ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛКОВНИК КОЗАЦЬКИЙ

  Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. ПОЛКОВНИК КОЗАЦЬКИЙ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polkovnyk_kozatskyj (останній перегляд: 21.01.2019)
ПОЛКОВНИК КОЗАЦЬКИЙ

ПОЛКОВНИК КОЗАЦЬКИЙ – воєначальник в Україні 16–18 ст., який із середини – 2-ї пол. 17 ст. очолював козац. полкову адміністрацію, де зосереджувалася військ., цивільна й суд. влада на території полку. Посада П.к. вважалася виборною, хід і порядок виборів ґрунтувалися на відповідних козац. традиціях. Обирали П.к. на радах козацьких, з 1630-х рр. його призначав польс. уряд. Із 2-ї пол. 17 ст. в Гетьманщині П.к. призначав гетьман або його обирала полкова рада за погодженням і з наступним затвердженням гетьманом та царським урядом. За правління рос. царя Петра I прерогатива призначення П.к. перейшла до рос. урядовців. Козацька старшина лише висувала трьох кандидатів на цю посаду з наданням письмових свідчень, що вони "люди добрі, заслужені, і в невірності не запідозрені", а одного з них призначав своїм указом цар чи сенат, які ставили на цю посаду вихідців не лише з козацької старшини, а й рос. військовослужбовців, у т. ч. іноземців за походженням. П.к. підпорядковувався гетьману і входив до складу старшинської ради. Окрім функцій козацького полководця у військ. походах, воєнних діях і битвах, комплектування, мобілізації і спорядження війська, забезпечення порубіжної і сторожової служби, зведення й утримання фортифікації він був повновладним господарем на території полку: відав військ. і фінансовими справами, призначав полкову старшину, очолював полкову раду, дбав про охорону полкової території, користувався правом надання земельних наділів полковій старшині та духовенству, дозволу на заснування слобід і хуторів, контролював акти купівлі-продажу землі та її межування, здійснював переписи населення, виконував адміністративно-поліцейські функції, відав справами громад. безпеки, освіти, стежив за розвитком внутр. торгівлі, утримував у належному стані шляхи сполучення, стежив за пожежною безпекою, втручався у вибори священиків, діяльність цехів тощо. П.к. зосереджував у своїх руках величезні земельні володіння, що становило основу його екон. могутності. У Слобідській Україні П.к. виконував такі ж функції. Його обирали старшина і полчани після погодження із білгородським воєводою чи Посольським приказом у Москві. Здебільшого переважав принцип спадковості. Із 1706 у зв'язку зі скасуванням воєводської адміністрації на Слобожанщині (влада якої офіційно поширювалася лише на рос. населення) всю владу на території полку було зосереджено в руках П.к., яким надано звання прем'єр-майорів рос. армії. Відтоді слобідських козац. полковників затверджували або призначали царські урядовці. З 1732 в ході реформування козац. полкового устрою на Слобожанщині П.к. і старшина були усунуті від управління полком, яке частково перейшло до бригадира, а частково – до командира Укр. д-зії. 1765 реформи завершилися ліквідацією козац. полкового устрою на Слобожанщині. На Запорожжі за часів Нової Січі козац. полковники поділялися на похідних і паланкових. Перші призначалися Кошем Запорозької Січі на час військ. походів, для постової служби, поїздок за царським жалуванням тощо. Па- ланкові козац. полковники, яких січова рада призначала щорічно, очолювали адм. управління краєм. Царським указом від 28 липня 1783 козац. полки Гетьманщини були перетворені на регулярні й карабінерні полки рос. армії, а колишнім козац. полковникам, які залишалися на військ. службі, надавався відповідний армійський чин (полковника), при відставці – чин бригадира.


Література:
  1. Слабченко М.Е. Малорусский полк в административном отношении (историко-юридический очерк). Одесса, 1909
  2. Дядиченко В.А. Нариси суспільного устрою Лівобережної України кінця ХVII – початку ХVIII ст. К., 1959
  3. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Х., 1990
  4. Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга пол. ХVII–ХVIII ст.). К., 1995
  5. Її ж. Полкове управління в Україні (середина XVII–XVIII ст.). К., 1997
  6. Полководці Війська Запорозького, кн. 1. К., 1998
  7. Кн. 2. К., 2004
  8. Маслійчук В.Л. Козацька старшина слобідських козацьких полків другої половини ХVII – першої третини XVIII ст. Х., 2003
  9. Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. К., 2008.

Посилання:
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГЕТЬМАН
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ХУТІР
  • КІШ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • МОСКВА
  • НОВА СІЧ
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПОЛК
  • ПОЛКОВА СТАРШИНА
  • ПОЛКОВИЙ УСТРІЙ
  • РАДА КОЗАЦЬКА ЗАГАЛЬНА
  • СЛОБІДСЬКА УКРАЇНА
  • СЛОБОДА
  • ЦЕХИ
  • ВОЄВОДА

  • Пов'язані терміни:
  • БОРСУКИ
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ
  • КЛЕЙНОДИ КОЗАЦЬКІ
  • КОМЕНДАНТИ РОСІЙСЬКІ В ГЕТЬМАНЩИНІ 18 СТ.
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • ЛАГОДИ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • ПОЛК
  • ПОЛКОВА СТАРШИНА
  • ПОЛКОВНИК НАКАЗНИЙ
  • ПОЛКОВИЙ УСТРІЙ
  • УНІВЕРСАЛ
  • ВІЙСЬКОВІ ТОВАРИШІ
  • ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ
  • ВІЙСЬКОВІ ВІДЗНАКИ РАНГОВІ В ЗБРОЙНИХ ФОРМУВАННЯХ УКРАЇНИ
  • ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО НИЗОВОГО
  • ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ
  • ЗНАТНЕ (ЗНАЧНЕ) ВІЙСЬКОВЕ ТОВАРИСТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)