ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831

  Бібліографічне посилання: Зашкільняк Л.О. ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polske_povstannia_1830 (останній перегляд: 20.10.2017)
ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831

ПОЛЬСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1830–1831, Листопадове повстання – національно-визвол. повстання поляків проти Російської імперії за відновлення незалежності Польс. д-ви. Розпочалось 29 листопада 1830 у Варшаві, охопило землі Королівства Польського (Царства Польського) і поширилось на Правобережну Україну та Білорусь. П.п. вибухнуло на хвилі європ. революц. і нац. рухів, спрямованих проти домінування 3-х абсолютистських імперій на континенті – Росії, Австрії та Пруссії. Безпосередніми причинами повстання стали порушення дарованої рос. імп.Олександром I Конституції Королівства Польського (1815), придушення ліберальної польс. опозиції і патріотичних орг-цій, запровадження цензури й репресивно-поліційних порядків. Приводом до початку повстання стало поширення чутки про відправку польс. війська на придушення Лютневої революції 1830 у Франції. 29 листопада 1830 група змовників із числа патріотично налаштованої шляхти на чолі з Л.Набєляком і С.Гощинським у порозумінні з таємним військ. т-вом у школі підхорунжих, очолюваним П.Висоцьким, напала на палац намісника вел. кн. Костянтина Павловича Бельведер і казарми рос. військ. Унаслідок захоплення міськ. арсеналу та стихійного озброєння міських низів, переходу на бік змовників частини польс. військ повстання набуло масового характеру, а Варшава опинилася в руках повсталих. Вони не створили нового уряду, а передали владу Адм. раді Королівства. По-угодовському налаштовані члени ради (Ф.Любецький, кн. А.Чарторийський та ін.) прагнули досягти угоди з рос. імп. Миколою I на засадах збереження автономії Королівства Польського у складі Рос. імперії. 1 грудня 1830 демократ. кола поляків утворили Патріотичне т-во на чолі з Й.Лелевелем і М.Мохнацьким, яке виступило з вимогою до Адм. ради Королівства домагатися повної незалежності Польщі й проведення демократ. реформ. Під його тиском, а також за підтримки патріотично налаштованих мас Варшави Адм. рада Королівства на поч. грудня проголосила себе Тимчасовим урядом, а сейм 18 грудня 1830 затвердив диктатора – генерал-лейтенанта Ю.-Г.Хлопіцького. Консервативне кер-во повстанням на чолі з диктатором намагалося провадити переговори з рос. імп. Миколою I, але вони не дали результату. 18 січня 1831 Ю.-Г.Хлопіцький зрікся диктаторства, був створений Нац. уряд (Rząd Narodowy) на чолі з кн. А.Чарторийським. Уряд схвалив програму боротьби за відновлення Польс. д-ви в кордонах 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795). Патріотичне т-во 25 січня провело у Варшаві багатолюдну демонстрацію, яка примусила сейм проголосити детронізацію Миколи I з польс. престолу. В ці дні вперше з'явилося звернене до всіх гноблених Рос. імперією народів гасло "За нашу і вашу свободу!" Рос. уряд кинув на придушення повстання значні військ. сили. На поч. лютого 1831 рос. війська під командуванням генерал-фельдмаршала І.Дибича почали наступ на Варшаву. Однак у битвах під Сточеком (нині м. Сточек-Луковські Люблінського воєводства, Польща), Ваврем і, особливо, Грохувом (нині обидва у складі м. Варшава) повстанці зупинили наступ рос. армії. Навесні 1831 вибухнули повстання польс. населення в Литві, Білорусі й Правобереж. Україні. В укр. землях польс. повстанці, які були переважно шляхтичами-землевласниками, зустріли значну опозицію з боку селянства. Створені повстанські загони С.-Г.Ворцеля на Волині, К.Ружицького на Житомирщині, Б.Колишка на Поділлі й Київщині були в квітні–травні 1831 розгромлені царськими військами. 26 травня 1831 гол. польс. сили під командуванням бригадного генерала Я.-З.Скшинецького зазнали поразки у битві під Остроленкою (нині місто Мазовецького воєводства, Польща). Від травня 1831 повстання увійшло в смугу кризи: частина аристократії та шляхти почала залишати країну, сейм не затвердив навіть дуже поміркованої реформи переводу селян на грошовий чинш, чим зумовив відхід частини селянства від повстання. Зусилля Патріотичного т-ва з мобілізації населення наштовхнулися на сильну опозицію консервативних сил в уряді, сеймі та війську. Політ. боротьба влітку 1831 привела до заворушень варшавського населення, яке 15–16 серпня 1831 вчинило розправу з підозрюваними у зраді керівниками. Нац. уряд впав, влада перейшла до рук генерала піхоти Я.-С.Круковецького, який проголосив себе новим диктатором, розправився з організаторами заворушень у місті і заборонив Патріотичне т-во. Тим часом рос. війська під командуванням генерал-фельдмаршала І.Паскевича підійшли до Варшави й розпочали штурм міста. Незважаючи на запеклий опір повсталих, 8 вересня (27 серпня) 1831 Варшава змушена була капітулювати. Сейм, уряд і залишки польс. армії перетнули кордони Австрії та Пруссії, де були інтерновані. Царський уряд вдався до жорстоких репресій проти учасників повстання, скасував конституцію Королівства Польського і, одночасно, більшість ознак автономії польс. земель (сейм, армію, елементи державності), запровадив воєнний стан (який тривав чверть століття). Незважаючи на поразку, Листопадове повстання сприяло зростанню нац. самосвідомості поляків, утвердженню ідеї нац. державності, поширенню демократ. настроїв, що проявилися у прагненні до здійснення соціальних реформ. Європ. громад. думка із симпатією поставилася до боротьби поляків із рос. самодержавством, а польс. питання від того часу ототожнювалося зі справою боротьби проти реакції й абсолютизму за свободу і демократію в Європі. Західноєвропейські країни прийняли численну польс. еміграцію (т. зв. велику еміграцію).


