ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ

  Бібліографічне посилання: Плахонін А.Г. ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pokhody_rusyniv_Kasp (останній перегляд: 21.02.2019)
ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ

ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ – серія грабіжницьких набігів дружин русів (див. Русь) на мусульманські д-ви в басейні Каспійського моря (на території сучасних Республіки Дагестан (РФ), Азербайджану та Ірану), складова частина норманської експансії епохи середньовіччя. У науці залишається спірним питання, чи пов'язані ці походи з київ. угрупованням русів, чи з ін. їхніми центрами, місця розташування яких дослідники визначають у Чернігові, Тмуторокані або на Верхній Волзі. До 960-х рр. походи русів на Каспійське море треба розглядати в контексті протистояння Хозарського каганату з мусульманськими д-вами на узбережжі Каспійського моря. Адже саме Хозар. каганат контролював річкові шляхи, що вели до Каспійського моря, – шлях по Дону контролювала фортеця Саркел, а по Волзі – столиця каганату Ітиль. Тож, згідно з повідомленнями араб. середньовічних істориків та географів, руси або виступали найманцями хозар, або отримували від них дозвіл на прохід в обмін на частку здобичі (50 %); згадується й тривале перебування найманого війська з русів у столиці каганату.

Перші повідомлення про русів у регіоні Каспійського моря пов'язані з торгівлею і датуються 840-ми рр.: Ібн Хордадбех повідомляє про шляхи купців-русів до Багдада (нині столиця Іраку) та Рея (нині місто в Ірані): по Дону та Волзі вони потрапляли до Каспійського моря, а звідти йшли в Іран. У 9 ст. регіон Каспійського моря набув важливого значення в торгівлі араб. країн – у цей час ним проходили торг. шляхи, які пов'язували Іран, Ірак, Середню Азію з Поволжям, Сх. та Центр. Європою, свідченням чого є величезні скарби араб. срібла в Сх. Європі.

Перше повідомлення про військ. експедицію русів датується 864–84, коли, згідно з повідомленням іранського історика 13 ст. Ібн Ісфендійара, у роки правління еміра Табаристана Аліда ал-Хасана ібн Зайда, була повністю винищена дружина русів, яка захопила найбільший порт на пд. узбережжі Каспійського моря – Абаскун. Дехто із сучасних істориків вважають інформацію про цей похід помилковою, адже мусульманські історики 10 ст. датують перші військ. виправи русів на Каспії 50-ма роками пізніше.

Значно більший масштаб мала серія походів русів на Каспійське море, що, за повідомленнями різних джерел, датується 909–14. Згідно з повідомленням того ж Ібн Ісфендійара, а також Амулі та Захір ад-Діна, восени 909/910 руси знов захопили Абаскун, але потім були розбиті. Наступного року вони захопили місто Сарі (нині місто в Ірані), знову були розбиті на суші, а згодом – і на морі.

912/913, як повідомляє ал-Масуді, величезний флот русів із 500 човнів по 100 воїнів у кожному в обмін на обіцянку віддати половину майбутньої здобичі був пропущений хозарами на Каспій. Руси зробили базою своїх набігів острови поблизу Баку (нині столиця Азербайджану). Повністю були спустошені Гілян, Дейлем, Табаристан, Абаскун на пд. узбережжі моря, потім була розорена територія сучасного Азербайджану. Із величезною здобиччю руси вирушили через Хозарію назад. Та коли вони, дотримавшися домовленості, віддали відповідну частку здобичі хозарам, мусульманська гвардія кагана атакувала русів, нібито аби помститися за своїх єдиновірців. Руси зазнали поразки – врятувалося лише прибл. 5 тис. воїнів, які відступили вгору по Волзі та були пізніше винищені буртасами й болгарами волзькими.

