ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ РУССКИХ ЛЕТОПИСЕЙ

  Бібліографічне посилання: Арістов В.Ю. ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ РУССКИХ ЛЕТОПИСЕЙ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polnoe_russkykh (останній перегляд: 23.07.2019)
ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ РУССКИХ ЛЕТОПИСЕЙ

"ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ РУССКИХ ЛЕТОПИСЕЙ" – масштабна серія видань рус. літописних пам'яток за рукописами 13–17 ст. "ПСРЛ" – рос. аналог видавничих проектів, що розпочалися в 19 ст. в Європі (напр., "Monumenta Germaniae Historica", "Monumenta Poloniae Historica") з наук. публікації середньовічних джерел. Мета серії – публікація всього наявного корпусу літописів і деяких ін. літописних текстів. Робота над "ПСРЛ" розпочалася одразу із заснуванням Археографічної комісії при Петербурзькій АН 1834–37. Початковий план проекту розроблений акад. М.Устряловим. Першим редактором "ПСРЛ" був Я.Бередніков. Серія виходила з 1841, коли з'явився том 3: "Новгородські літописи".

Відповідно до періодів активної видавничої діяльності по проекту історію "ПСРЛ" можна розділити на кілька хвиль. До першої хвилі належать видання серед. 19 ст., що вийшли під редакцією Я.Береднікова. Серед них такі базові тексти, як Лаврентіївський літопис, Іпатіївський літопис, Новгородський перший літопис, Псковський літопис та Никонівський літопис. Після перерви через смерть Я.Береднікова роботу над літописами і їх виданням відновив новий редактор А.Бичков (друга хвиля, кін. 1850-х – 1870-ті рр.). У цей період більшість видань (власне перевидань) літописів вийшли поза серією "ПСРЛ". У рамках серії лише продовжили Никонівський і видали Авраамки літопис. Третя хвиля (1-ша чв. 20 ст.) збіглася з приходом до Археогр. комісії нового покоління літописознавців, зокрема О.Шахматова. Цей період позначився спробою виробити нові едиційні стандарти, перевиданням відомих (Типографський літопис) та публікацією нововідкритих текстів (Симеонівський літопис, Рогозький літописець).

Публікація припинилася наприкінці 1920-х рр. З кінця 1930-х роботу над виданням "ПСРЛ" продовжило Ленінгр. відділення Ін-ту історії АН СРСР, що виросло з інституції-наступника Археогр. комісії – Історико-археогр. ін-ту (із 1931). Уже 1941 А.Насонов підготував перший випуск видання Псковських літописів (другий вийшов лише 1955). Перервана Великою вітчизн. війною Рад. Союзу 1941–45 робота продовжилася у 2-й пол. 1940-х рр. та більш активно з 1950, особливо після відновлення 1956 (під головуванням М.Тихомирова). Археогр. комісії при Відділенні істор. наук АН СРСР. Ця, четверта, хвиля видань "ПСРЛ" поклала початок безперервній едиційній роботі, що триває й досі.

Видання серії "ПСРЛ" не раз припинялися з різних причин, зокрема через зміни методологічних принципів. Перші видання за редакцією Я.Береднікова методологічно були дуже залежні від більш ранніх видань та авторитетів (зокрема від А.-Л.Шлецера). "Повість временних літ" було вирішено друкувати лише за 3-ма списками (Лаврентіївським, Софійським та Патріаршим), де, на думку Я.Береднікова, збереглися три її редакції. Ін. літописні списки, що містили "Повість временних літ", друкували без неї, в урізаному вигляді. Крім того, орфографія літописів була поновлена й "уніфікована". Видавці другої хвилі відмовились від "уніфікованого" видання та неповних публікацій списків. Але гостра полеміка щодо принципів передачі тексту в публікації завела роботу в глухий кут. Лише з часів О.Шахматова робота над "ПСРЛ" почала поступово стандартизуватися та набувати сучасних обрисів. Видавці намагалися дотримуватися термінології, розвинутої О.Шахматовим.

