ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ

  Бібліографічне посилання: Толочко О.П. ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Povist_vremenykh (останній перегляд: 12.12.2017)
ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ

"ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ" – створений на поч. 12 ст. літопис, що ліг в основу всього наступного рус. літописання. Пам'ятка одержала назву за початковими словами древнього заголовку, який (із деякими змінами) читається в гол. списках літопису: Лаврентіївському та Іпатіївському. "П.в.л." не дійшла до наших днів у вигляді окремих рукописів; в усіх збережених списках "П.в.л." з'єднана з ін. пам'ятками літописання (Київським літописом, Суздальським і Новгородським літописами) та безпосередньо продовжується викладом подій за 12–15 ст. Виокремити текст "П.в.л." у цьому нерозчленованому потоку істор. оповіді дає можливість збережена деякими списками (Лаврентіївським, Радзивіллівським та ін.) приписка ігумена Видубицького Свято-Михайлівського монастиря Сильвестра (датована 1116), який засвідчив своє авторство, час і місце створення літопису.

Списки. "П.в.л." дійшла до нас у великій кількості списків різного часу. Головними з них, тобто такими, що найточніше передають древній текст, вважаються Лаврентіївський (1377; див. Лаврентіївський літопис), Троїцький (поч. 15 ст., втрачений), Радзивіллівський (кін. 15 ст.; див. Радзивіллівський літопис), Іпатіївський (поч. 15 ст.; див. Іпатіївський літопис), Хлєбніковський (кін. 16 ст.).

Редакції. Текст "П.в.л." передано в рукописній традиції досить стабільно, без значних змістовних змін (переробок тексту, пропусків чи додаткових відомостей). Проте у сучасній науці прийнято розрізняти кілька редакцій "П.в.л." Критерієм для виокремлення редакцій служить наявність (чи відсутність) приписки ігумена Сильвестра, а також уявлення про можливе авторство "П.в.л." Упродовж 20 ст. загальноприйнятою була концепція О.Шахматова, який виділяв три редакції "П.в.л." У списках Лаврентіївському та Радзивіллівському датована 1116 р. приписка Сильвестра вміщена безпосередньо після (імовірно обірваної) статті 1110 р. Текст "П.в.л." цих списків вважають другою редакцією, створеною у 1116. Натомість у списках Іпатіївському та Хлєбніковському приписка Сильвестра відсутня, текст статті 1110 р. дописано до кінця року, а подальший виклад без видимих ознак перериву перетікає в оповідь про 1120-ті рр. Крім того, ці списки містять кілька незначних додаткових повідомлень за кінець 11 ст. О.Шахматов вважав текст цих списків третьою редакцією і за деякими ознаками припускав, що вона була завершена у 1118. Однак автором "П.в.л." О.Шахматов вважав монаха Печерського монастиря Нестора, який закінчив свій твір бл. 1113. Такого тексту жодний зі списків "П.в.л." не містить, а отже, перша редакція, здогадно, була втрачена ще в досить ранній період.

Погляди О.Шахматова зазнавали критики, і деякі дослідникі запропонували поправки до його схеми виникнення і кількості редакцій "П.в.л.". Існують серйозні підстави гадати, що списки "П.в.л." представляють її єдину редакцію, створену ігуменом Сильвестром у 1116 і доведену до статті 1115 р. включно.

Авторство. Єдине документальне свідчення авторства "П.в.л." міститься в приписці ігумена Сильвестра: "Се повѣсти времяньных лѣтъ, откуду есть пошла Руская земля, кто въ Киевѣ нача первѣе княжити, и откуду Руская земля стала есть". Однак існує стійка традиція приписувати авторство "П.в.л." монаху Печерського монастиря Нестору, автору Житія св. Феодосія та "Чтенія про Бориса і Гліба". Цей погляд засновується на свідченні заголовків "П.в.л."

