ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОКРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Симоненко Р.Г. ПОКРОВСЬКИЙ Михайло Миколайович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pokrovskyj_M (останній перегляд: 23.08.2019)
ПОКРОВСЬКИЙ МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

ПОКРОВСЬКИЙ Михайло Миколайович (29(17).09.1868–10.04. 1932) – засновник й організатор рад. істор. науки, політ. і держ. діяч. Дійсний член АН СРСР (1929). Н. в м. Москва. Після закінчення Московського університету (1891) залишений для підготовки до професорського звання по кафедрах російської та загальної історії, учень В.Ключевського й П.Виноградова. Вважав себе "легальним марксистом", в істор. творах стояв на позиціях "економічного матеріалізму"; у період революції 1905–1907 став більшовиком, входив до складу бойової орг-ції Моск. к-ту РСДРП. Від 1907 – у Великому князівстві Фінляндському (у складі Російської імперії), із 1909 – в еміграції (Париж, Франція), де займався наук. працею. П. розробляв питання історії Росії для 9-томної "Истории России в ХIХ в." (переважно зовнішньої політики) та Енциклопедичного словника Гранат (див. Гранат). 1910–12 в Москві була опублікована праця П. "Русская история с древнейших времен" (у співавт.; усього вийшло 8 видань; 1 і 2 видання – в 5-ти томах, наступні – у 4-х). У 2-му т. вміщено окремий розділ (глава 9: Борьба за Украину: 1) Западная Русь; 2) Казацкая революция; 3) Украина под московским владычеством). П. намагався об'єктивно відтворити важливі аспекти історії України та українсько-рос. відносин 17 ст., зазначав, зокрема: "Уже в середині ХVII ст. романівський уряд надзвичайно спритно використав козацько-селянську революцію, яка відбувалася на Україні". У книзі стверджувалося, що рос. історики – "державники" (див. Юридична школа в історіографії) – не зверталися до історії України, "не вміли вмістити" її "у свою схему російської історії". Повернувшись у серпні 1917 до Москви, П. поринув у політ. діяльність, узяв активну участь в організації захоплення більшовиками влади в Москві в листопаді (жовтні–листопаді) 1917, працював комісаром із закордонних справ Моск. військово-революц. к-ту, 14 (1) листопада 1917 обраний головою Моск. ради робітн. і солдатських депутатів. Включений до складу делегації на мирні переговори в Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь), став "лівим комуністом". У березні 1918 – голова РНК Моск. обл., невдовзі – член РНК РСФРР й заступник нар. комісара освіти РСФРР. П. керував відділами шкільної політики, науковим, вищих навч. закладів і одночасно – Держ. вченою радою, згодом – Академічною радою, до якої, крім Вченої ради, були включені Головархів й Управління музеями, брав активну участь у створенні робітничих факультетів, Соціаліст. академії (до квітня 1919 – Соціаліст. академія сусп. наук, із 17 квітня 1924 – Комуністична академія), 1921 – Ін-ту червоної професури (1921–31 – ректор). Із 1922 – голова Центр. архів. управління, від 1924 – керівник Рос. асоціації науково-дослідних ін-тів сусп. наук, від 1925 – голова Т-ва істориків-марксистів. У квітні 1931 П. затверджено директором Ін-ту історії Комуніст. академії.

П. у м. Москва.

Після смерті П. певний час продовжували видаватися його твори (зокрема, вийшло 5 посмертних видань "Русской истории в самом сжатом очерке"), а критика на його адресу здебільшого не виходила за межі наук. дискусії. Із посиленням культу особи Й.Сталіна вона набувала дедалі більш замовного й звинувачувального характеру (напр., видання Ін-ту історії АН СРСР "Против исторической концепции М.Н. Покровского" (1939), "Против антимарксистской концепции М.Н. Покровского"; 1940). У роки Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941–45 під гаслом "критики поглядів Михайла Покровського" проглядалася тенденція реабілітувати концепції рос. "державницької" історіографії.


Праці:
  1. Империалистическая война. М., 1934
  2. Избранные сочинения, т. 1–4. М., 1965–67.
Література:
  1. Соловьев О.Д. М.Н. Покровский и советская историческая наука. М., 1970.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БІЛЬШОВИКИ
  • ГРАНАТ, ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК
  • КЛЮЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЙОСИПОВИЧ
  • КОМУНІСТИЧНА АКАДЕМІЯ
  • МОСКОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • МОСКВА
  • РЕВОЛЮЦІЯ 1905-1907
  • РОБІТНИЧІ ФАКУЛЬТЕТИ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ЮРИДИЧНА ШКОЛА, ІСТОРИКО-ПРАВНИЧА ШКОЛА, ДЕРЖАВНО-ЮРИДИЧНА ШКОЛА

  • Пов'язані терміни:
  • ГРАНАТ, ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК
  • ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НАН УКРАЇНИ
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ ТА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ
  • ІСТПАРТИ
  • КОМУНІСТИЧНА АКАДЕМІЯ
  • ЛЕНІНСЬКІ ПРЕМІЇ ТА ПРЕМІЇ ІМЕНІ ЛЕНІНА
  • МАРКСИЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • МІНЦ ІСААК ІЗРАЇЛОВИЧ
  • МІЖНАРОДНІ КОНГРЕСИ ІСТОРИКІВ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • НОВІТНЯ ІСТОРІЯ
  • САВИЧ ОЛЕКСАНДР АНТОНОВИЧ
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • ТОВАРИСТВО ІСТОРИКІВ-МАРКСИСТІВ
  • УСТАВ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)