Перший план видання М.Устрялова передбачав 5 розділів: літопис Нестора з варіантами зі всіх списків, "окремі літописи", літописні збірники, степенні книги та хронографи. Цей план був порушений уже з перших томів "ПСРЛ". Я.Бередніков задумував видавати літописи в порядку "за давністю" та окремо – "Повість временних літ" за 3-ма редакціями (тобто за Лаврентіївським, Софійським та Патріаршим списками). Видавці другої та третьої хвилі продовжували видавання, не формулюючи едиційних засад. Наступний фундаментальний план 1936 розробив М.Присьолков. Згідно з ним, осн. масив літописів класифікували за обласним принципом, а решту текстів відводили в категорії "місцевих літописів", окремих записів та коротких літописців, хронографів, степенних книг і літописів 17 ст. План ігнорував поняття "загальноруського літописання" і "розчиняв" "Повість временних літ" у різних обласних традиціях. Останній на сьогодні план був запропонований М.Тихомировим. Вчений відмовився від плану М.Присьолкова й розподілив літописи на групи переважно за хронологічним принципом та важливістю змісту для історії певного періоду. Першу групу складали основні для вивчення рус. історії до 14 ст. літописи (Лаврентіївський, Іпатіївський, Новгородський перший, Літописець Переяславля-Суздальського). Другу групу склали "другорядні" літописи 13–14 ст. (Псковські, Тверський). Решта літописів, степенні книги, рус. хронографи, короткі літописці упорядковано до груп 15, 16 та 17 ст. Окремими групами повинні були виходити укр. та білорус. літописи. Однак і цей план не знайшов втілення. Проблема нового плану та самої його необхідності залишається відкритою.

Окрему проблему становить називання пам'яток, що видаються. До сьогодні не існує єдиного стандарту найменування пам'яток, а відповідно – критерію їх класифікації. Так, новгородські та псковські літописи отримали номери (перший, другий тощо), досить довільно визначені. Але за довгу історію проекту "ПСРЛ" з'являлися нові "пронумеровані" літописи. Доводилося або міняти старі номери, або механічно додавати нові (напр., новгородських нині нараховують дев'ять). Номерні назви співіснують із назвами, утвореними від імені власника (Уваровський, Радзивіллівський) чи одного з писців (Літопис Авраамки), місця початкового зберігання (Типографський), гіпотетичного року створення (скорочені літописні зводи 1493 та 1495 чи літописний звід 1518), країни або краю походження (Білорусько-литовські літописи чи Сибірські літописи). Частина таких назв надто прозоро відображає уявлення видавців про характер пам'ятки, її місце в заг. схемі літописання. Крім того, низка назв містить терміни, що характеризують гадану "сутність" пам'ятки і відображають еволюцію уявлень про літописи. Так, у серії співіснують "літописні збірники", "літописні зводи", просто "літописи" та "літописці". Загалом, проблема систематизації літописів ще чекає свого вирішення.

У серії "ПСРЛ" (і загалом у рус. літописознавстві) не прижилися видання-реконструкції, поширені в зх. традиції. Т. зв. зводні видання 18–19 ст. і реконструкції текстів незбережених найдавніших зводів О.Шахматова є або відверто невдалими, або дуже суперечливими та малопридатними для наук. вжитку. За винятком деяких ранніх видань літописні пам'ятки публікуються за одним, основним, списком з підведенням різночитань із близьких списків. У "ПСРЛ" опубл. переважно літописні збірники (як, напр., Іпатіївський) чи списки повністю, тоді як поза серією існують видання окремих частин збірників ("Повісті временних літ", Галицько-Волинського літопису).

На 2010 "ПСРЛ" налічує 43 томи. Серія охоплює всі осн. літописні джерела. Більшість літописних списків (серед них найдавніші й найбільші – Синодальний список Новгород. першого літопису, Лаврентіївський, Іпатіївський, Никонівський літописи) видавалися кілька разів, найбільше – Лаврентіївський та Іпатіївський – по 5 разів. Проте значна кількість рукописів, що містять літописні тексти (переважно 16–17 ст.), залишається невиданою або потребує перевидання.