Заголовки "П.в.л." по-різному визначають її авторство. У списках Лаврентіївської групи це анонімний твір: "Игуменъ Силивестръ святаго Михаила написах книгы си Лѣтописецъ […] при князи Володимерѣ, княжащю ему Кыевѣ, а мнѣ в то время игуменящю у святаго Михаила въ 6624 [1116], индикта 9 лѣта". У списках Іпатіївської групи (а також у Радзивіллівському) авторство приписано анонімному монаху Печерського монастиря: "Повесть временныхъ лѣтъ черноризца Феодосьева манастыря Печерьскаго, откуду есть пошла Руская земля и хто в ней почалъ пѣрвѣе княжити […]". І лише в пізньому Хлєбніковському списку 16 ст. додано ім'я цього монаха – Нестор: "Повести врѣменных лѣт Нестера черноризца Феодосьева манастиря Печерьскаго […]". Існують підстави вважати, що ім'я Нестора в заголовок Хлєбніковського списку потрапило з т. зв. Касіанівської редакції Патерика Києво-Печерського (серед. 15 ст.), де саме він вперше названий автором "П.в.л.".

Жанр. Із деякими застереженнями "П.в.л." можна зарахувати до жанру т. зв. універсальних хронік, тобто істор. творів, які розпочинають свій виклад зі всесвітньої (біблійної) історії і продовжують його викладом історії "часткової": власної д-ви та її володарів. Безумовним взірцем тут стали візант. "універсальні хроніки", насамперед т. зв. Хроніка Георгія Амартола (див. Георгій Амартол). Щоправда, співвідношення між двома компонентами (всесвітньою та регіональною історіями) в "П.в.л." зворотнє: рус. історія посідає непорівнянно значніше місце. Крім того, на відміну від візант. хронік "П.в.л." організовує свій виклад згідно зі строгою хронологічною послідовністю років, чим наближається до жанру середньовічних анналів.

Зміст. Недатована частина "П.в.л." (т. зв. Етногр. вступ) є викладом історії людства після Потопу, розділення землі між синами біблійного праотця Ноя, розселення народів (їхніх нащадків) після падіння Вавілонської вежі та визначення місця серед них слов'ян, а також розселення слов'ян із "Дунайської прабатьківщини" по Сх. Європі. Першою датою "П.в.л." є 6360/852 р., з якого починається безперервна хронологічна сітка літопису. Утім, достовірною хронологія "П.в.л." стає лише із поч. 11 ст.

Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візант. хронографії, а також різноманітні перекази про "давні часи". Через те історія Русі 9–10 ст. у "П.в.л." є переважно леген- дарною. Тут викладено легенду про т. зв. закликання варягів (міфічного родоначальника князівської династії Рюрика та його братів), переселення князівського роду до Києва, а також легендарні відомості про перших князів (у т. ч. про війни княгині Ольги з древлянами, "вибір вір" Володимиром Святославичем та ін.) Утім цінність цієї частини "П.в.л." як істор. джерела полягає в тому, що в її складі до нас дійшли тексти трьох русько-візант. договорів: 911, 944 та 971. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із соціальної, політ., військ. та дипломатичної історії 10 ст.

Достовірним джерелом "П.в.л." стає лише у викладі подій останніх ста років – від поч. 11 ст. до свого завершення.

Попередні літописні зводи. Нині прийнято вважати, що "П.в.л." не була першим досвідом історіописання на Русі і що їй передували ін. літописи, які не дійшли до наших днів. Щодо характеру цих літописів, а також можливостей науково реконструювати їхній зміст погляди дослідників істотно розходяться.

"П.в.л." цінують не просто як перший істор. твір, що у своїй цілісності дійшов до нас, але також як вмістилище всього попереднього літописання, як текст, на основі якого можна спробувати відновити пам'ятки втрачені.

