ПІВДЕННОРОСІЙСЬКИЙ СОЮЗ РОБІТНИКІВ – перша нелегальна робітн. революційно-політ. орг-ція в Україні. Виник в Одесі 1875 як орг-ція робітників-металістів. Швидкий розвиток Одеси як торгово-пром. і портового міста, до якого прибували робітники з різних регіонів Російської імперії, і проникнення літератури рос. революц. еміграції сприяли створенню П.с.р. Йому передувала діяльність одес. гуртка "чайковців" (керівник – Ф.Волховський), гуртка братів Жебуньових та гуртка І.Ковальського, котрі 1872–74 вели пропаганду в робітн. гуртках самоосвіти. На поч. 1875 робітн. гуртки з-дів т-в "Белліно-Фендеріх", "Гульє-Бланшард" та ін. заснували під кер-вом професійного революціонера Є.Заславського позичково-зберігальну касу (пізніше – Братська каса одес. робітників), яка стала ядром союзу. У липні 1875 на зборах членів каси було утворено П.с.р., прийнято його назву і статут, складений Є.Заславським під впливом статуту Інтернаціоналу I. Цілями проголошувалися пропаганда ідеї звільнення робітників з-під гніту капіталу, їх об'єднання для боротьби з існуючим екон. і політ. порядком. Перша політ. робітн. орг-ція поєднувала риси пролетарського світогляду та народницької традиції в Рос. імперії. Новітні соціаліст. ідеї дивовижно сполучалися з елементами революц. ідеології. Народницькі впливи були пов'язані з наївним колективізмом, водночас П.с.р. мав ознаки таємної революц. орг-ції. Його існування мало зберігатися в таємниці: член орг-ції, який проговорився сторонній особі про її існування, "вважається зрадником", кожний "повинен бути готовий на всяку жертву", якщо вона буде потрібна "для врятування союзу". До обов'язків членів орг-ції належали проведення пропагандистської роботи, а також сплата регулярних внесків у касу орг-ції. П.с.р. встановив зв'язки з робітниками Ростова-на-Дону (нині місто в РФ) та Кишинева (нині столиця Молдови). Одес. відділення складалося із 6-ти груп: робітників з-дів Белліно-Фендеріх, Бланшарда, групи друкарів, майстрів золотих справ, робітників залізничних майстерень і Слобідки–Романівки. Союз налічував до 60 членів, довкола яких групувалося 150–200 співчуваючих робітників. Найбільш активними членами були: Ф.Кравченко, Н.Наддачин, С.Наумов, М.Сквері, І.Рибицький, М.Ляхович та ін. Вони брали участь в організації 2-х страйків в Одесі, поширювали свої прокламації в Харкові, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), Миколаєві, Херсоні, Керчі, збирали кошти на користь повсталих на Балканському п-ові, отримували нелегальні видання з Лондона (Велика Британія). Наприкінці 1875 – на поч. 1876 П.с.р. було розгромлено. 15 осіб передали до суду Особливого присутствія Правительствуючого Сенату. 23–27 травня 1877 відбувся перший політ. процес у справі робітників-революціонерів. Є.Заславський, І.Рибицький та Ф.Кравченко були засуджені до каторги, решта – до різних строків тюремного ув'язнення та заслання. Є.Заславський загинув на каторзі.

Молчанов В.Б.

1. Ющенко Ф.О. Південноросійський союз робітників. X., 1971
2. Итенберг Б.С. Южнороссийский союз рабочих: Возникновение и деятельность. М., 1974
3. Першина 3.В. Очерки истории революционного движения на юге Украины. К.–Одесса, 1975.