Найбільшу цінність для досліджень з історії України становлять такі літописні пам'ятки: "Повість временних літ" (за основними списками: Лаврентіївським, Іпатіївським, Хлебниковським, Троїцьким, Раздивіллівським, Московсько-Академічним, Погодинським. Т. 1, 2); Київський літопис ХII ст. (за списками Іпатіївським, Хлебниковським, Погодинським. Т. 2), Галицько-Волинський літопис (за тими ж списками. Т. 2) Новгородський перший літопис старшої та молодшої редакцій (Т. 3), південноруське і володимиро-суздальське літописання ХII – 1-ї пол. ХIII ст. (основні списки – Лаврентіївський, Раздивіллівський, список "Літописця Переяславля-Суздальського". Т. 1, 38, 41), Густинський літопис (Т. 40). Інші пам'ятки, що більш віддалено стосуються історії України та використовуються переважно у спеціальних, зокрема джерелознавчих, студіях, це: літописи т. зв. Новгородсько-Софійської групи (Софійський перший літопис, Новгородський четвертий літопис, Новгородський Карамзинський літопис, Новгородський літопис за списком П.П.Дубровського; Т. 4, 5, 6, 39, 42, 43), Тверський літопис (Т. 15), "Московський літописний звід кінця XV ст." (Т. 25), Никонівський літопис (Т. 9–14), Воскресенський літопис (Т. 7–8), Літопис Авраамки (Т. 16), корпус літописів/хронік Великого князівства Литовського (інакше: білорусько-литовські літописи, західноруські літописи; Т. 17, 32, 35) та деякі інші.

Видання: Перша хвиля видань: Т. 1. 1-е изд.: Лаврентьевская и Троицкая летописи. СПб., 1846; Т. 2. 1-е изд.: Ипатьевская летопись. СПб., 1843; Т. 3: Новгородские летописи. СПб., 1841; Т. 4: Новгородская и Псковская летописи. СПб., 1848; Т. 5: Псковская и Софийская летописи. СПб., 1851; Т. 6: Софийские летописи. СПб., 1853; Т. 7: Летопись по Воскресенскому списку. СПб., 1856.

Друга хвиля видань: Т. 1. 2-е изд.: Летопись по Лаврентьевскому списку. СПб., 1872; Т. 2. 2-е изд.: Летопись по Ипатскому списку. СПб., 1871; Т. 8: Продолжение летописи по Воскресенскому списку. СПб., 1859; Указатель к первым восьми томам. Выпуск 1. СПб., 1868; Выпуск 2. СПб., 1869; Выпуск 3. СПб., 1875; Отдел 1: Указатель лиц. СПб., 1898; Отдел 2: Указатель географический. СПб., 1907; Т. 9: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. СПб., 1862 (репринтне вид. – М., 1965); Т. 10: VIII. Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. СПб., 1885 (перевидання – М., 1965); Т. 15: Летописный сборник, именуемый Тверской летописью. СПб., 1863; Т. 16: Летописный сборник, именуемый летописью Авраамки. СПб., 1889.

