ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛОВЦІ

  Бібліографічне посилання: Квітницький М.В. ПОЛОВЦІ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polovtsi (останній перегляд: 18.11.2018)
ПОЛОВЦІ

ПОЛОВЦІ – середньовічний народ, тюркомовні кочовики. Назва "половці" вживається в давньорус. джерелах. У західноєвроп. та візант. джерелах вони відомі як комани (кумани), у східних – переважно як кипчаки (інколи як кімаки). Із поч. 11 ст. і до монголо-татарської навали панували в євразійських степах (від Алтаю до Нижнього Дунаю), відомих під назвою Дешт-і-Кипчак (перською – Кипчацький степ). У літературі термін "половці" часто застосовують лише до тієї частини етносу, яка була відома давньорус. авторам і займала територію на зх. від Волги.

Кипчаки (уперше цей етнонім згадується в тюркських рунічних написах 1-ї пол. 8 ст.) входили до складу каганату кімаків, який у 9–10 ст. контролював територію між Іртишом (прит. Обі) та Уралом. Унаслідок кризи цієї степової д-ви в 1-й пол. 11 ст. значна частина кімаків і кипчаків рушила на захід (при цьому кімаки увійшли до кипчацького об'єднання) і опанувала причорномор. степи, поглинувши при цьому частину ін. кочовиків-тюрків – печенігів та огузів (торків).

П. становили групу (конфедерацію) орд (племен, вождівств). На чолі орд стояли зверхники зі спадковою владою (у давньорус. джерелах – князі, у візантійських – архонти), яких в історіографії прийнято називати ханами. Періодично та чи інша орда (Кай-оба – літописні Каєпичі; із поч. 12 ст. Ольберлі – літописні Отперлюєве) висувалася на чільне місце, проте інституту центр. влади П. так і не виробили.

Матеріальну та духовну к-ру П. розкривають археол. пам'ятки – святилища й курганні поховання (найвідоміший – Чингульський курган). Основу госп-ва складало кочове скотарство – випас і розведення коней, великої та дрібної рогатої худоби. Помітну роль грали полювання (на птахів, хутряних звірів, кабанів, козуль, байбаків) та рибальство. Мешкали в юртах двох типів: наземних та встановлених на візки. Була розвинута обробка металу, шкіри, кістки, дерева, каменю. П. виготовляли одяг із тканин та шкіри, взуття, ремінну упряж, валяли повсть, робили сідла, колісний транспорт, предмети озброєння, прикраси. Досягли високої майстерності у виготовленні кам'яної скульптури, використовували токарний верстат. Були знайомі з лікарською справою, вміли робити хірургічні операції на кістках.

Серед речей, пов'язаних із кочовим побутом, – ножі, швайки, пряжки, ґудзики-бубонці, люстерка, глиняний (ліпний, кружальний та гончарний) посуд, кресала, ножиці, дерев'яні й металеві чаші. Прикрасами слугували: намисто, сережки, браслети, ланцюжки. Належність до аристократії позначали шийні гривни, а статус глави племені чи групи племен підкреслювала наявність бронзового казана. Значна група речей належить до спорядження вершника та коня.

П. мали торг. зв'язки з усіма своїми сусідами, у т. ч. з містами Пн. Причорномор'я (зокрема з Херсоном (див. Херсонес Таврійський) і Судаком) та Руссю.

Реліг. вірування включали культ предків, поклоніння сонцю, фетишизм і тотемізм. Культи здійснювали шамани, очільник племені також міг виконувати функції шамана. Шанованим тотемом був вовк. Культ предків вилився у спорудження спец. кам'яних святилищ на вершинах курганів та встановлення кам'яних скульптур (див. Тюркська антропоморфна скульптура). Кочовики вірили в загробне життя і в те, що в потойбіччі похований отримував значно вищий соціальний статус, ніж за життя. Із 2-ї пол. 12 ст. серед П. почало поширюватися християнство.

Історію відносин П. із Київською Руссю відкрив хан Блуш, котрий 1055 першим з'явився на рубежах Переяславського князівства. Із 1060-х рр. літописи фіксують регулярні напади кочовиків на Русь. Першим 1061 здійснив набіг хан Сокал. 1068 П. розбили війська Ярославичів (див. Альта, битва на річці 1068), у тому ж році черніг. кн. Святослав Ярославич переміг у битві на р. Снов (прит. Десни, бас. Дніпра) на Чернігівщині. Із 1070-х рр. окремі рус. князі почали залучати П. для спільних походів на сусідні д-ви (Угорщина, Польща) та володіння князів-суперників. Із 1090-х рр. відомі випадки, коли рус. князі одружувалися з доньками половецьких ханів. Крім Русі, в 11–13 ст. П. мали воєнно-політ. контакти з Візантією, Грузією, Аланією, Угорщиною, Болгарією (2-м Болг. царством), Волзькою Болгарією.

