ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОДЖІО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Глизь І.І. ПОДЖІО Олександр Вікторович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Podzhio_O (останній перегляд: 19.02.2019)
ПОДЖІО ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

ПОДЖІО Олександр Вікторович (15.04.1798–06.06.1873) – учасник декабристів руху, член Північного і Південного т-в, підполковник (до 1826). Н. в м. Миколаїв у сім'ї італійця, штаб–лікаря, секунд-майора, який отримав дворянство після участі в битвах російсько-турец. війн і 1812 купив маєток (с. Янівка Чигиринського пов.). Здобув початкову освіту в Одес. повітовому уч-щі. Із 1814 служив підпоручиком у гвард. Преображенському полку в Санкт-Петербурзі, відвідував лекції "із природного права" проф. О.Куніцина. Вступ до таємного т-ва "Союз благоденства", до якого був прийнятий М.Луніним (1821), пояснював тим, що в Росії після Війни 1812 "слід було думати про народ, який одержав перемогу", попри це народ "не отримав зменшення податків і громадянських свобод". 1822 зустрівся з членами Пд. т-ва В.Давидовим і кн. С.Волконським, виконував доручення зв'язкового. Став переконаним прихильником ідеї П.Пестеля про запровадження в Росії респ. правління.

У квітні 1823 переведений на службу до Дніпровського піх. полку, що розміщався в Україні, але захворів і на місце служби прибув наприкінці січня 1824, коли в Києві відбувався з'їзд Пд. т-ва (у будинку В.Давидова), де познайомився з його керівним складом і запропонував здійснити заміну керівника Пн. т-ва М.М.Муравйова, прихильника конституційно-монархічного правління. Ініціював обрання на цю посаду представника від радикальної частини т-ва – т. зв. Пн. управи у складі К.Рилєєва, кн. Є.Оболенського, Ф.Вадковського та ін. Продовжував діяльність у складі Кам'янської управи Пд. т-ва, прийняв респ. платформу "Руської правди" П.Пестеля стосовно вбивства імператорської сім'ї, ліквідації кріпосного права та встановлення після усунення самодержавства тимчасового революц. правління.

У березні 1825 П. вийшов у відставку. Після арешту П.Пестеля 13 грудня 1825 в Тульчині на нарадах членів Кам'янської управи з 21 по 27 грудня пропонував кілька планів початку дій: виступити з Азовським полком і захопити Тульчин; заарештувати командування й звільнити П.Пестеля з-під варти, потім разом із Черніг. полком на чолі із С.Муравйовим-Апостолом іти на Київ і там "закласти головну квартиру" повстанців. Заявляв, що готовий був підняти 1-й Мор. полк Ф. фон дер Вольського в Ризі (нині столиця Латвії) і йти на С.-Петербург та вбити рос. імп. Миколу I. П. запевняв на слідстві, що його план дії Кам'янська управа схвалила. Проте кн. С.Волконський як один із керівників управи і старший за званням відмовився брати участь у збройному виступі. Заарештований 3 січня 1826, 12 січня 1826 привезений до С.-Петербурга, де він, як і більшість декабристів, дав слідству відверті свідчення й розкаявся.

Був засуджений до смерті, яка була замінена відбуванням 20-ти років каторги в Сибіру. Відбув строк із 1827 по 1839 та був поселений на довічно в Усть-Куті (нині місто Іркутської обл., РФ). Після амністії 1856 в засланні займався різними промислами – молов зерно, шукав золото. 1859 переїхав на проживання до племінника в Псковську губ., потім – до знайомих у Моск. губ., а 1862 – у маєток С.Волконського в с. Вороньки (нині село Бобровицького р-ну Черніг. обл.). Від 1862 кілька разів виїжджав за кордон на лікування та з метою дати доньці добру освіту; 1865 у Швейцарії зустрічався з О.Герценом, який визнав його заслуги у визвол. боротьбі.

Вважав, що ідея надання селянам землі, вперше висловлена П.Пестелем як частина програми "Руської правди", була здійснена селянською реформою 1861.

Хворим із Швейцарії П. приїхав у маєток кн. С.Волконського до його сина, яким опікувався в Сибіру.

П. у с. Вороньки, похований у склепі поруч із С.Волконським і М.Волконською.

Дж.: Восстание декабристов, т. 4, 10–12. М., 1925, 1975, 1982–84; Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов, т. 1. М., 1931; Белоголовый Н.А. Воспоминания сибиряка. Иркутск, 1988; Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1–2. М., 1955; Її ж. Предисловие. В кн.: Восстание декабристов, т. 11. М., 1982.


Праці:
  1. Записки, письма. Иркутск, 1989.

Посилання:
  • ДАВИДОВ ВАСИЛЬ ЛЬВОВИЧ
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • КАМ'ЯНСЬКА УПРАВА
  • КАТОРГА, КАТОРЖНІ РОБОТИ
  • КИЇВ
  • МУРАВЙОВ-АПОСТОЛ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ
  • МУРАВЙОВ МИКИТА МИХАЙЛОВИЧ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ПЕСТЕЛЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • РУСЬКА ПРАВДА- ЗБІРНИК ЗАКОНІВ
  • РИЛЄЄВ КІНДРАТ ФЕДОРОВИЧ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ВАДКОВСЬКИЙ ФЕДІР ФЕДОРОВИЧ
  • ВІЙНА 1812 Р.
  • ВОЛКОНСЬКА МАРІЯ МИКОЛАЇВНА
  • ВОЛКОНСЬКИЙ СЕРГІЙ ГРИГОРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • КАМ'ЯНСЬКА УПРАВА
  • ВОЛКОНСЬКА МАРІЯ МИКОЛАЇВНА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)