ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЛАНО КАРПІНІ

  Бібліографічне посилання: Варварцев М.М. ПЛАНО КАРПІНІ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Plano_Karpini (останній перегляд: 18.02.2019)
ПЛАНО КАРПІНІ

ПЛАНО КАРПІНІ (Plano Carpini) – латинізоване прізвище Джованні да Пьян дель Карпіне (1182–1252), одного із провідних членів катол. чернечого ордену францисканців-міноритів, папського легата, першого великого італ. мандрівника. Н. в м. Пьян дель Карпіне (Перуджа, Італія) в знатній родині. За завданням свого близького друга, засновника ордену Франциска Ассізького займався місіонерством у Тунісі, Іспанії, у Відні та ін. містах Центр. і Пн. Європи. 1245–47 за дорученням Папи Римського Інокентія ІV він очолював дипломатичну місію до Монголії. Безпосереднім приводом для формування і відправки її послужила монголо-татарська навала 1236–42, жорстоких наслідків якої зазнали рус. князівства, Угорщина, Моравія, Силезія, й під загрозою руйнації опинилася вся Європа. Перед посольством П.К. було поставлено мету – з'ясувати, чи не збираються монгол. хани до нових походів, а також спробувати навернути їх у християн. віру. До складу експедиції, крім П.К., увійшли також францисканці – поляк Бенедикт і чех Стефан, який супроводжував її лише до сх. кордонів Київської Русі.

Маршрут посольства, розпочатий у м. Ліон (Франція), пролягав через Богемію, Силезію, краківське і пд.-зх. руські князівства, Дон, Волгу, Середню Азію до Центр. Монголії. Розмаїту допомогу йому в просуванні на огорнутий невідомістю азіатський Схід порадами та спорядженням надавали князі та жителі Русі. П.К. відвідав Володимир (нині м. Володимир-Волинський), Київ, Канів, Переяславль (нині м. Переяслав-Хмельницький) та ін. міста, де став свідком жахливого розорення, вчиненого монгол. військом. Він був офіційно прийнятий правителем Золотої Орди ханом Батиєм у резиденції біля гирла Волги та великим ханом Гуюком у ставці поблизу монгол. столиці Каракорум. Гол. результати переговорів було зафіксовано в складеному у формі "наказу" листі-відповіді хана Гуюка на вручену йому П.К. буллу Інокентія IV. Великий хан Гуюк відмовився від пропозиції прилучитися до християнства і, зі свого боку, зажадав від глави Римо-католиц. церкви та королів Європи скоритися й стати підданими його як володаря над усіма народами світу. "Силою Бога всі землі, починаючи від тих, де сходить сонце, і кінчаючи тими, де заходить, даровані нам", – стверджував монгол. державець, погрожуючи, у разі незгоди з його вимогами, ставитися до християн. країн як до своїх "ворогів".

Місія П.К. викликала великий резонанс в Європі. Найширший відгомін вона знайшла в підпорядкованих Золотій Орді рус. князівствах, де зустрічати повернення П.К. з Азії в червні 1247 вийшли всі жителі Києва. "Саме вони, – доповідав він, – вітали нас, ніби ми воскресли з мертвих; так само приймали нас у всій Руссії, Польщі та Богемії". Особливий інтерес до звісток, привезених посольством, виявили європ. купці – польські, австрійські, італійські з Генуї, Венеції, Пізи, які, перебуваючи в Києві, переймалися розширенням своїх торг. справ на Сході. Важливим наслідком діяльності П.К. на Русі стало посилення орієнтації галицько-волин. князів Данила Галицького і Василька Романовича на Римо-катол. церкву в їх опорі монгол. агресії. На честь папського легата вони влаштували "великий пир" і після нарад з єпископами та ін. достойниками Галицько-Волинського князівства передали через П.К. грамоту й відправили своїх послів до Папи Римського.

Повернувшись у листопаді 1247 до Франції, де в цей час перебував Папа Римський Інокентій IV, П.К. склав докладний звіт про свою подорож, який є цінним джерелом з історії народів Центр. Азії і Сх. Європи. З його записок європейці вперше отримали можливість здобути вірогідні свідчення про Монгольську імперію, її природні умови, політ. лад, госп-во, військ. організацію і тактику війни, службу шляхів сполучення, побут, звичаї та реліг. вірування. Багато місця автор звіту відвів зовнішньополіт. зв'язкам Русі та становищу її населення після монгол. вторгнення. На підставі особисто побаченого й почутого в ході подорожі на землях "рутенів" та ін. народів П.К. спромігся окреслити реальну картину небезпеки, яка загрожувала Європі руйнацією й поневоленням, і висунути фундаментальний для відвернення її катастрофи висновок-рекомендацію: "Якщо християни хочуть зберегти себе самих, свою землю і християнство, то царям, князям, баронам і правителям земель належить зібратися воєдино".

Після завершення небезпечної й довготривалої місії П.К. дістав сан архієпископа в м. Антібарі (нині м. Бар, Чорногорія), де й помер. Складений ним латиною опис місійної подорожі поширювався вже із серед. 13 ст. в різних списках. Після винаходу книгодрукування ця праця не раз видавалася в перекладі багатьма мовами. Перший повний текст її разом із франц. перекладом опубліковано 1839 у Парижі (Франція) дослідником М.-А. д'Авезаком. Істотним доповненням до характеристики подій епохи, пов'язаних із місією П.К., стала знахідка 1920 у ватиканському архіві листа великого хана Гуюка до Папи Римського Інокентія IV.


Праці:
  1. Relation des Mongols ou Tartares par le frère Jean du Plan de Carpin, de l'ordre des Frères Mineurs, Légat du Saint-Siège Apostolique, Nonce en Tartarie, pendant les années 1245, 1246 et 1247. Paris, 1839
  2. Путешествия в восточные страны Плано Карпини и Рубрука. М., 1957.
Література:
  1. Бартольд В.В. История изучения Востока в Европе и России. Л., 1925
  2. Адамович М. Путешествие Плано Карпини и Рубруквиса в Монголию в XIII в. "Исторический журнал", 1940, № 11.

Посилання:
  • АРХІЄПИСКОП
  • БАТИЙ, БАТУ, САЇН-ХАН
  • ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ
  • ФРАНЦИСКАНЦІ
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ІНОКЕНТІЙ IV
  • КАНІВ
  • ХРИСТИЯНСТВО
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • МОНГОЛЬСКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ВАСИЛЬКО РОМАНОВИЧ
  • ВІДЕНЬ
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • КАРПІНІ ПЛАНО
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КУРЕМСА
  • КИЕВСКИЕ ЕПАРХИАЛЬНЫЕ ВЕДОМОСТИ
  • КИЇВ
  • ОПІЗО
  • УЛУС, УДІЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ В ПОСТМОНГОЛ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)