ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОПОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Марочко В.І. ПОПОВ Олександр Іванович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Popov_O (останній перегляд: 23.07.2019)
ПОПОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

ПОПОВ Олександр Іванович (10. 08.1891–06.05.1958) – учений-педагог, громад. діяч. Н. в с. Куп'єваха (нині село Богодухівського р-ну Харків. обл.) в сім'ї священика. 1909 закінчив 2-гу Харків. г-зію, історико-філол. ф-т Харків. ун-ту (1910–15). Пед. діяльність розпочав 1916 в г-зіях Харкова, очолював пед. колектив г-зії ім. Б.Грінченка (1919–21). 1919 пристав до КП(б)У, але 1920–21 виключений з партії. Займався науково-пед. роботою, опублікував протягом 1916–28 понад 50 праць із питань соціального виховання. Став першим деканом ф-ту соціального виховання Харків. ін-ту нар. освіти (1921), засновник н.-д. кафедри педагогіки (1923), організатор і перший директор Укр. НДІ педагогіки (1926). Один з осн. авторів "Декларації соціального виховання НКО" (1920), посібників "Порадник соціального виховання" (1921, 1925). 1931 засуджений до 5-ти років таборів за причетність до т. зв. Укр. нац. центру (див. "Українського національного центру" справа 1930–1932), але згодом вирок скасували, залишивши 3 роки умовного покарання. Працював у школах Харкова. 1937–39 перебував в ув'язненні, але був звільнений з-під варти. За гітлерівської окупації очолював Раду Укр. т-ва "Просвіта" (1941–43). У лютому 1943 в Києві висвячений у диякони, служив вікарним священиком в Андріївській церкві, а також у кількох парафіях Львова (1943–44). У Німеччині пристав до осередку прихильників ідеї "соборности" в Українській автокефальній православній церкві (1945–47), організатор Ашаффенбурзького з'їзду (1947), учасники якого виступили проти церк. канонів УАПЦ за кордоном. За відступництво і змову П. позбавили сану та відлучили від церкви. Редагував час. "Православний українець" (1947–50), переїхав до США 1950, член Малої і Великої рад УАПЦ "соборноправної" в США.

П. у США.


Література:
  1. "Нова Україна" (Х.), 1943, 17 січня; 13 червня
  2. Власовський І. Нариси історії Української православної церкви, т. 4, кн. 2. Нью-Йорк–Бавнд-Брук, 1966
  3. Православний українець, ч. 150. Детройт, 1978
  4. Там само, ч. 66
  5. Götz Hilliq Verblasste Gesichter, vergessene Menschen. 28 Porträts von "Freunden" und "Feinden" A.S. Makarenkos.Bremen, 1999
  6. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, ф. 166, оп. 12, спр. 120.

Посилання:
  • АНДРІЇВСЬКА ЦЕРКВА У КИЄВІ
  • ХАРКІВ
  • ЛЬВІВ
  • ПАРАФІЯ
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР СПРАВА 1930–1932

  • Пов'язані терміни:
  • ХАРКІВСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО, ХАРКІВСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ВУАН
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)