Похід 943/945 описаний у багатьох джерелах різного походження – оповідях Ібн ал-Асіра, Мовсеса Каганкатваці, Бар Гебрея, у Кембриджському документі, – що дає змогу відтворити його більш детально. Бл. 939, відповідно до Кембриджського документа, полководець русів Хелгу (історики сперечаються щодо його ідентифікації) захопив хозар. місто Самкерц (Тмутракань), але був розбитий хозар. полководцем Песахом. Руси були примушені хозарами напасти на Візантію, але й там зазнали нищівної поразки, після якої Хелгу вирушив на Персію (Іран). Учені вбачають у цій оповіді опис невдалого походу київ. кн. Ігоря на Візантію 941. 943, згідно з повідомленням араб. джерел, руси з'явилися в Закавказзі, де захопили м. Бердаа (давнє місто поблизу сучасного м. Барда, Азербайджан). Вони намагалися закріпитися в місті, але потім, під тиском війська делеймітів, були змушені відступити, перебивши тих мешканців міста, які не змогли внести за себе викуп.

Існуванню Хозар. каганату було покладено край походом 965–69. У ході 2-х кампаній руси захопили Саркел на Дону, згодом їм вдалося розграбувати Ітиль у гирлі Волги та Семендер поблизу узбережжя Каспійського моря. Розгром каганату відкрив русам шлях до безпосереднього втручання у справи д-в Закавказзя та Пн. Ірану.

987 руси на запрошення еміра Маймуна бен Ахмада втрутилися в політ. боротьбу в Дербенті (нині місто в Республіці Дагестан, РФ). 1030–31, знову як союзники правителя Дербента, руси розбили військо правителя Ширвана Минучихра і навіть перейшли р. Аракс (прит. Кури). Після цього частина русів через Візантію вернулася на батьківщину, а інші наступного 1032 в союзі з аланами виступили вже проти Дербента, але зазнали поразки. Немає сумнівів, що центром активності русів на Закавказзі в 11–12 ст. стало Тмутраканське князівство, протягом більш ніж століття контрольоване рус. князями. За деякими джерелами, існували поселення русів і в самому Дагестані – про це йдеться в т. зв. Історії Ірхана.

Останній похід русів на Каспійське море датується 1174. Згідно з Хакані – придворним поетом ширваншахів, 73 човни русів піднялися Курою до Лемберана, а союзні їм половці, захопивши Дербент, також рушили в Пн. Азербайджан. Лише спільними зусиллями ширваншаха Ахситана I та грузин. царя Георгія III вдалося припинити цей грабіжницький набіг.

Походи русів на Каспійське море тривали значно довше походів Русі на Візантію, проте, у порівнянні з ними, мали другорядне значення для становлення Давньорус. д-ви. Із поступовим занепадом мусульманської торгівлі в регіоні й т. зв. кризою араб. срібла інтереси Київської Русі дедалі більш концентрувалися на взаєминах із Візант. імперією та країнами Європи, чому сприяла і християнізація Русі. Водночас ці походи сприяли поширенню торгівлі Русі із країнами Сходу, встановленню регулярних екон., політ. контактів Русі з мусульманським світом.


Література:
  1. Дорн Б.А. Каспий: О походах древних русских в Табаристан, с дополнительными сведениями о других набегах их на побережья Каспийского моря. СПб., 1875
  2. Заходер Б.Н. Каспийский свод сведений о Восточной Европе, т. 1–2. М., 1962–1967
  3. Минорский В.Ф. История Ширвана и Дербенда ХI–ХII вв. М., 1963
  4. Новосельцев А.П. Киевская Русь и страны Востока. "Вопросы истории", 1983, № 5
  5. Древняя Русь в свете зарубежных источников. М., 1999
  6. Коновалова И.Г. Походы русов на Каспий и русско-хазарские отношения. В кн.: Восточная Европа в исторической ретроспективе. М., 1999.

Посилання:
  • АЛАНИ
  • БОЛГАРИ ВОЛЗЬКІ
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДРУЖИНА
  • ІБН ХОРДАДБЕХ
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ІТИЛЬ (АТИЛЬ)
  • КАГАН
  • ХОЗАРСЬКИЙ КАГАНАТ
  • ХОЗАРИ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МАСУДІ
  • ПОХОДИ РУСІ НА ВІЗАНТІЮ
  • ПОЛОВЦІ
  • РУСЬ
  • САРКЕЛ
  • СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
  • ТМУТОРОКАНЬ
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВІЗАНТІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)