ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОРОКИ

  Бібліографічне посилання: Уваров Д.І. ПОРОКИ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Poroky (останній перегляд: 22.02.2019)
ПОРОКИ

ПОРОКИ – давньорус. назва метальних машин. Рус. літописи згадують їх у 33-х епізодах (із 1204 по 1426), але не дають уявлення про тех. устрій. У наш час загальноприйнято, що П. – це гравітаційні метальні машини, відомі в Зх. Європі як требюше, мангонель, петрарія або фрондибола. Цей пристрій являє собою обертову балку-важіль, через вісь закріплену на вертикальній опорі. До довгого кінця балки прикріплена праща, до короткого – кілька тягових мотузок або противага. Ривком тягових мотузок або опусканням противаги метальне плече піднімається і, захльостуючи пращу, кидає снаряд. Пристрій з тяговими мотузками (який прийшов з Китаю й відомий в Європі з кінця 6 ст.) метав камені вагою 1–10 кг на відстань 50–150 м, роблячи 5–10 пострілів за хвилину. Мала дальність компенсувалася навісною стрільбою, що давало можливість обслузі укриватися за щитами. Стрільба велася "по площах" – по юрбах, які штурмували укріплення, або по відкрито розташованих захисниках стін. Простота дерев'яної конструкції давала змогу виготовляти машини на місці облоги, перевозячи із собою мінімум залізних деталей і мотузок, і задіювати ненавчених селян та військовополонених.

Гібридний требюше доповнював тягові мотузки невеликою противагою, що врівноважувала більш довге метальне плече, і метав на100 мкамінь вагою 10–50 кг або посудину із запальною сумішшю, роблячи 1 постріл за хвилину. Такі машини були неефективні проти кам'яних стін, але могли розбивати або підпалювати дерев'яні укріплення.

Требюше із противагою масою 5–20 т (з'явився у Сх. Середземномор'ї наприкінці 12 ст. і тоді ж був запозичений західноєвропейцями) метав обтесані ядра вагою 100–150 кг на відстань 150–300 м, роблячи 1–2 постріли за годину. Він мав високу кучність і міг руйнувати кам'яні стіни товщиною до2 м. Його обслуговувало бл. 100 осіб.

Застосування П. на Русі вперше відзначене в 1234 (галицько-волинськими і київськими військами проти Чернігова): "меташа бо каменем полтора перестрела, а камень якоже можаху 4 мужа силнии подъяти". Відсутність більш ранніх згадок, археол. знахідок (обтесаних ядер) і впливу на фортечну арх-ру домонгол. періоду приводить до висновку, що перші П. в рус. князівствах з'явилися не раніше 1220-х рр., були імітацією зх. машин (на півдні – польських, на півночі – німецьких) і залишалися поодинокими експериментами.

Масоване застосування П. монгол. армією Батия 1237–41 виявилося несподіваним для давньорус. міст. Згідно з рус. літописами монгол. П. "вибивали стіни", угор. джерела свідчать і про застосування запальних снарядів. П. монголів згадуються до 1261, потім зникають із літописів. Імовірно, їхнє застосування залежало від доступності майстрів із Китаю й мусульманських країн. Єдина пізніша згадка пов'язана з облогою армією золотоординського хана Джанібека 1345–47 генуезької Кафи (нині м. Феодосія), коли татари метали у місто трупи померлих від чуми і епідемія була рознесена потім генуезцями по всій Європі.Іпатіївський літопис згадує застосування П. русинами (галицько-волин. військами) і поляками аж до 1291. Безперервну традицію застосування П. можно простежити тільки в новгородсько-псковських землях, звідки вони повільно переходять у владимиро-суздальські й смоленські; найбільш часті згадки припадають на останню чверть 14 ст. Всі згадки П. у Великому князівстві Литовському пов'язані з війною проти Тевтонського ордену (із 1264), а також діями проти Смоленська й Пскова (нині обидва міста в РФ; до 1426). Вочевидь, на пд. напрямку потреби у важкій облоговій техніці не було. Із 1380-х рр. і остаточно в 1420-ті рр. вогнепальна зброя витиснула П., одночасно з тим, як це відбувалося в Зх. Європі.


Література:
  1. Кирпичников А.Н. К вопросу об устройстве древнерусских метательных машин. В кн.: Сборник исследований и материалов Артиллерийского исторического музея, вып. 3. Л., 1958
  2. Уваров Д. Средневековые метательные машины Западной Евразии. Web: http://www.xlegio.ru/throwing-machines/middle-ages/western-eurasia-medieval-throwing-machines.

Посилання:
  • БАТИЙ, БАТУ, САЇН-ХАН
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ФЕОДОСІЯ (КАФА), МІСТО АРК
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ

  • Пов'язані терміни:
  • ЯРОСЛАВСЬКА БИТВА 1245


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)