Література:
  1. Powstanie Listopadowe 1830–1831: Dzieje wewnętrzne, militaria, Europa wobec powstania. Warszawa, 1980
  2. Польша на путях развития и утверждения капитализма (конец XVIII – 60-e годы ХIХ в.). М., 1984
  3. Łojek J. Szanse powstania listopadowego: Rozważania historyczne. Warszawa, 1986
  4. Lepkowski T. Powstanie Listopadowe. Warszawa, 1987
  5. Dzieje Polski, t. 1–3. Warszawa, 1993
  6. Краткая история Польши: С древнейших времен до наших дней. М., 1993
  7. Wroński A. Powstanie listopadowe na Wołyniu, Podolu i Ukrainie. Warszawa, 1993
  8. Kieniewicz S. та ін. Trzy powstania narodowe: Kościuszkowskie, listopadowe, styczniowe. Warszawa, 1994
  9. Kieniewicz S. Historia Polski 1795–1918. Warszawa, 1997; Davies N. Boże igrzysko: Historia Polski, t. 1–2. Kraków, 1998
  10. История южных и западных славян: Курс лекций, т. 1–2. М., 1998
  11. Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до ХХ ст.): Курс лекцій. К., 2001
  12. Історія Центрально-Східної Європи: Посібник. Львів, 2001
  13. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: З найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002
  14. Вандич П. Ціна свободи: Історія Центрально-Східної Європи від середньовіччя до сьогодення. К., 2006.

Посилання:
  • АБСОЛЮТИЗМ
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • АВТОНОМІЯ
  • ЧАРТОРИЙСЬКИЙ АДАМ
  • ЧИНШ
  • ДЕМОКРАТІЯ
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ГОЩИНСЬКИЙ CЕВЕРИН
  • ІМПЕРІЯ
  • КОРОЛІВСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ЛЕЛЕВЕЛЬ ЙОАХИМ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • ОЛЕКСАНДР І
  • ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКЕВИЧ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ПОДІЛЛЯ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • САМОДЕРЖАВСТВО
  • СЕЛЯНСТВО
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВАРШАВА
  • ВОЛИНЬ
  • ВОРЦЕЛЬ СТАНІСЛАВ ГАБРІЄЛЬ