Найбільшої популярності здобули ідеї О.Шахматова про те, що "П.в.л." стала переробкою більш раннього літописного зводу – створеного в Києві в 1090-х рр. літопису, названого "Початковим зводом" (див. Початковий літописний звід). Він, у свою чергу, засновувався на створеному 1073 зводі печерського ігумена Никона, якому також передував літопис, названий "Найдавнішим зводом" і завершений бл. 1037–39 при митрополичій кафедрі Києва (див. Найдавніший літописний звод).

У 2-й пол. 20 ст. чимало дослідників висували гіпотези про те, що в легендарій частині "П.в.л." можна виділити найдавніші істор. твори, написані не в анналістичній, а оповідній манері, та включені до складу "П.в.л." (різноманітні "сказання": "про перших князів", "про здобуття слов'янської грамоти", "про хрещення" тощо).

Проте існують незаперечні ознаки того, що "П.в.л." являє собою не "зшивку" попередніх оповідань і не "надбудову" над попередніми літописними зводами, а була написана – від початку до кінця – однією людиною. Важко сумніватися, що якісь істор. записи велися в Києві упродовж 11 ст. й що деякі з них були використані при складанні "П.в.л.". Існує обґрунтоване припущення, що то могли бути анналістичного типу твори і саме їм "П.в.л." завдячує, напр., великою кількістю точних дат за 11 ст. У такому разі навряд чи можливі надійні методи виділення у складі "П.в.л." творів, які їй передували.

Видання: Летопись Нестерова по древнейшему списку мниха Лаврентия. М., 1824 (неповне видання, до 1019 р.); ПСРЛ, т. 2: Ипатьевская летопись. СПб., 1843 (текст "Повісті временних літ" за Іпатіївським списком); ПСРЛ, т. 1: Лаврентьевская и Троицкая летописи. СПб., 1846 (текст "Повісті временних літ" за Лаврентіївським списком); Летопись по Лаврентьевскому списку: Издание Археографической комиссии. СПб., 1872; ПСРЛ, т. 2: Ипатьевская летопись, 2-е изд. СПб., 1908; Шахматов А.А. Повесть временных лет, т. 1: Вводная часть. Текст. Примечания. Пг., 1916 [Летопись занятий Археографической комиссии, 1917, вып. 29); ПСРЛ, т. 1: Лаврентьевская летопись, вып. 1: Повесть временных лет. 2-е изд. Л., 1926; Повесть временных лет, ч. 1: Текст и перевод; Ч. 2: Приложения: Статьи и комментарии Д.С. Лихачева. М.–Л., 1950 (серия "Литературные памятники") (2-ге вид.: СПб., 1996); Повесть временных лет: Памятники литературы Древней Руси: XI – 1-я половина XII в. М., 1978; The Povest vremennych let: An Interlinear Collation and Paradosis, Complied and edited by Donald Ostrowski [= Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts: Volume X, part 1–3] (Cambridge, Massachusetts, 2003).

Фототипічні відтворення: Повесть временных лет по Ипатскому списку: Издание Археографической комиссии. СПб., 1871; Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку: Издание Археографической комиссии. СПб., 1872; Радзивилловская, или Кенигсбергская, летопись, ч. 1: Фотомеханическое воспроизведение рукописи. СПб., 1902; The Old Rus' Kievan and Galician-Volhynian Chronicles: The Ostroz'kyj (Xlebnikov) and Cetvertyns'kyj (Pogodin) Codices [= Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts: Volume VIII] (Cambridge, Massachusetts, 1990); Радзивилловская летопись: Текст. Исследование. Описание миниатюр, кн. 1–2. СПб.–М., 1994.

