ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПІНЧУКИ

  Бібліографічне посилання: Пінчук Ю.А. ПІНЧУКИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pinchuky (останній перегляд: 20.07.2019)
ПІНЧУКИ

ПІНЧУКИ – етногр. група населення на пінському Поліссі, етногр. кордоні України та Білорусі, при цьому територія їхнього розселення перебуває майже повністю в межах останньої. П. межують з етногр. групами білорусів – "палещуками" – та українців – "поліщуками", входячи до їх складу. Дехто з науковців узагалі не виділяє П. в окрему групу зі складу поліщуків. Розселялися поблизу річок, у числі яких – Піна (прит. Прип'яті, бас. Дніпра). Від даного топоніма, імовірно, виник термін "пінчуки". У літературі має місце точка зору, що термін не був самоназвою, швидше, ця назва дана зі сторони. Сформовані в замкнутому геогр. середовищі, П. зберігали свій спосіб життя, говір, традиції тощо включно з численними архаїчними елементами, успадкованими ще з давньослов'ян. часів. Водночас тяжіли до ін. регіонів України, передовсім до Полісся, з якими історично мали спільні сусп. лад, християн. віру, єдину Церкву та ін. ознаки. Самобутність П. привертала увагу вчених, знайшла відображення в низці видань. Етногр. самобутність сучасних П. переважно виявляється в матеріальній і духовній культурі.


Література:
  1. Костомаров Н.И. Мысли о федеративном начале в древней Руси. "Основа", 1861, № 1
  2. Пинчуки, этнографический сборник. СПб., 1890
  3. Белорусское Полесье: Сборник этнографических материалов, собранных М. Довнар-Запольским, вып. 1: Песни пинчуков. К., 1895.

Посилання:
  • ПОЛІЩУКИ
  • ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)