Наприкінці 11 ст. серед половецьких "князів", згадуваних у давньорус. літописах, вирізняються Тугоркан та Боняк. 1090-ті рр. ознаменувалися масштабним наступом Степу на Русь, приводом для якого стали невиважені дії київ. кн. Святополка Ізяславича. 1093 в битвах біля Треполя (див. Стугна, битва на річці 1093) і на Желяні (урочище в околицях Києва) П. розгромили рус. князів, здобули Торчеськ. У липні 1096 в битві під Переяславлем (нині м. Переяслав-Хмельницький) загинув Тугоркан, тоді ж Боняк напав на Київ і розорив його околиці. Об'єднавши зусилля, рус. князі переломили хід війни на свою користь і самі перейшли в наступ. На поч. 12 ст. коаліція князів, очолювана київ. кн. Святополком Ізяславичем та переяславським кн. Володимиром Мономахом, здійснила кілька переможних походів углиб степів (найбільш відомі – 1103 та 1111). Спроби степовиків порушити кордони Русі після смерті Святополка Ізяславича (1113) і Володимира Мономаха (1125) зазнавали невдач. Після цього аж до 1160-х рр. П. не здійснювали самостійних нападів на Русь, а лише брали участь у князівських міжусобицях.

Наприкінці 1160-х рр. кочовики відновили походи на Русь. З 1170-х років виділилися як організатори набігів хани Кобяк та Кончак. Рус. походи у відповідь не могли зупинити П. Лише 1183 за участю київ. князів-співправителів Святослава Всеволодича і Рюрика Ростиславича угруповання Кобяка було розгромлене (див. Орель, битва на річці 1183). Спроба новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича 1185 "здобути слави" в сепаратному поході завершилася повною поразкою, після чого хани Кончак і Гзак розорили Переяславщину і Посем'я. Згідно з літописними свідченнями, у 1190-х рр. інтенсивність половецьких набігів значно зменшилася, натомість рус. князі здійснювали рейди на кочів'я степовиків. На поч. 13 ст. серед зверхників причорномор. П. помітними були син померлого на той час Кончака Юрій (із племені Ольберлі) і Котян (із племені Тертер-оба).

Під час першого монгол. походу на захід причорномор. П. спочатку були розбиті 1222 в битві на р. Дон, а потім – 1223 – на р. Калка (див. Калка, битва на річці 1223) монголи розгромили об'єднані русько-половецькі війська. Монголо-татар. навала 1236–40 призвела до повного завоювання Половецької землі, значна частина П. відкочувала до Візантії, Болгарії, Валахії, Угорщини, Закавказзя, Галицько-Волинського князівства. Із серед. 13 ст. половецькі степи стали частиною території Золотої Орди, а в 14 ст. назва "половці" зникла з давньорус. джерел. Нащадки тих П., які опинилися під владою монгол. ханів, залишилися осн. етнічним компонентом населення Золотої Орди і, таким чином, послужили основою сучасних тюркомовних етносів зх. частини Євразії, зокрема кримських татар, казанських татар, казахів.

Дж.: Путешествие рабби Петахьи Регенсбургского. В кн.: Три еврейских путешественника XI и XII ст. СПб., 1881 (http://www.vostlit.info/Texts/rus15/Petach_Regensburg/text.phtml?id=1083); Тизенгаузен В.Г. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды, т. 1: Извлечения из сочинений арабских. СПб., 1884; Його ж. Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды, т. 2: Извлечения из персидских сочинений. М.–Л., 1941; Гильом де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. М., 1957; ПСРЛ, т.2. М., 1962; Drimba V. Codex Comanicus: Édition diplomatique avec fac-similés. Bucarest, 2000; Golden P.B. The Codex Cumanicus (http://eurasia-research.com/erc/002 cam.htm).


