ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПЛОХІЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Боряк Г.В. ПЛОХІЙ Сергій Миколайович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Plokhij_SM (останній перегляд: 16.11.2018)
ПЛОХІЙ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

ПЛОХІЙ Сергій Миколайович (Plokhii Serhii, Plokhy S.M.; н. 23.05.1957) – історик та організатор наук. життя. Кандидат (1982), д-р (1990) істор. н., професор (1990). Н. в м. Горький (нині м. Нижній Новгород, РФ) в сім'ї інтелігентів, вихідців з України. Дитинство і юність провів у м. Запоріжжя, де 1972 почав публікуватися в місц. молодіжній пресі. Перші наук. статті П. вийшли друком 1978, під час його навчання на істор. ф-ті Дніпроп. ун-ту (1975–80). Великий вплив на формування наук. зацікавлень П. мали: його наук. керівник Ю.Мицик та засновник Дніпроп. школи джерелознавства М.П.Ковальський. Під кер-вом М.Ковальського П. підготував і достроково захистив в Ун-ті дружби народів (Москва) канд. дис., присвячену латиномовній історіографії Хмельниччини (1982).

Історія політ. і культ. зв'язків України із Зх. та Центр. Європою стала гол. темою досліджень П. під час його роботи на кафедрі заг. історії Дніпроп. ун-ту (1983–92), де він пройшов шлях від викладача до професора, зав. кафедри. Результатом його досліджень у цей період стала монографія про українсько-рим. стосунки в 16–17 ст., що склала основу докторської дис., яку він захистив 1990 в Київ. ун-ті. Наприкінці 1980-х рр. П. став ініціатором дослідження історії українсько-нім. стосунків, залучивши до цього викладачів та аспірантів кафедри заг. історії Дніпроп. ун-ту. Згодом на основі кафедри було створено Ін-т українсько-нім. досліджень. Після завершення наук. стажування при Колумбійському й Гарвардському ун-тах (1986–87) П. сприяв розширенню контактів між укр. та зарубіжними дослідниками. Ставши на громад. засадах директором університетського музею (1988–90), П. започаткував дослідження з історії викладачів ун-ту, репресованих рад. владою в часи сталінського терору.

У серпні 1991, під час перевороту в Москві, П. вилетів до Канади на запрошення Ун-ту Альберти як професор-гість департаменту історії. Згодом прийняв запрошення Центру ім. П.Яцика при Канадському інституті українських студій (Ун-т Альберти) стати наук. працівником Проекту перекладу англ. мовою "Історії України-Руси" М.Грушевського. Великий вплив на формування його наук. зацікавлень і підходів у цей час мали праці й особисте спілкування з Ф.Сисиним та З.Когутом. У серед. 1990-х рр. П. обійняв посаду заст. директора Центру ім. Петра Яцика та заст. гол. ред. перекладу "Історії України-Руси". Очолив новостворену програму дослідження укр. церков, яка згодом була трансформована у Програму дослідження релігії та к-ри. Історія реліг. і культ. рухів в Україні стала в цей час визначальним напрямом наук. праці П. 1994 він, разом з В.Ульяновським та О.Крижанівським, видав огляд історії укр. церков, що став першим у незалежній Україні підручником із цієї тематики. Працюючи в Ун-ті Альберти (із 2005 – на посаді професора департаменту історії та класичних наук), П. активно співпрацював з Інститутом української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України, де за його ініціативою розпочалося видання матеріалів соборів Української автокефальної Православної церкви.

