ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОТІЙ ІПАТІЙ

  Бібліографічне посилання: Ткачук Р.Ф. ПОТІЙ Іпатій [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Potij_I (останній перегляд: 20.09.2019)
ПОТІЙ ІПАТІЙ

ПОТІЙ Іпатій (світське ім'я – Адам; 12.08.1541–18.07.1613) – унійний митрополит Київський (1599–1613), письменник-полеміст. Н. в с. Рожанка на Підляшші. Походив із правосл. шляхетського роду герба "Вага". Внук Патея Тишкевича, підляського лісничого, за ім'ям якого – Потій – названо рід. Батько П., Лев, був писарем короля польс. і вел. кн. литов. Сигізмунда II Августа від 1546. Мати, Анна Лощанка, – донька ратника литов. війська. Після смерті батька (1550) ним опікувалися король польс. і вел. кн. литов. Сигізмунд II Август та литов. канцлер кн. М.Радзивілл Чорний. Мати взяла шлюб удруге – зі смоленським каштеляном Домініком Пацом.

Початкову освіту П. здобув у кальвіністській школі Несвіжа (нині місто Мінської обл., Білорусь), "вільні мистецтва" студіював у Краківській академії або в одному із ун-тів Зх. Німеччини. Вивчив давньогрец. та лат. мови, опанував риторику, діалектику.

1561 П. одружився з Анною Острожецькою, донькою кн. Т.Головні-Острожецького. Освіта, протекторат привілейованої шляхти зумовили піднесення П. по щаблях суспільної ієрархії. 1566, після формування у Великому князівстві Литовському земських судів, П. виконував функції писаря. 1569 П. представляв Берестейський повіт на польсько-литов. сеймі та підписав акт Люблінської унії 1569. На конвокаційному сеймі 1573 підтримав постанови Варшавської конфедерації, якими утверджено в Речі Посполитій засади реліг. свободи й толерантності. 1574 П. вернувся з кальвінізму до православ'я. 1576 польс. король Стефан Баторій призначив П. земським суддею. 1578 і 1580 – скарбник Берестейщини. Імовірно, брав участь у війні з Моск. царством 1578–79 під Кессю (Цесис, Латвія) та Полоцьком. 1588 польс. король Сигізмунд III Ваза поставив П. берестейським каштеляном, сенатором сейму Речі Посполитої.

1590–92 П. учасник церк. зборів, на яких обговорювався проект об'єднання Київ. митрополії з катол. церквою. 31 березня 1593 під іменем Іпатій прийняв чернечий постриг. Обряд здійснив єпископ Луцький та Острозький Кирило Терлецький у Володимирі (нині м. Володимир-Волинський). 27 травня 1593 митрополит Київський Михайло Рогоза висвятив П. на єпископа Володимирського та Берестейського. 1594 П. підтримав ідею унії церковної в Речі Посполитій, брав участь у написанні "33-х артикулів" Берестейської церк. унії. Разом із Кирилом Терлецьким П. 1596 відбув до Риму (Італія) для укладення церк. унії. У жовтні 1596 в Бересті (нині м. Брест, Білорусь) був учасником церк. собору, на якому духовенство Київ. митрополії визнало юрисдикційну зверхність Папи Римського. 26 вересня 1599 після смерті Михайла Рогози П. став митрополитом Київським. 8 квітня 1600 П. іменовано архімандритом Києво-Печерської лаври.

Церк. унію в Речі Посполитій П. розглядав як засіб подолання інституційної кризи Київ. митрополії, поширення освіти, забезпечення участі Церкви в сусп. розвиткові Речі Посполитої, рівності прав і свобод обох найбільших конфесій, подолання загрози протестантизму.

У відстоюванні церк. унії П. діяв рішуче. Його зусиллями унійна церква посіла значне місце в конфесійній структурі Речі Посполитої.

П. приділяв увагу освіті правосл. парафіян, священиків, ченців. Був засновником берестейського братства (1590–91), семінарії для ченців при Свято-Троїцькому монастирі у Вільному (нині м. Вільнюс; 1601), школи при соборній Свято-Успенській церкві у Володимирі (1609). Організував шпиталі – притулки для бідних і сиріт.

