної доби (вугільна, металообробна, машинобудівна, залізорудна та ін.) розвивалася переважно підприємцями неукр. походження.

В укр. землях Австро-Угорщини підприємництво зосереджувалося в руках поляків, євреїв, угорців і німців. Питома вага українців-підприємців залишалася мізерною через слабку їх інтегрованість в індустріальне сусп-во.

До поч. 20 ст. укр. економіка розвивалась як складова частина імперського організму. Підприємницький хист трансформувався у вміння співпрацювати із властями, вкладати кошти в потрібні галузі та вести справи у визначений спосіб. Збереження такого стану протягом тривалого часу призводило до вироблення у підприємців споживацького, пристосуванського менталітету.

Після Першої світової війни екон. ґрунт укр. підприємництва був підірваний. Перед Українською Центральною Радою постало завдання налагодити нац. госп-во й визначитися із власним поглядом на ступінь сприяння підприємництву. Домінування соціаліст. поглядів у середовищі укр. політ. еліти зумовило негативний погляд на підприємництво. III Універсалом УЦР право власності на землю скасовувалося, а право користування землею передавалося земельним комітетам. Підприємці висловилися різко проти націоналізації та соціалізації, зокрема, в декларації, переданій 25 квітня 1918 головою Ради З'їздів гірничопромисловців Півдня Росії Н. фон Дітмаром голові Ради народних міністрів Української Народної Республіки В.Голубовичу.

В Українській Державі було відновлено засади приватної власності, оголошено свободу торгівлі і підприємництва, підприємців введено до складу уряду (А.Ржепецький, С.Гутник, С.Мерінг та ін.), що пояснювалося прагненням гетьмана П.Скоропадського заручитися підтримкою заможних верств і налагодити ринкову економіку. Відновлювалася підприємницька ініціатива, утворювались підприємницькі орг-ції ("Суазіф", "Протофіс"). Сплеск активності та грюндерства змінився занепадом за Директорії Української Народної Республіки. Значна частина підприємців перемістилася в Одесу, яка перебрала на себе роль підприємницького центру. Воєнно-політ. боротьба 1919, соціаліст. орієнтація і слабкість Директорії УНР змусили підприємців емігрувати чи перебиратися на територію, контрольовану Білим рухом.

Прихід більшовиків до влади ознаменувався початком комуніст. буд-ва: націоналізацією землі й пром-сті, транспорту та банків, трансформацією торгівлі в систему обміну, впровадженням трудової повинності й продрозкладки, забороною вільного ринку. Матеріальні цінності були оголошені загальнонар. або колгоспно-кооп. власністю, а фактично перетворені на держ. власність. Поступ підприємництва був призупинений, а експеримент закінчився екон. колапсом. Рад. влада була змушена запровадити нову економічну політику й допустити підприємництво, зберігаючи адм., політ. і фінансовий контроль за економікою та суб'єктами госп. діяльності. Рад. кер-во розглядало підприємництво загалом як вимушений крок. Така позиція зумовила специфіку підприємництва (особливості соціальної типології "непмана" – політ. безправність, обмеженість екон. ініціативи, що вели до соціальної мімікрії, пристосуванства; функціонування в умовах "сірої" економіки; сфери – торгівля, дрібна пром-сть). До приватного підприємництва в часи непу зараховують і кустарно-ремісничу діяльність у текстильній, деревообробній галузях. Підприємництво часів непу суперечило комуніст. доктрині і не створювало необхідних для індустріалізації ресурсів. Згортання непу наприкінці 1920-х рр. зумовило унеможливлення підприємництва як екон. діяльності та еміграцію підприємців чи їх пристосування до рад. дійсності.

Західноукр. землі в міжвоєнний час перебували під владою Румунії, Чехословаччини та Польщі. Політ. й екон. (спустошення в результаті війни, вплив Великої депресії) погляд на новоприєднані землі як на ресурсну базу, політика екон. колонізації і дискримінації, перешкоди не дали можливості укр. підприємництву успішно розвиватися. Попри це поширювалися кооперативи, у Польщі відкрився свій Пром. банк (свідчення міцності нац. капіталу) та Союз укр. купецтва (об'єднання підприємців за галузевими секціями). Специфічність умов розвитку міжвоєнних Польщі, Румунії, Чехословаччини зумовила традиції й навички ведення підприємництва українцями – протистояння екон. тискові центру, опора на власні сили, дух нац. корпоративізму тощо.

Об'єктивні соціальні потреби із серед. 1950-х рр. зумовили розвиток підприємництва в тіні; в умовах гострого дефіциту необхідних речей послугами тіньовиків користувалися до 70 % тих, хто купував одяг, 57 – продукти харчування, 35 % – ліки. Із кінця 1950-х рр. за підтримки кримінальних структур виникають т. зв. цеховики, а згодом – фарцовщики, які задовольняли попит на речі широкого вжитку. Нагромаджувалися капітали, які стали основою підприємництва за незалежної України.

