ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОРОССЯ

  Бібліографічне посилання: Толочко О.П. ПОРОССЯ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Porossia (останній перегляд: 21.01.2019)
ПОРОССЯ

ПОРОССЯ (літописне "Поръсьє", "Поросьє", "Порусье") – назва, яка з 12 ст. закріпилася за пд. регіоном Київської землі в басейні р. Рось (права прит. Дніпра). Слов'ян. населення регіону відоме в літописах як "поршане". Уперше П. потрапило до держ. території Київської Русі на поч. 11 ст. після перемог київ. кн. Ярослава Мудрого над печенігами. 1031 кн. Ярослав Мудрий розселив тут полонених поляків, а 1032 почав будувати сторожові фортеці, об'єднані в оборонну лінію. На рубежі 11–12 ст. у П. було розселено рештки розгромлених рус. князями та половцями кочових народів (торків, берендеїв, ковуїв, печенігів), які сформували залежне від київ. князів політико-адм. утворення, відоме з літописів під назвою "Чорний клобук" (див. Клобуки чорні). Зберігаючи певну автономію і традиційний спосіб життя, "чорні клобуки" утворювали буферну зону на пд. кордоні Русі зі степом. Гол. центрами П. були Канів, Корсунь (нині м. Корсунь-Шевченківський), Торчеськ, Треполь (Трипілля; нині село Обухівського р-ну Київ. обл.), Юр'їв (нині м. Біла Церква). Із кінця 11 ст. П. складало окрему єпископію із центром у Юр'єві (із серед. 12 ст. – у Каневі). У 12 ст. П. виступало як окрема князівська волость, як правило, із центром у Торчеську. П. зазнало спустошення під час монголо-татарської навали й у серед. 13 ст. перестало існувати як політ. та церковно-адм. одиниця. Утім, у Галицько-Волинському літописі (1280-ті рр.) згадується "Юрій, князь Пороський", що можна вважати останньою літописною згадкою регіону. У серед. 14 ст. П., разом із рештою пд.-рус. земель, увійшло до складу Великого князівства Литовського.


Література:
  1. Голубовский П.В. Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. В кн.: История южно-русских степей IX–XIII вв. К., 1884
  2. Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV в. К., 1891
  3. Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности. К., 1980.

Посилання:
  • БЕРЕНДЕЇ
  • БІЛА ЦЕРКВА
  • ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • КАНІВ
  • КЛОБУКИ ЧОРНІ, ЧОРНІ КЛОБУКИ
  • КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ
  • КОВУЇ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКА ЗЕМЛЯ
  • МОНГОЛО-ТАТАРСЬКА НАВАЛА
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ТОРЧЕСЬК
  • ТОРКИ
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ РЕГІОН
  • КЛОБУКИ ЧОРНІ, ЧОРНІ КЛОБУКИ
  • КОЛОМИЙСЬКИЙ ШЛЯХ
  • КУНИЛЬ
  • КУНТУВДИЙ КУНТУВДЕЙ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ
  • ТЮРКСЬКА АНТРОПОМОРФНА СКУЛЬПТУРА
  • ТОРЧЕСЬК
  • ТОРКИ
  • ВАСИЛЬКО ЮРІЙОВИЧ
  • ВСЕВОЛОД ЮРІЙОВИЧ ВЕЛИКЕ ГНІЗДО
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • ЮР'ЇВ, ДАВНЬОРУС. МІСТО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)