ПОПЛЕЧНИКИ – верства збіднілих селян на укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Королівства Польського, які, не маючи змоги вести своє власне госп-во, ставали неповноправними членами дворищ чи ін. великих госп-в. Господар дворища, який приймав поплечника "на свои роли и на свои плечи", поповнював тим самим своє госп-во додатковою робочою силою, а поплечник міг розраховувати на житло, харчі та визначену частку із прибутків такого госп-ва. У певних випадках після довготривалої служби П. могли ставати повноправними членами дворищ, а при розпаді госп-в, отримавши свій наділ за жеребкуванням, – засновувати окреме власне господарство.

Гурбик А.О.

1. Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI–XVIII вв. Львов, 1957
2. Бойко І.Д. Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVII ст. К., 1963
3. Маркина В.А. Крестьяне Правобережной Украины: Конец XVII – 60-е годы XVIII ст. К., 1971
4. Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997
5. Його ж. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998.