ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛІКАРП (У МИРУ – СІКОРСЬКИЙ ПЕТРО ДМИТРОВИЧ)

  Бібліографічне посилання: Лисенко О.Є., Поїздник І.І. ПОЛІКАРП (у миру – Сікорський Петро Дмитрович) [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polikarp_S (останній перегляд: 23.07.2019)
ПОЛІКАРП (У МИРУ – СІКОРСЬКИЙ ПЕТРО ДМИТРОВИЧ)

ПОЛІКАРП (у миру – Сікорський Петро Дмитрович; 20.06.1875 –22.10.1953) – митрополит Української автокефальної православної церкви. Н. в с. Зеленьки (нині село Миронівського р-ну Київ. обл.) в сім'ї священика. 1898 закінчив Київ. духовну семінарію, із 1906 навч. на юрид. ф-ті Київ. ун-ту. 1918–21 – нач. відділу нар. мін-ва сповідань Української Народної Республіки, із 1919 – віце-директор департаменту заг. справ. Член Всеукраїнської православної церковної ради. Після закінчення польсько-радянської війни 1920 залишився на Волині. 1922 здійснив постриг у чернецтво й був піднесений до сану архімандрита. Почергово настоятель Дерманського Свято-Троїцького монастиря та Загаївського монастиря (обидва на Волині), Жировицького монастиря на Гродненщині. Активно займався політ. і громад. діяльністю. 1932 – хіротонізований на єпископа Луцького, вікарій Волин. єпархії.

1939 відмовився від канонічного підпорядкування Моск. патріархії, усунутий із посади місцеблюстителем патріаршого престолу митрополитом Сергієм (Страгородським).

У вересні 1941 очолив "Тимчасову адміністрацію Української православної церкви" на Волині, архієпископ Луцько-Ковельської єпархії. Декретом від 24 грудня 1941 митрополитом Діонисієм (Валединським) призначений на посаду тимчасового адміністратора "Православної автокефальної церкви на звільнених землях України". Ініціатор висвячення в роки війни нових єпископів УАПЦ і проведення собору єпископів УАПЦ в Пінську (нині місто Брестської обл., Білорусь; 9–10 лютого 1942). Із травня 1942 – митрополит УАПЦ. За підозрою у зв'язках з укр. націоналістичним підпіллям представники окупаційних властей обшукали приміщення митрополита. Водночас були ув'язнені і страчені найближчі помічники П. – М.Малюжинський та М.Мисечко.

6 січня 1944 виїхав до Варшави. Згодом переїхав до Німеччини, де перебував у Вітсерді до травня 1945. Після капітуляції Німеччини перебував у Гронау під Ганновером, а потім – у Бад-Кіссінгені. Організатор соборів єпископів УАПЦ в еміграції. У квітні 1950 переїхав до Франції й жив поблизу Парижа, де очолював парафію Сен-Жермен.

П. в Оле-су-Буа біля Парижа, похований на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі.


Література:
  1. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (1861–1996). Львів, 1996
  2. Власовський І. Нарис історії Української православної церкви, т. 1–4. К., 1998
  3. Волошин Ю. Українська автокефальна православна церква: 1941–1944. Полтава, 1999
  4. Історія релігії в Україні, т. 3: Православ'я в Україні. К., 1999.

Посилання:
  • АРХІМАНДРИТ
  • ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • ПОЛЬСЬКО-РАДЯНСЬКА ВІЙНА 1919–1920
  • СЕРГІЙ (СТРАГОРОДСЬКИЙ)
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • ВАРШАВА
  • ВОЛИНЬ
  • ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВНА РАДА

  • Пов'язані терміни:
  • АРХІМАНДРИТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)