ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОДІЛ

  Бібліографічне посилання: Івакін Г.Ю., Вортман Д.Я. ПОДІЛ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Podil (останній перегляд: 14.11.2018)
ПОДІЛ

ПОДІЛ, Нижнє місто – істор. місцевість у Києві, на надзаплавній терасі Дніпра, між "Київськими горами" та нижньою течією Почайни. Вперше згадується в літописі під 945. У давньорус. час – гол. посад Києва, який сполучався з Верхнім містом (див. Старокиївська гора) через Боричів узвіз (за однією з версій, відповідає сучасному Андріївському узвозу). За археол. даними, виник наприкінці 9 ст. Заг. площа у 12–13 ст. сягала 200 га. Із писемних джерел відомо про "столпіє" (дерев'яні укріплення, які захищали П. із пн. зх.), Торговище (гол. ринок Києва), церкви св. Іллі (найдавніший християн. храм, що згадується під 945) та Богородиці Пирогощої (див. Пирогоща). Імовірно, літописні Турова і Новгородська божниці теж стояли на П. Почайна правила за міську гавань.

П. має культ. шар потужністю 6–12 м, насичений великою кількістю артефактів 9–18 ст. Його унікальність полягає в тому, що в нижніх верствах завдяки високій вологості ґрунту добре зберігаються об'єкти з органічних речовин, зокрема дерев'яні споруди. Досліджено житлові і госп. будівлі (переважно наземні зруби), ремісничі майстерні, припортові склади, могильники, фрагменти вулиць. Виявлено рештки 5-ти мурованих храмів 12 ст. Встановлено, що П. мав садибну забудову зі стабільними межами дворів. На садибі рядового мешканця, що мала площу 300–400 м², стояло 2–3 будівлі.

Після монголо-татарської навали П. перетворився на головну, найбільш залюднену частину міста. Проте територія П. зменшилася, у 16–17 ст. його пн.-зх. межею була р. Глибочиця (впадала в Почайну, нині в підземному колекторі). Магдебурзьке право, яке отримав Київ наприкінці 15 ст., поширювалося тільки на мешканців П. (точніше, на ту частину міщан, які були під юрисдикцією магістрату). Центром П. була ринкова площа (сучасна Контрактова площа), де стояли ратуша (спочатку дерев'яна, із 18 ст. – мурована) і міський собор – церква Успіння Богородиці (давньорус. назва – Пирогоща). Із серед. 16 ст. відомо про гостиний двір та подільські парафіяльні церкви, які до кінця 17 ст. майже всі були дерев'яними, а пізніше замінені мурованими. У 15 ст. засновано Флорівський монастир (див. Київський Свято-Флорівський Вознесенський монастир), на поч. 17 ст. – Київський Братський Богоявленський монастир, при якому діяла Києво-Могилянська академія. До серед. 17 ст. існувала вірм. громада, яка мала власну церкву Різдва Богородиці. У 1-й пол. 17 ст. споруджено 2 муровані катол. храми – кафедральний костьол (зруйнований у 1660-ті рр., рештки виявлено розкопками) і собор домініканського монастиря св. Миколая (монастир існував із 15 ст. до 1649, храм наприкінці 17 ст. став собором православного Петропавлівського монастиря (діяв до 1786), знесений 1935). У 1730-х рр. був заснований Київський Свято-Катерининський Греко-Сінайський монастир. Масова забудова П. залишалася дерев'яною, наприкінці 17 – у 18 ст. з'явилися кам'яниці – житлові будинки найзаможніших киян та будинки для цехових зібрань (див. Цехи). Із 17 ст. відомо про елементи благоустрою – дерев'яні мостові, водогін із центр. басейном-фонтаном (із 19 ст. відомий як "Самсон"), дренажні канави. У 1760-ті рр. споруджено "старий" мурований Гостиний двір (не зберігся), а 1809–13 – "новий" Гостиний двір (знесений у 1980-ті рр. і відбудований за нереалізованим початковим проектом).

Після катастрофічної пожежі 1811 П. втратив традиційну нерегулярну мережу вулиць, яка у своїх осн. рисах залишалася незмінною з 11 ст., і отримав нове планування із прямокутними кварталами за проектом В.Гесте (збереглося кілька ділянок старих вулиць). На гол. площі 1815–17 споруджено новий Контрактовий будинок для проведення Київського контрактового ярмарку (перший Контрактовий будинок, споруджений 1799–1801 на Покровській вул., змінив свою функцію). У 19 ст. П. вже не був гол. частиною Києва – спочатку цю роль розділяв із ним Печерськ, а у 2-й пол. 19 ст. міським центром став Хрещатик. Проте велике значення П. в житті міста зберігалося: тут діяли Київська духовна академія, ринки і крамниці, порт (1899–1901 збудовано нову гавань). У 19 – на поч. 20 ст. у припортовій зоні та на північ від Подолу сформувалися пром. райони, серед масової малоповерхової житлової забудови почали з'являтися прибуткові будинки.

