ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОСОЛЬСЬКИЙ ПРИКАЗ

  Бібліографічне посилання: Горобець В.М. ПОСОЛЬСЬКИЙ ПРИКАЗ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Posolskyj_prykaz (останній перегляд: 19.09.2019)
ПОСОЛЬСЬКИЙ ПРИКАЗ

ПОСОЛЬСЬКИЙ ПРИКАЗ – центр. орган держ. управління Росії серед. 16 – поч. 18 ст., гол. прерогативою якого були організація і здійснення зовнішньополіт. зносин. Утворений 1549 (за ін. даними, 1556 або 1565). Первісно існував у формі "похідної канцелярії" монарха. Із поч. 17 ст. коло функціональних обов'язків П.п. постійно розширювалося. П.п. здійснював усі дипломатичні контакти Рос. д-ви з іноз. правителями: видавав грамоти для виїзду із країни як підданим царя, так й іноземцям; завідував іноземцями, які проживали в Росії, проводив судочинства за їхніми позовами на місц. жителів, а також приймав до розгляду справи за позовами останніх на них; керував поштовими справами. У його віданні перебували також усі справи, пов'язані з управлінням донськими козаками й татарами, які перебували на службі у царя. Пізніше до прерогатив П.п. було зараховано організацію і проведення придворних церемоній та урочистостей; управління Великорос., Литов., Смоленським, Новгород., Устюжським, Владимирським, Галицьким, тимчасово – Поляничним і Панським – приказами; контроль за фінансовими зборами в деяких рос. містах; управління розташованими поблизу Москви монастирями; провадження судочинства й виконання розправ над перекладачами та піддячими приказу, а також представниками окремих родин тощо. До серед. 17 ст. на чолі П.п. стояли дяки, згодом – думні дяки, окольничі та бояри. Найвідомішими з-поміж начальників П.п. були І.Висковатий, П.Салтиков, А.Ордін-Нащокін, А.Матвєєв, кн. В.Голіцин, О.Українцев. У структурі П.п. існував поділ на окремі відділи – "повиття", очолювані дяками й піддячими. У серед. 17 в межах П.п. перебувала канцелярія "малоросійських справ", на основі якої 1663 було утворено Малоросійський приказ, що і надалі був у підпорядкуванні П.п. Нерідко начальник П.п. одночасно був і головою Малоросійського приказу. Із поч. 18 ст. поруч із П.п. функціонувала Посольська канцелярія в Санкт-Петербурзі. П.п. припинив свою діяльність у сфері зовн. політики 1717 після заснування Колегії закордонних справ; остаточно ліквідований 1720. У структурі П.п. існував архів, справи з якого збереглися найкраще з-поміж усіх ін. тогочасних держ. установ, згодом були включені в архів Колегії закордонних справ і нині служать цінними джерелами історичними, у т. ч. з історії України 2-ї пол. 17 – поч. 18 ст.


Література:
  1. Белокуров С.А. О посольском приказе. М., 1906
  2. Веселовский С.В. Приказный строй управления Московского государства. К., 1912
  3. Ерошкин Н.П. Очерки истории государственных учреждений дореволюционной России. М., 1960
  4. Рогожин Н.М. У государевых дел быть указано...М., 2002
  5. Його ж. Посольский приказ: Колыбель российской демократии. М., 2003.

Посилання:
  • ДОНСЬКІ КОЗАКИ
  • ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ
  • ГОЛІЦИН ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ
  • МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ПРИКАЗ
  • МАТВЄЄВ АРТАМОН СЕРГІЙОВИЧ
  • МОСКВА
  • ОРДІН-НАЩОКІН АФАНАСІЙ ЛАВРЕНТІЙОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ЦАР

  • Пов'язані терміни:
  • КАНЦЛЕР, ДЕРЖАВНИЙ КАНЦЛЕР, ВЕЛИКИЙ КАНЦЛЕР
  • КАТОРГА, КАТОРЖНІ РОБОТИ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1700
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • МАЛОРОСІЙСЬКИЙ ПРИКАЗ
  • МАТВЄЄВ АРТАМОН СЕРГІЙОВИЧ
  • ОБЛАСТЬ ВІЙСЬКА ДОНСЬКОГО
  • ОРДІН-НАЩОКІН АФАНАСІЙ ЛАВРЕНТІЙОВИЧ
  • ПОВСТАННЯ ЛІВОБЕРЕЖНЕ 1668
  • СЛОБІДСЬКІ КОЗАЦЬКІ ПОЛКИ
  • ВСЕВЕЛИКЕ ВІЙСЬКО ДОНСЬКЕ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)