Третя хвиля видань: Т. 1. 3-е изд.: Летопись по Лаврентьевскому списку. СПб., 1897; Т. 1: Лаврентьевская летопись. 2-е изд., вып. 1: Повесть временных лет. Л., 1926; Вып. 2: Суздальская летопись по Лаврентьевскому списку. Л., 1927; Вып. 3: Приложения: Продолжение Суздальской летописи по Академическому списку. Указатели. Л., 1928 (фототипічне видання трьох випусків – М., 1962); Т. 2: Ипатьевская летопись. 2-е изд. СПб., 1908 (фототипічне видання – М., 1962); Т. 2: Ипатьевская летопись. 3-е изд., вып. 1. Пг., 1923; Т. 4, ч. 1: Новгородская 4-я летопись, вып. 1. Пг., 1915; Новгородская 4-я летопись, вып.2. Л., 1925; Новгородская 4-я летопись, вып.3. Л., 1929; Т. 4, ч. 2: Новгородская 5-я летопись, вып. 1. Пг., 1917; Т. 5, вып. 1: Софийская 1-я летопись. 2-е изд. Л., 1925; Т. 11: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. СПб., 1897; Т. 12: Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. СПб., 1901 (репринтне видання – М., 2000); Т. 13, 1-я половина: VIII. Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновскою летописью. СПб., 1904; 2-я половина: I. Дополнения к Никоновской летописи. II. Так называемая царственная книга. СПб., 1906; Т. 14, 1-я половина: I. Повесть о честном житии царя и великого князя Феодора Ивановича всея Руссии. II. Новый летописец. СПб., 1910; 2-я половина: Указатель к Никоновской летописи (IX–XIV тт.). Пг., 1918; Т. 15.1: Рогожский летописец. Пг., 1922; Т. 15 и 15.1 (передрук разом). М., 1965; Т. 17: Западнорусские летописи. СПб., 1907; Т. 18: Летопись Симеоновская. СПб., 1913; Т. 19: История о Казанском царстве. СПб., 1903; Т. 20, 1-я половина: Львовская летопись, ч. 1. СПб., 1910; 2-я половина: Львовская летопись, ч. 2. СПб., 1914; Т. 21, 1-я половина: Книга Степенная царского родословия, ч. 1. СПб., 1908; 2-я половина: Книга Степенная царского родословия, ч. 2. СПб., 1913; Т. 22: Русский хронограф, вып. 1: Хронограф редакции 1512 года. СПб., 1911; Вып. 2: Хронограф западно-русской редакции. СПб., 1914; Т. 23: Ермолинская летопись. СПб., 1910; Т. 24: Летопись по Типографскому списку. Пг., 1921.

Четверта хвиля видань: Т. 25: Московский летописный свод конца XV века. М.–Л., 1949; Т. 26: Вологодско-Пермская летопись. М.–Л., 1959; Т. 27: Никаноровская летопись. Сокращенные летописные своды конца XV века. М.–Л., 1962; Т. 28: Летописный свод1497 г. Летописный свод1518 г. М.–Л., 1963; Т. 29: Летописец начала царства царя и великого князя Ивана Васильевича. Александро-Невская летопись. Лебедевская летопись. М., 1965; Т. 30: Владимирский летописец. Новгородская вторая (Архивская) летопись. М., 1965; Т. 31: Летописцы последней четверти XVII в. М., 1968; Т. 32: Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца. М., 1968; Т. 33: Холмогорская летопись. Двинский летописец. Л., 1977; Т. 34: Постниковский, Пискаревский, Московский и Бельский летописцы. М., 1978; Т. 35: Летописи белорусско-литовские. М., 1980; Т. 36: Сибирские летописи, ч. 1: Группа Есиповской летописи. М., 1987; Т. 37: Устюжские и вологодские летописи XVI–XVIII вв. Л., 1982; Т. 38: Радзивилловская летопись. Л., 1989; Т. 39: Софийская первая летопись по списку И.Н. Царского. М., 1994; Т. 40: Густынская летопись. М., 2003; Т. 41: Летописец Переславля Суздальского (Летописец русских царей). М., 1995; Т. 42: Новгородская Карамзинская летопись. СПб., 2002; Т. 43: Новгородская летопись по списку П.П. Дубровского. М., 2004.