Із 1790-х рр. П. адміністративно ділився на 2 частини: власне П. (південна) і Плоське (північна); межею між ними була р. Глибочиця. Із 1861 Плоська частина була однією із двох поліцейських дільниць міста, які були доступні для проживання переважній частині київ. євреїв (див. "Смуга осілості").

У рад. час П. втратив багато пам'яток арх-ри, переважно храмів. Найпомітнішими новими спорудами стали гранітна набережна Дніпра (1930–80-ті рр.), річковий вокзал (1957–61), критий ринок (1974–80). Завдяки буд-ву метрополітену в 1970-ті рр. почалися масштабні археол. дослідження. Тоді ж усю територію П. було оголошено археол. охоронною зоною, а його пд. половину – архіт. охоронною зоною. Найцінніші ділянки мають статус архіт. заповідника.


Література:
  1. Київ: Провідник. К., 1930
  2. Алферова Г., Харламов В. Киев во второй половине XVII века. К., 1982
  3. Толочко П.П. Древний Киев. К., 1983
  4. Сагайдак М.А. Давньокиївський Поділ. К., 1991
  5. Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва ХIII – середини ХVI ст. К., 1996
  6. Климовський С.І. Соціальна топографія Києва XVI – середини XVII ст. К., 2002
  7. Попельницька О. Історична топографія Київського Подолу XVII – початку XIX ст. К., 2003
  8. Звід пам'яток історії та культури України: Київ, кн. 1, ч. 2. К., 2004.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • ГЕСТЕ ВІЛЬЯМС
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ 1819–1919
  • КИЇВСЬКИЙ БРАТСЬКИЙ БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-КАТЕРИНИНСЬКИЙ ГРЕКО-СІНАЙСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • МАГІСТРАТ
  • МІЩАНИ
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • ПОЧАЙНА
  • ПОСАД
  • ПИРОГОЩА
  • РАТУША
  • СМУГА ОСІЛОСТІ
  • СТАРОКИЇВСЬКА ГОРА
  • ЦЕХИ

  • Пов'язані терміни:
  • АНСЬКИЙ СЕМЕН
  • АРБУЗИНКА
  • АСТАМАТІЙ (ОСТАМАТЕНКО) ОСТАФІЙ
  • ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ
  • ЕДИГЕЙ
  • ЄВРЕЇ В УКРАЇНІ
  • ЄВРЕЙСЬКИЙ НАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ЕЙЯЛЕТ
  • ГЕСТЕ ВІЛЬЯМС
  • ҐРУНЕВЕҐ МАРТИН ТА ЙОГО ЩОДЕННИКИ
  • ГУЛЕВИЧІВНА ЄЛИЗАВЕТА ВАСИЛІВНА
  • ІКОНОТВОРЧІСТЬ ТА УКРАЇНСЬКЕ ІКОНОМАЛЯРСТВО
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ІВАКІН ГЛІБ ЮРІЙОВИЧ
  • КАЗЕННІ ЗАВОДИ
  • КЛАСИЦИЗМ
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ, КИЇВСЬКА ДУХОВНА АКАДЕМІЯ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 1943
  • КИЇВСЬКА ОБЛОГА 1658
  • КИЇВСЬКА ТОВАРНА БІРЖА
  • КИЇВСЬКІ ПОВСТАННЯ 11–12 СТОЛІТЬ, ПОВСТАННЯ КИЯН 1068, 1113, 1146 ТА 1157 РОКІВ
  • КИЇВСЬКИЙ БРАТСЬКИЙ БОГОЯВЛЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-КАТЕРИНИНСЬКИЙ ГРЕКО-СІНАЙСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ МОНАСТИР
  • ЛЕВАНДА ІВАН (ІОАНН) ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЛІТОПИСЦЫ ВОЛЫНИ И УКРАИНЫ
  • ЛІВШИЦЬ (ЛІФШИЦЬ) ЯКІВ АБРАМОВИЧ
  • ЛУК'ЯНОВ ІОАНН ТА ЙОГО ТВІР ХОЖДЕНИЯ В СВЯТУЮ ЗЕМЛЮ МОСКОВСКОГО СВЯЩЕННИКА ИОАННА ЛУКЬЯНОВА: 1701–1703.
  • МЕЛЕНСЬКИЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
  • МІХНОВСЬКИЙ ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • НАЛИВАЙКО СЕМЕРІЙ
  • НАРОДОЛЮБЦІ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НЕМИРІВ, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • НІЛУС ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • НОВА УШИЦЯ
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПЛИСКА МАКСИМ НИКИФОРОВИЧ
  • ПОЧАЙНА
  • ПИРОГОЩА
  • РАВИЧ ІВАН АНДРІЙОВИЧ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СТАРОКИЇВСЬКА ГОРА
  • СТАРОКИЇВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ
  • ТОЛОЧКО ПЕТРО ПЕТРОВИЧ
  • ВАПОВСЬКИЙ БЕРНАРД ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ЯЗИЧНИЦТВО
  • ЗАМКОВА ГОРА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)