Перше десятиліття 21 ст. стало особливо продуктивним у творчому житті історика. У цей час побачили світ численні праці П., присвячені проблемам реліг. і культ. історії, включно із книгами "Козацтво та релігія" (2001), "Царі та козаки: Іконографічна студія" (2002) й "Релігія і нація в модерній Україні" (2003, разом із Ф.Сисиним). Продовжуючи працю над перекладом "Історії України-Руси" М.Грушевського, П. виступив наук. редактором-консультантом та автором передмов до 3-х томів цієї праці. Він також підготував і видав 2005 першу інтелектуальну біографію М.Грушевського. З особливим зацікавленням було сприйнято наук. громадськістю його працю про формування східнослов'ян. ідентичностей ("Походження слов'янських народів", 2006), яка змінила традиційні уявлення про націогенез у Сх. Європі та здобула її авторові нагороду Амер. асоціації ранньослов'ян. досліджень. Три його інші книжки були відзначені нагородами Американської асоціації українознавства. Публікація книг П. в найбільш престижних зх. наук. вид-вах, у т. ч. Оксфордського та Кембриджського ун-тів, сприяла виведенню укр. історіографії на Заході на новий рівень та визнанню її досягнень широкою наук. громадськістю.

2007 П. було запрошено обійняти кафедру укр. історії ім. М.Грушевського Гарвардського ун-ту. У Гарварді (США) дослідник продовжив активну наук. та науково-орг. роботу. Крім читання курсів з укр. та східноєвроп. історії і підготовки аспірантів, П. виступив організатором кількох конференцій, що відбулися на базі Українського наукового інституту Гарвардського університету, включно з міжнар. конференцією "Полтава 1709: Переосмислюючи переломну подію в європейській історії". 2008 вийшла збірка його історіографічних нарисів ("Україна та Росія: Репрезентації минулого"), а 2010 одне із провідних амер. вид-в "Вікінг" випустило його книжку "Ялта: Ціна миру", яка викликала широкий розголос у ЗМІ США. Поширивши коло своїх зацікавлень на історію міжнар. відносин, П. продовжив традицію висвітлення історії України в найширшому міжнар. контексті, розпочату його попередниками в Гарварді О.Пріцаком, І.Шевченком та Р.Шпорлюком. Беручи активну участь у роботі комісій з присудження наук. грантів при "Програмі гуманітарних досліджень в Білорусі, Росії та Україні" (Амер. рада наук. товариств), Ін-ті ім. Кеннана (Вашингтон), Укр. наук. ін-ті Гарвардського ун-ту та Канад. ін-ті укр. студій, П. сприяв формуванню нових напрямів в укр. дослідженнях в Україні та поза її межами.


Праці:
  1. Освободительная война украинского народа 1648–1654 гг. в латиноязычной историографии середины ХVII века. Днепропетровск, 1983
  2. Папство и Украина: Политика римской курии на украинских землях в XVI–ХVII вв. К., 1989
  3. Як козаки воювали. Дніпропетровськ, 1990 (у співавт.; 2-ге вид. – К., 1991)
  4. Історія церкви та релігійної думки в Україні, кн. 3. К., 1994 (у співавт.)
  5. The Cossacks and Religion in Early Modern Ukraine. Oxford, 2001 (укр. пер. – Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. К., 2005; 2-ге вид. – К., 2006)
  6. Tsars and Cossacks: A Study in Iconography. Cambridge, Massachusetts, 2002
  7. Religion and Nation in Modern Ukraine. Edmonton, 2003 (у співавт.; 2-ге вид. – Edmonton, 2009)
  8. Unmaking Imperial Russia: Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History. Toronto, 2005
  9. The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine and Belarus. Cambridge, 2006
  10. Ukraine and Russia: Representations of the Past. Toronto, 2008
  11. Yalta: The Price of Peace. New York, 2010.
Література:
  1. Професори Дніпропетровського національного університету. Дніпропетровськ, 2003
  2. Шпитько І. Сергій Миколайович Плохій. В кн.: Славетне сузір'я окрилених університетом: Нариси. Дніпропетровськ, 2008.

Посилання:
  • АМЕРИКАНСЬКА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНОЗНАВСТВА
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА ІМЕНІ М.ГРУШЕВСЬКОГО НАН УКРАЇНИ
  • КАНАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ (КІУС)
  • КОГУТ ЗЕНОН
  • КОВАЛЬСЬКИЙ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • КРИЖАНІВСЬКИЙ ОЛЕГ ПРОКОПОВИЧ
  • МОСКВА
  • МИЦИК ЮРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ІГОР ІВАНОВИЧ
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ГАРВАРДСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
  • ЗАПОРІЖЖЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)