Література:
  1. Голубовский П.В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар: История южнорусских степей IX–XIII вв. К., 1884
  2. Його ж. Половцы в Венгрии. В кн.: Университетские известия, 12. К., 1889
  3. Расовский Д.А. Половцы. В кн.: Seminarium Kondakovianum, вып. 7–11. Прага, 1935–39
  4. Плетнева С.А. Печенеги, торки и половцы в южнорусских степях. В кн.: Материалы и исследования по археологии СССР, т.62. Л., 1958
  5. Федоров-Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов. М., 1966
  6. Кумеков Б.Е. Государство кимаков IХ–ХI в. по арабским источникам. Алма-Ата, 1972
  7. Федоров-Давыдов Г.А. Общественный строй Золотой Орды. М., 1973
  8. Добродомов И.Г. О половецких этнонимах в древнерусской литературе. В кн.: Тюркологический сборник:1975. М., 1978
  9. Швецов М.Л. Половецкие святилища. "Советская археология", 1979, № 1
  10. Плетнева С.А. Кочевники Средневековья (поиски исторических закономерностей). М., 1982
  11. Добролюбский А.О. Кочевники северо-западного Причерноморья в эпоху Средневековья. К., 1986
  12. Ахинжанов С.М. Кыпчаки в истории средневекового Казахстана. Алма-Ата, 1989
  13. Плетнева С.А. Половцы. М., 1990
  14. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. К., 1999
  15. Кляшторный С.Г., Султанов Т.И. Государства и народы евразийских степей: Древность и средневековье. СПб., 2000
  16. Ундасынов И.Н. История казахов и их предков, ч.1. М., 2002
  17. Осіпян О. Поширення християнства серед половців у ХI–ХIV ст. "Київська старовина", 2005, № 1–2
  18. Квітницький М.В. Кочове населення Надчорноморщини в Х–ХIV ст. (в світлі писемних та археологічних джерел). В кн.: Надчорномор'я у IХ ст. до н. е. – на початку ХIХ ст.: Студії з історії та археології. К., 2008.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АЛЬТА, БИТВА НА РІЧЦІ 1068
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • БОНЯК
  • ЧИНГУЛЬСЬКИЙ КУРГАН
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ІГОР СВЯТОСЛАВИЧ
  • КАЛКА, БИТВА НА РІЧЦІ 1223
  • ХАН
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ, АНТИЧНЕ І ВІЗАНТ. МІСТО В КРИМУ
  • ХРИСТИЯНСТВО
  • КОНЧАК
  • КОТЯН, КОТЯН СУТОЙОВИЧ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • ОРДА
  • ОРЕЛЬ, БИТВА НА РІЧЦІ 1183
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПЕРЕЯСЛАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ПЛЕМ'Я
  • РЮРИК РОСТИСЛАВИЧ, РЮРИК-ВАСИЛІЙ РОСТИСЛАВИЧ
  • СТУГНА, БИТВА НА РІЧЦІ 1093
  • СУДАК - СМТ АРК
  • СВЯТОСЛАВ ВСЕВОЛОДИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ
  • ТЮРКСЬКА АНТРОПОМОРФНА СКУЛЬПТУРА
  • ТОРЧЕСЬК
  • ТОРКИ
  • ТУГОРКАН
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ЗОЛОТА ОРДА, УЛУС ДЖУЧІ