  • Пов'язані терміни:
  • БЕЛЬОВСЬКИЙ АВГУСТ
  • БЕЗАК ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ
  • БОЯН
  • БОШНЯК ОЛЕКСАНДР КАРЛОВИЧ
  • ДЕМБОВСЬКИЙ ЕДВАРД
  • ДЕМОКРАТИЧНЕ ТОВАРИСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ДЕРЖАВНІ ЗЕМЛІ
  • ДУХІНСЬКИЙ (DUCHINSKI) ФРАНЦІШЕК
  • ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
  • ДИБИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ФРАНЦИСКАНЦІ
  • ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА
  • ГОЩИНСЬКИЙ CЕВЕРИН
  • ГРАББЕ ПАВЛО ХРИСТОФОРОВИЧ
  • ГУБЕРНАТОР
  • ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ МІСТА ЛЬВОВА
  • КАНТОНІСТИ
  • ХАЛЕЦЬКІ, БОЯРСЬКИЙ РІД
  • ХОЛМЩИНА
  • КОНАРСЬКИЙ ШИМОН
  • КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР
  • КОЗАЦЬКІ УКРАЇНСЬКІ КІННІ ПОЛКИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1812–1864
  • КОЖЕНЬОВСЬКИЙ ЮЗЕФ
  • КРАШЕВСЬКИЙ (KRASZEWSKI) ЮЗЕФ-ІГНАЦИ
  • КРАСОВСЬКИЙ ОПАНАС ІВАНОВИЧ
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КРЕМЕНЕЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ
  • КРИЖАНІВСЬКИЙ ПЛАТОН
  • КИЇВСЬКЕ ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВО
  • КИЇВСЬКИЙ КОНТРАКТОВИЙ ЯРМАРОК
  • ЛЕЛЕВЕЛЬ ЙОАХИМ
  • ЛЕТИЧІВСЬКИЙ ДОМІНІКАНСЬКИЙ МОНАСТИР УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ
  • ЛИТВА, ЛИТОВСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • МЕДЖИБІЖ
  • МІЦКЕВИЧ АДАМ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НАВЧАЛЬНІ ОКРУГИ
  • ОЛЕКСАНДР ІІ
  • ОЛІЗАРИ, ОЛІЗАРИ-ВОЛЧКОВИЧІ
  • ОРДА НАПОЛЕОН
  • ОСТЕН-САКЕН ФАБІАН-ГОТЛІБ
  • ОСТЕН-САКЕН ДМИТРО ЄРОФІЙОВИЧ
  • ПАДУРА ТИМКО
  • ПАЛАТИ ДЕРЖАВНИХ МАЄТНОСТЕЙ
  • ПАНСЛАВІЗМ
  • ПАРАФІЯЛЬНІ ШКОЛИ
  • ПАСКЕВИЧ (ПАСЬКЕВИЧ) ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ПІЩАНКА
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ПОЛК
  • ПОЛОНІЗАЦІЯ
  • ПОЛЬЩА
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ СТАНІСЛАВІВНА
  • ПОТОЦЬКА СОФІЯ КОСТЯНТИНІВНА
  • РАТНЕ
  • РЄПНІН МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ
  • РОСІЯ
  • РОСІЯНИ В УКРАЇНІ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • САНГУШКО РОМАН СТАНІСЛАВ АДАМ
  • САНГУШКО ЄВСТАФІЙ ЕРАЗМ
  • САНГУШКИ
  • САПІГА ЛЕВ 1803–1878
  • СЛАВУТА , МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО
  • СЛОВАЦЬКИЙ ЮЛІУШ
  • СПРАВНИК
  • СУДОВІ ПАЛАТИ
  • СУЛИМА, СУЛИМИ
  • СИЛИЧІ
  • ТЕРЛЕЦЬКИЙ ІПОЛІТ
  • ТРЕТІЙ ВІДДІЛ
  • ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
  • ТУМАНСЬКІ
  • ТИМКОВСЬКІ
  • ТИШКЕВИЧІ
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ВАРШАВА
  • ВІЛЬНЮС
  • ВІЛЬНЮСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ВІТТ ІВАН ЙОСИПОВИЧ
  • ВОЛЬХОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВОРЦЕЛЬ СТАНІСЛАВ ГАБРІЄЛЬ
  • ЗАЛЄСЬКИЙ ЮЗЕФ–БОГДАН
  • ЗЕМСЬКІ СУДИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)