Підприємництво в епоху постіндустріального суспільства. Становлення постіндустріального суспільства в країнах Заходу почалося після Другої світової війни. Рад. командна економіка, позбавлена приватної ініціативи, здеформована запереченням рівноправної із працею ролі капіталу та підприємництва в процесі вир-ва, продовжувала орієнтуватися на галузі, визначальні для індустріального сусп-ва (металургію, видобувні галузі, важке машинобудування та ін.). Це, у тому числі, зумовило в подальшому розпад СРСР. Роки перебудови позначились інституціалізацією елементів ринку й підприємництва. Низка нормативно-правових актів (Закон "Про індивідуальну трудову ініціативу громадян в СРСР", Закон "Про кооперацію" та ін.) дала поштовх кооп. рухові, сприяла виникненню дрібного підприємництва. В умовах браку підприємницьких вмінь та нестачі товарів підприємництво виникало у сфері торгівлі, фінансів, посередництва. Прошарок підприємців формувався за рахунок "червоних директорів", кооператорів, інженерів, парт., рад. і комсомольських функціонерів (тих, хто мав доступ до власності, технологій, фінансів).

Історія інституту підприємництва в незалежній Україні почалася з приватизації, зняття законодавчих обмежень на підприємницьку діяльність. Пострад. умови розвитку підприємництва сприяли становленню типу великого бізнесу (фінансово-пром. груп), зрощеного з держ. владою. Впровадження 1996 гривні, стабілізація фінансового сектору, налагодження зовнішньоекон. зв'язків, екон. зростання після 2000 р. сприяли становленню дрібного й середнього підприємництва. "Помаранчева революція" 2004 засвідчила наявність прошарку дрібних та середніх підприємців із власними пріоритетами, готових до їх відстоювання (що є важливим елементом громадянського суспільства).язків, екон. зростання після 2000 р. сприяли становленню дрібного й середнього підприємництва.


Література:
  1. Шепелев Л.Е. Царизм и буржуазия во второй половине 19 века: Проблемы торгово-промышленной политики. Л., 1981
  2. Задорожний Є.В. Товарне виробництво і торгівля на західноукраїнських землях (кінець 18 – перша половина 19 ст.). Львів, 1989
  3. Крутіков В.В. Буржуазія України та економічна політика царизму в пореформений період. Дніпропетровськ, 1992
  4. Петрів Р.В. Генезис капіталізму у містах Східної Галичини в кінці 18 – першій половині 19 ст. Івано-Франківськ, 1993
  5. Лазанська Т.І. Історія підприємництва в Україні (на матеріалах торгово-промислової статистики 19 ст.). К., 1999
  6. История предпринимательства в России, кн. 1–2. М., 2000
  7. Сушко О.О. Особливості становлення та функціонування приватного підприємництва в Україні періоду непу (1921–1928): Історико-теоретичний аспект. К., 2003
  8. Лановик Б.Д. та ін. Економічна історія України. К., 2004
  9. Пиріг О.А. Історія підприємництва України. К., 2004
  10. Донік О.М. Купецтво України в імперському просторі (19 ст.). К., 2008
  11. Шацилло М.К. Российская буржуазия в период гражданской войны и первые годы эмиграции: 1917 – начало 1920-х гг. М., 2008.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БІЛЬШОВИКИ
  • БІЛИЙ РУХ В УКРАЇНІ
  • БІРЖА
  • БІРЖОВІ КОМІТЕТИ
  • БУРЖУАЗІЯ
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ЧУМАЦТВО
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ЄВРОАТЛАНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ
  • ФІЛЬВАРОК
  • ГЕРБ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГІЛЬДІЇ
  • ГОЛУБОВИЧ ВСЕВОЛОД ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ГРОШІ
  • ГРИВНЯ
  • ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ, РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ, СРСР, ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПІВДЕННІЙ УКРАЇНІ, УРСР
  • ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ХАНЕНКИ
  • КОМАНДНА ЕКОНОМІКА
  • КУПЕЦТВО
  • ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАНУФАКТУРА
  • МЕМУАРИ
  • МІСТО
  • МИТО
  • НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НАТУРАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО
  • НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
  • ОДЕСА
  • ПЕРЕБУДОВА
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПОСТІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРОДРОЗКЛАДКА
  • ПРИВАТИЗАЦІЯ
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РУСЬКА ПРАВДА- ЗБІРНИК ЗАКОНІВ
  • РЖЕПЕЦЬКИЙ АНТОН КАРЛОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАНИ, УСТАЛЕНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ТА РАННЬОМОДЕРНИХ СУСП-ВАХ
  • СИМИРЕНКИ
  • ТЕРЕЩЕНКИ
  • ЦЕХИ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • ЯХНЕНКИ
  • ЯРМАРОК
  • ЗЕМЕЛЬНІ КОМІТЕТИ
  • ЖАЛУВАНА ГРАМОТА МІСТАМ 1785


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)