Берестейська церк. унія активізувала реліг. полеміку (див. Полемічна література), з якої розпочалося літ. бароко в Україні. П. був автором полемічних трактатів, казань та гомілій (проповідей), віршів, листів. Його твори відзначаються гуманістичним змістом, особливий інтерес для нього становили психологія людини, її духовність. П. здійснив першу публікацію джерела з укр. історії, надрукувавши 1605 р. пам'ятку 2-ї пол. 15 ст. "Poselstwo do Papieża Syxta IV od duchowienstwa y od książąt y od panów Ruskich w roku 1476". Одним із перших в укр. гомілетиці П. склав казання та гомілії на цілий літургійний рік за польсько-лат. взірцями. Був автором листів, які відповідають канонам епістолографічного жанру та належать до кращих зразків худож. епістолярної прози кінця 16 – поч. 17 ст. ("Лист до князя К.Острозького", "Відповідь Клірику Острозькому", "Відповідь на лист патріарха Мелетія").

Похований у Свято-Успенському соборі у Володимирі.


Праці:
  1. List do prawosławnych. В кн.: Na threny i lament Theofila Orthologa. Kraków, 1610
  2. Kazania y homilie męża Bożego Nieśmiertelnej Sławy, y Pamięci Hipacyusza Pocieia Metropolity Kiiowskiego Halickiego, y całey Ruśi, Biscupa Włodzimierskiego y Brzeskiego […] Typis Monasterii Supraslensis PP. Basilianorum, 1714
  3. Уния альбо выклад преднейших артыкулов, ку зодноченью Греков с костелом Римским належащих. В кн.: Русская историческая библиотека, т. 7, кн. 2. СПб., 1882
  4. Антиризис или Апология против Христофора Филалета. Там само, т. 19, кн. 3. Спб., 1903
  5. Relacia, y uważenie postępkow niektorych okolo Cerkwi Ruskich Wileńskich. В кн.: Пам'ятки українсько-руської мови і літератури, т. 5. Львів, 1906.
Література:
  1. Левицкий О. Ипатий Потей, киевский униатский митрополит. В кн.: Памятники русской старины в западных губерниях, вып. 8. СПб., 1885
  2. Студинський К. В тристалїтє смерти митрополита Іпатия Потїя. Львів, 1913
  3. Ювілейна книга в 300-літні роковини смерті митрополита Іпатія Потія. Львів, 1914
  4. Dzięgielewski J. Pociej Adam. В кн.: Polski Słownik Biograficzny, т. 27. Б/м, 1982
  5. Паславський І. Між Сходом і Заходом: Нариси з культурно-політичної історії української церкви. Л., 1994
  6. Сеник С. Два митрополити – Потій і Рутський. В кн.: Історичний контекст, укладення Берестейської унії і перше поунійне покоління. Л., 1995
  7. Пекар А. Іпатій Потій – провісник з'єдинення. В кн.: Analecta Ordinis sancti Basilii Magni, vol. XV. Roma, 1996
  8. Тимошенко Л. Невідомий життєпис Іпатія Потія. "УІЖ", 2000, № 6.

Посилання:
  • БАРОКО
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ГОМІЛЕТИКА ТА ПРОПОВІДНИЦТВО В УКРАЇНІ 9–18 СТ.
  • КАЛЬВІНІЗМ
  • КАШТЕЛЯН
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569
  • ПІДЛЯШШЯ
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • ПОВІТ
  • ПИСАР, ПИСАРІ РУСЬКОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РАГОЗА МИХАЇЛ
  • СТЕФАН БАТОРІЙ
  • СИГІЗМУНД ІІ АВГУСТ
  • СИГІЗМУНД ІІІ ВАЗА
  • ТЕРЛЕЦЬКИЙ КИРИЛО
  • УНІЯ ЦЕРКОВНА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНІ МИСТЕЦТВА
  • ВІЛЬНЮС
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
  • ЗЕМСЬКІ СУДИ

  • Пов'язані терміни:
  • БЕРЕСТЕЙСЬКА ЦЕРКОВНА УНІЯ 1596 Р.
  • ГРЕКОВИЧ АНТОНІЙ
  • ХРЕБТОВИЧІ-БОГУРИНСЬКІ
  • КІШКА ЛУКАШ
  • КЛІРИК ОСТРОЗЬКИЙ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КУНЦЕВИЧ (КУНЧИЧ) ІВАН
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • МАМОНИЧІ, КУЗЬМА І ЛУКАШ
  • МИСАЇЛ
  • ПЕРЕСТОРОГА
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • РІЗДВА БОГОРОДИЦІ ЛЕЩИНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • РУССКАЯ ИСТОРИЧЕСКАЯ БИБИЛИОТЕКА
  • СУПРАСЛЬСЬКИЙ БЛАГОВІЩЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ТРЕНОС. АБО ПЛАЧ СХІДНОЇ ЦЕРКВИ
  • ВАТИКАН


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)