  • Пов'язані терміни:
  • АЛЬТА, БИТВА НА РІЧЦІ 1068
  • АНДРОНІК І КОМНІН
  • АСИМІЛЯЦІЯ
  • АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ
  • АЗОВСЬКЕ
  • БАТИЙ, БАТУ, САЇН-ХАН
  • БЕРЕЗНА
  • БЕРЕЗИЙ
  • БІЛОВЕЖА
  • БОНЯК
  • БОРИС В'ЯЧЕСЛАВИЧ
  • БРОДНИКИ
  • ЧАЦЬКИЙ ТАДЕУШ
  • ЧИНГІЗ-ХАН
  • ЧИНГУЛЬСЬКИЙ КУРГАН
  • ДАНИЛО ГАЛИЦЬКИЙ
  • ДАВНЬОРУСЬКА ЕТНОКУЛЬТУРНА СПІЛЬНІСТЬ
  • ДАВИД ІГОРОВИЧ
  • ДАВИД СВЯТОСЛАВИЧ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДОЛОБСЬКИЙ З'ЇЗД 1103
  • ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДОНЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ
  • ДУУМВІРАТИ НА РУСІ
  • ДИПЛОМАТІЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
  • ЄВПАТОРІЯ
  • ЄВРАЗІЙСЬКОЇ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПІЛЬНОСТІ КОНЦЕПЦІЯ
  • ФЕОДАЛІЗМ В УКРАЇНІ
  • ГАГАУЗИ
  • ГОРИСЛАВИЧІ
  • ГРИГОРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ІГОР СВЯТОСЛАВИЧ
  • ІВАН РОСТИСЛАВИЧ, ІВАН РОСТИСЛАВИЧ БЕРЛАДНИК
  • ІЗЯСЛАВ ДАВИДОВИЧ
  • ІЗЯСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ
  • ІЗЮМ
  • КАЛКА, БИТВА НА РІЧЦІ 1223
  • КАНІВ
  • КАРАЇМИ
  • ХАН
  • ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ХОРТИЦЯ
  • ХОЗАРИ
  • КІННАМ ІОАНН
  • КЛОБУКИ ЧОРНІ, ЧОРНІ КЛОБУКИ
  • КНЯЖІ З'ЇЗДИ, СНЕМИ
  • КОЧІВНИЦТВО
  • КОЛЕКТИВНОГО СЮЗЕРЕНІТЕТУ КОНЦЕПЦІЯ
  • КОНЧАК
  • КОРСУНЬ, КОРСУНЬ КИЇВСЬКИЙ
  • КОТЯН, КОТЯН СУТОЙОВИЧ
  • КРИМ, ПЕРЕБІГ ОСНОВНИХ ДОІСТОРИЧНИХ ТА ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ НА ПІВОСТРОВІ КРИМ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КУЧЕЛМИН
  • КУНТУВДИЙ КУНТУВДЕЙ
  • КУРЕМСА
  • КУРЯ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКА ЗЕМЛЯ
  • КИЇВСЬКИЙ З'ЇЗД КНЯЗІВ 1223
  • ЛЮБЕЦЬКИЙ З'ЇЗД 1097
  • МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
  • МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • МОЛДОВА
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • МОНГОЛЬСКА ІМПЕРІЯ
  • МСТИСЛАВ ІЗЯСЛАВИЧ
  • МСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ
  • МСТИСЛАВ ВЕЛИКИЙ
  • МИХАЇЛ ВСЕВОЛОДИЧ
  • МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МИРОСЛАВ
  • НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
  • НИКИФОР ІІ
  • ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ОРЕЛЬ, БИТВА НА РІЧЦІ 1183
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
  • ПОЧАТКОВИЙ ЛІТОПИСНИЙ ЗВІД
  • ПОХОДИ РУСІВ НА КАСПІЙСЬКЕ МОРЕ
  • ПОЛОННЕ
  • ПОЛОВЕЦЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ПОСУЛЛЯ
  • ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РЮРИК РОСТИСЛАВИЧ, РЮРИК-ВАСИЛІЙ РОСТИСЛАВИЧ
  • РОМАН МСТИСЛАВИЧ, РОМАН-БОРИС МСТИСЛАВИЧ
  • РОСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ
  • РУБРУК ГІЙОМ ДЕ
  • РУМУНІЯ
  • СЕДНІВ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ШАРУКАН, ХАН
  • СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ, БОЇ У ВЕРХІВ’ЯХ РІЧКИ 1111
  • СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ
  • СОЛЯНИЙ ШЛЯХ
  • СТАРОДУБ, МІСТО БРЯНСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТУГНА, БИТВА НА РІЧЦІ 1093
  • СУДАК - СМТ АРК
  • СУТЕНЬ, БИТВА НА РІЧЦІ 1103
  • СВЯТОПОЛК ІЗЯСЛАВИЧ, СВЯТОПОЛК-МИХАЇЛ ІЗЯСЛАВИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ВСЕВОЛОДИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ
  • ТАТАРИ В УКРАЇНІ
  • ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ТЮРКСЬКА АНТРОПОМОРФНА СКУЛЬПТУРА
  • ТЬМА
  • ТОРЧЕСЬК
  • ТОРКИ
  • ТРАПЕЗУНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ТРУБЧЕВСЬК
  • ТУГОРКАН
  • ТИВЕРЦІ
  • УГОРЩИНА
  • УЗБЕКИСТАН
  • ВАҐЕНБУРГ
  • ВАРВА
  • ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВОЛОДИМИР ІГОРЕВИЧ
  • ВОЛОДИМИР РЮРИКОВИЧ
  • ВОЛОЩИНА
  • ВСЕВОЛОД ЯРОСЛАВИЧ
  • ВСЕВОЛОД ЮРІЙОВИЧ ВЕЛИКЕ ГНІЗДО
  • ВСЕВОЛОД ОЛЬГОВИЧ
  • ВСЕВОЛОД СВЯТОСЛАВИЧ
  • ВСЕВОЛОД СВЯТОСЛАВИЧ ЧЕРМНИЙ
  • ВИДУБИЧІ
  • ВИР
  • ВИТАЧІВ
  • ЯРОПОЛК ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЯРОСЛАВ ВСЕВОЛОДИЧ, ЯРОСЛАВ-ПРОКОПІЙ ВСЕВОЛОДИЧ
  • ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЯРОСЛАВНА
  • ЯРОСЛАВСЬКА БИТВА 1245
  • ЮРІЙ ДОЛГОРУКИЙ, ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ ДОЛГОРУКИЙ
  • ЮР'ЇВ, ДАВНЬОРУС. МІСТО
  • ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЗМІЄВІ ВАЛИ
  • ЗМІЇВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)