ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОДОЛЯКИ

  Бібліографічне посилання: Аркуша О.Г. ПОДОЛЯКИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Podoliaky_politychne (останній перегляд: 21.07.2019)
ПОДОЛЯКИ

ПОДОЛЯКИ ("podolacy") – польс. політ. угруповання консервативного напряму, що діяло в Галичині в 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. і виражало інтереси польс. землевласників, володіння яких були розташовані між чисельно переважаючим укр. населенням. Назва угруповання походила від частини регіону Поділля на Тернопільщині, що входила до складу Австрійс. імперії (із 1867 – Австро-Угорщина) й де знаходилися найбільші маєтки польс. землевласників. Про початки формування П. як політ. течії можна говорити із серед. 19 ст., після приєднання 1846 до австрійс. провінції Королівство Галіції і Лодомерії території "вільного міста" Краків, де сформувалася течія краківського консерватизму.

Поштовхом для кристалізації П. стали революція 1848–49 і самостійний виступ у ній галицьких українців, які створили Головну руську раду й висунули вимогу поділу Галичини за нац. ознакою. Під тиском потреби розв'язання укр. питання значна частина польс. східногалицьких землевласників у серед. 19 ст. прийняла формулу подвійної нац. ідентичності "gente Rutheni, natione Poloni" ("русини за походженням, поляки за національністю") і підтримала діяльність "Руського собору". Серед цих діячів були: О.Дідушицький, Ю.Дідушицький, Вол.Дідушицький, Ю.Яблоновський, Л.Яблоновський, А.Голеєвський, Л.Стецький, А.Шумлянський, С.Шумлянський. Основу ідеології групи становило поняття "спільної Вітчизни", під якою розуміли територіальний і культ. простір колиш. Речі Посполитої. Під час революції 1848–49 кілька польс. східногалицьких аристократів навіть погоджувалися перейти на греко-катол. обряд, аби стати повноцінною "руською шляхтою", однак врешті переважна більшість польс. політ. середовищ у Галичині прийняла тезу про тотожність політ. народу давньої Речі Посполитої з новочасним польс. народом.

1861 політ. погляди П. відображала львів. газ. "Głos", в якій наголошувалося на потребі розширення самоврядних прав Галичини, пріоритеті нац. інтересів перед соціальними, в укр. питанні поєднано традиційну для східногалицьких консерваторів тезу про "братерство" українців і поляків з опором будь-яким спробам українців вести самостійну політ. діяльність. 1862–1915 органом подоляків був львів. час. "Gazeta Narodowa", що належав до найвпливовіших у Галичині. На зламі 1860–70-х рр. влада у провінції зосередилася в руках станьчиків, а П. кілька десятиліть відігравали роль другої за значенням політ. сили, яка впливала на станьчиків у напрямі більшої незалежності від Відня, обмеження їхніх ініціатив щодо сусп. реформ і польсько-укр. угод тощо.

В останній чверті 19 ст. діяльність П. активізувалася після того, як лідером течії став Войцех Дідушицький, творець концепції польс. месіанізму, згідно з якою слов'яни мали перебрати цивілізаційне лідерство від герм. світу, а Польща – претендувати на першість серед слов'янства, протиставивши рос. панславізму "ягеллонську" ідею мирного співжиття різних народів на одній землі, серед яких українцям відводилася першочергова роль. Він застерігав поляків перед небезпекою відкритої міжнац. боротьби з українцями у Сх. Галичині, вважаючи її приреченою на поразку, натомість закликав утверджувати свій вплив, створюючи спільні з українцями інституції, пропагував двомовність, зокрема в освіті. Прихильники Войцеха Дідушицького спершу називалися "атеньчики" (від назви його худож. твору "Ateny"), а згодом – "автономісти", оскільки вони виступали за розширення галицької автономії, в якій вбачали запоруку збереження соціальних і нац. привілеїв польс. шляхти. Їхньою орг. формою був клуб автономістів у Галицькому крайовому сеймі, складова частина Консервативної унії.

Переломним моментом для східногалицького консерватизму стала т. зв. акція В.Козловського 1902–03. Її мета полягала в організації східногалицьких поляків, піднесенні їхньої нац. свідомості, збереженні й розширенні позицій польс. чинника в Сх. Галичині. Більша частина соціальної бази П. прийняла ідеологію польс. націонал-демократії, деякі діячі старшого покоління зблизилися із краківськими консерваторами. В укр. питанні в ході дискусій навколо виборчої реформи Галицького крайового сейму був сформований політичний союз між націонал-демократами й П. (т. зв. антиблок), що протидіяв спробам галицького намісника М.Бобжинського провести реформу шляхом порозуміння з укр. політиками. Важливим орг. осередком "антиблоку" була створена 1906 на базі Центр. передвиборчого к-ту Нац. рада ("Rada Narodowa"), що претендувала на роль надпарт. центру польс. політики в Австро-Угорщині.


Література:
  1. Feldman W. Stronnictwa i programy polityczne w Galicyi (1846–1906), t. 1. Kraków, 1907
  2. Daszyk K.K. Osobliwy podolak: W kręgu myśli historiozoficznej i społeczno-politycznej Wojciecha hr. Dzieduszyckiego. Kraków, 1993
  3. Wątor A. Ziemianin-polityk Tadeusz Cieński: Z dziejów konserwatyzmu wschodniogalicyjskiego. Szczecin, 1997
  4. Його ж. Galicyjska Rada Narodowa w latach 1907–1914: Z dziejów instytucji obywatelskiej. Szczecin, 2000
  5. Karolczak K. Dzieduszyccy: Dzieje rodu: Linia poturzycko-zarzecka. Kraków, 2000
  6. Аркуша О. Українсько-польські відносини у Східній Галичині на початку ХХ століття: Акція Влодзімєжа Козловського. В кн.: Вісник Львівського університету: Серія історична, вип. 37, ч. 1. Львів, 2002
  7. Dzieduszycki W. Mesyanizm polski a prawda dziejów. Kraków, 2002
  8. Аркуша О. Польсько-українські дискусії про національний характер Східної Галичини на початку ХХ ст. В кн.: Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність, вип. 15: Confraternitas: Ювілейний збірник на пошану Я. Ісаєвича. Львів, 2006–07
  9. Мудрий М. Руський собор 1848 року: Організація та члени. В кн.: Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність, вип. 16. Львів, 2008
  10. Jakubiec T. Wojciech Dzieduszycki: Pisarz, estetyk, filozof. Kraków, 2009.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • БОБЖИНСЬКИЙ МІХАЛ
  • ДІДУШИЦЬКИЙ ВОЙЦЕХ
  • ДІДУШИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ГАЛИЧИНА
  • ГАЛИЦЬКИЙ КРАЙОВИЙ СЕЙМ
  • ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА
  • КОНСЕРВАТИЗМ: ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА І РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА
  • КОРОЛІВСТВО ҐАЛІЦІЇ І ЛОДОМЕРІЇ
  • КРАКІВ
  • ПАНСЛАВІЗМ
  • ПОДІЛЛЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РУСЬКИЙ СОБОР
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • БАДЕНІ КАЗИМИР
  • БАЛИКИ
  • ДІДУШИЦЬКИЙ ВОЙЦЕХ
  • ГОЛУХОВСЬКИЙ АГЕНОР
  • ЛЬВІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)