Перевидання: Т. 1: Лаврентьевская летопись. М., 1997 (додатково: М., 2001); Т. 2: Ипатьевская летопись. М., 1998 (додатково: М., 2001); Т. 3: Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. М., 2000; Т. 4, ч. 1: Новгородская четвертая летопись. М., 2000; Т. 5, вып. 1: Псковские летописи. М., 2003; Т. 5, вып. 2: Псковские летописи. М., 2000; Т. 6, вып. 1: Софийская первая летопись старшего извода. М., 2000; Т. 6, вып. 2: Софийская вторая летопись. М., 2001; Т. 7: Летопись по Воскресенскому списку. М., 2001; Т. 8: Продолжение летописи по Воскресенскому списку. М., 2001; Т. 9: Никоновская летопись. М., 2000; Т. 10: Никоновская летопись. М., 2000; Т.13. М., 2000; Т. 14: Никоновская летопись. С приложением извлечений из монографии Б.М. Клосса "Никоновский свод и русские летописи XVI–XVII веков". М., 2000; Т. 15: Рогожский летописец. Тверской сборник. М., 2000; Т. 16: Летописный сборник, именуемый летописью Авраамки. М., 2000; Т. 17: Западнорусские летописи. М., 2008; Т. 18: Симеоновская летопись. М., 2007; Т. 19: История о Казанском царстве. М., 2000; Т. 20: Львовская летопись. М., 2004; Т. 21, ч. 1: Степенная книга царского родословия по древнейшим спискам. М., 2007; Ч.2. М., 2008; Т. 22: Русский хронограф. М., 2005; Т. 23: Ермолинская летопись. М., 2004; Т. 24: Типографская летопись. М., 2000; Т. 25: Московский летописный свод конца XV века. М., 2004; Т. 26: Вологодско-Пермская летопись. М., 2006; Т. 27: Никаноровская летопись. Сокращенные летописные своды конца XV века. М., 2007; Т. 29: Летописец начала царства царя и великого князя Ивана Васильевича. Александро-Невская летопись. Лебедевская летопись. М., 2009.

Web: Ізборник: http://www.litopys. org.ua; Полное собрание русских летописей: http://www.psrl.csu.ru; Рукописные памятники Древней Руси: http://www.lrc-lib.ru/?id=5; Полное собрание русских летописей: http:// www.annals.xlegio.ru/sbo/contens/psrl. htm.


Література:
  1. Бычков А.Ф. Обзор хода издания летописей в России. "Журнал Министерства народного просвещения", 1860, ч. 105, № 1, отд. 2
  2. Валк С.Н. Советская археография. М.–Л., 1948
  3. Лурье Я.С. Изучение русского летописания. В кн.: Вспомогательные исторические дисциплины, вып.1. Л., 1968; Буганов В.И. Об издании русских летописей. В кн.: Археографический ежегодник за1971. М., 1972
  4. Тихомиров М.Н. Об издании русских летописей. В кн.: Русское летописание. М., 1979
  5. Брачев В.С. Петербургская Археографическая комиссия (1834–1929). СПб., 1997
  6. Бобров А.Г. Принципы издания древнерусских летописей. В кн.: Лихачев Д.С. и др. Текстология на материале русской литературы X–XVII веков. СПб., 2001.

Посилання:
  • АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ ПРИ ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АН
  • АВРААМКИ ЛІТОПИС
  • БІЛОРУСЬКО-ЛИТОВСЬКІ ЛІТОПИСИ
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ХРОНОГРАФИ
  • КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • НЕСТОР
  • НОВГОРОДСЬКИЙ ПЕРШИЙ ЛІТОПИС
  • НИКОНІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ПРИСЕЛКОВ МИХАЙЛО ДМИТРОВИЧ
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ШЛЕЦЕР АВГУСТ-ЛЮДВІГ
  • ТИХОМИРОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЄВИЧ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ ПРИ ПЕТЕРБУРЗЬКІЙ АН
  • ГРЕКОВ БОРИС ДМИТРОВИЧ
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛЕТОПИСЬ ЗАНЯТИЙ АРХЕОГРАФИЧЕСКОЙ КОМИССИИ
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • СТРОЄВ ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ
  • ТИХОМИРОВ МИХАЙЛО МИКОЛАЄВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)