ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ

  Бібліографічне посилання: Симоненко Р.Г. ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Polskyj_natsionalnyj (останній перегляд: 20.02.2019)
ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ

ПОЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ (Komitet Narodowy Polski) – 1) керівний орган лівої польс. еміграції 1831–32 в Парижі (Франція), очолюваний Й.Лелевелем; 2) представницький орган правих польс. партій у Росії. Виник у листопаді 1914 зусиллями лідера народно-демократ. партії (ендеків; див. Польська національна демократія) і польс. фракції в Державній думі Російської імперії Р.Дмовського у відповідь на створення 16 серпня 1914 в Кракові Начелнего (Гол.) польс. к-ту, який розгорнув активну діяльність на підтримку Центр. д-в у Першій світовій війні. Складався з 14-ти ендеків, 6-ти членів партії реальної політики ("реалістів") і 7-ми безпартійних. Місцеперебування – Варшава, Петроград (нині м. Санкт-Петербург). Голова – "реаліст" З.Вєлопольський (1863–1919). Р.Дмовський очолював Виконавчий відділ Польс. нац. к-ту. Осн. програмна настанова – поразка Німеччини і "об'єднання [територій] Польщі під скіпетром російської монархії". Відступ рос. армії 1915 з території Польщі зменшив значення діяльності П.н.к. Наприкінці 1915 Р.Дмовський виїхав до Зх. Європи. 3–8 серпня 1917 замість П.н.к. в Росії утворено Польс. раду міжпартійого об'єднання;

3) представництво орієнтованих на Антанту і США правих польс. політ. партій та еміграції в США. Утворений 15 серпня 1917 в Лозанні (Швейцарія) на базі органів, які до згоди Тимчасового уряду на незалежність Польщі займалися підготовкою меморандумів із викладом вимог щодо кордонів і місця новоствореної д-ви в Центр. Європі. Переїхав у Париж, складався з ендеків, очолених Р.Дмовським, представляв Польщу в країнах Антанти і США, зосередив гол. увагу на створенні збройних сил. Ця діяльність підтримувалася Францією, з якою було підписано угоду про "політичний контроль" над польс. армією, що формувалася тут, і США, громадянин яких майор Ф.Фрончак керував відділом моральної та матеріальної опіки над солдатами, оскільки більшість їх прибула з-за океану. Під тиском Антанти і США в січні 1919 міністром закордонних справ і першим делегатом Польщі на Паризькій мирній конференції 1919–1920 призначено члена П.н.к. І.Падеревського, до складу органу уведено 7 представників, делегованих Нач. Польс. д-ви Ю.-К.Пілсудським. Р.Дмовський став другим делегатом Польщі на мирній конференції, обстоюючи разом з І.Падеревським територіальні вимоги Польщі та домігшись переїзду до неї сформованої у Франції армії генерала Ю.Галлера. Після підписання Версальського мирного договору 1919 П.н.к. провів 16 серпня 1919 своє останнє засідання.


Література:
  1. Симоненко Р.Г. Імперіалістична політика Антанти і США щодо України у 1919 р. (Паризька мирна конференція на Україні). К., 1962
  2. Leczyk M. Komitet Narodowy Polski a Ententa i Stany Zjednoczone: 1917–1919. Warszawa, 1966.

Посилання:
  • АНТАНТА
  • ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • ДМОВСЬКИЙ РОМАН
  • ГАЛЛЕР ЮЗЕФ
  • КРАКІВ
  • ЛЕЛЕВЕЛЬ ЙОАХИМ
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1919–1920
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС
  • ПОЛЬСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • ВАРШАВА
  • ВЕРСАЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР

  • Пов'язані терміни:
  • ПОЛЬЩА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)