Переклади: Chronique dite de Nestor. Paris, 1884 (франц.); Nestorkrönikan översätting frÅn fornryskan av A. Norrback. Stockholm, 1919 (швед.); Die altrussische Nestorchronik. Leipzig, 1931 (нім.); Cronica lui Nestor. Bucureşti, 1935 (румун.); Повесть временных лет, ч. 1: Текст и перевод. М.–Л., 1950 (рос.) The Russian Primary Chronicle: Laurentian Text, translated and edited Samuel Hazzard Cross and Olgerd P. Sherbowitz-Wetzor. Cambridge, Massachusetts, 1953 (англ.); Nestorův letopis ruský: Povĕst dávných let. Praha, 1954 (чеський); Powieść minionych lat. Wrocław, 1968 (польс.); Літопис руський. К., 1989 (укр.); Повість временних літ: Літопис (за Іпатським списком). К., 1990 (укр.); Die Nestorchronik: Die altrussische Chronik, zugeschrieben dem Mönch des Kiever Höhlenklosters Nestor, in der Redaktion des Abtes Sil'vestr aus dem Jahre 1116, rekonstruiert nach den Handschriften Lavrent'evskaja, Radzivilovskaja, Akademičeskaja, Troickaja, Ipat'evskaja und Chlebnikovskaja und ins Deutsche übersetzt, von Ludolf Müller [Handbuch zur Nestorchronik, bd 4; Forum Slavicum, bd 56]. München, 2001 (нім.).


Література:
  1. Сухомлинов М.И. О древней русской летописи как памятнике литературном. СПб., 1856
  2. Бестужев-Рюмин К. О составе русских летописей до конца XIV в. [Летопись занятий Археографический комиссии, 1868, вып. 4, отд. 1 (приложение)]
  3. Шахматов А.А. Древнейшие редакции Повести временных лет. "Журнал Министерства народного просвещения", 1897, октябрь, отд. 2
  4. Його ж. О начальном Киевском летописном своде. "Чтения в Обществе истории и древностей Российских", 1897, кн. 3, отд. 3
  5. Його ж. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. СПб., 1908
  6. Його ж. Повесть временных лет, т. 1: Вводная часть. Текст. Примечания. Пг., 1916
  7. Истрин В.М. Замечания о начале русского летописания: По поводу исследований А.А. Шахматова в области древнерусской летописи. В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности АН за 1921, 1923, т. 23; за 1922, 1924, т. 24
  8. Никольский Н.К. Повесть временных лет как источник для истории начального периода русской письменности и культуры: К вопросу о древнейшем русском летописании. Л., 1930 (Сборник по Русскому языку и словесности, т. 2, вып. 1)
  9. Приселков М.Д. История русского летописания XI–XV вв. Л., 1940
  10. Шахматов А.А. "Повесть временных лет" и ее источники. В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т.4. М.–Л., 1940
  11. Бугославский С. "Повесть временных лет" (списки, редакции, первоначальный текст). В кн.: Старинная русская повесть: Статьи и исследования. М.–Л., 1941
  12. Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.–Л., 1947
  13. Черепнин Л.В. "Повесть временных лет", ее редакции и предшествующие ей летописные своды. В кн.: Исторические записки, т.25. М., 1948
  14. Рыбаков Б.А. Древняя Русь: Сказания. Былины. Летописи. М., 1963
  15. Насонов А.Н. История русского летописания X – начала XVIII в. М., 1964
  16. Еремин И.П. "Повесть временных лет": Проблемы ее историко-литературного изучения. В кн.: Еремин И.П. Литература Древней Руси (этюды и характеристики). М.–Л., 1966
  17. Мüller L. Die "Dritte Redaktion" der sogenannten Nestorchronik: Festschrift für M. Woltner zum 70. Geburtstag. Heidelberg, 1967
  18. Алешковский М.X. Повесть временных лет: Судьба литературного произведения в древней Руси. М., 1971
  19. Творогов О.В. Повесть временных лет и Хронограф по великому изложению. В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т.28. Л., 1974
  20. Львов А.С. Лексика "Повести временных лет". М., 1975
  21. Творогов О.В. Повесть временных лет и Начальный свод: Текстологический комментарий. В кн.: Труды Отдела древнерусской литературы, т.30. Л., 1976
  22. Кузьмин А.Г. Начальные этапы древнерусского летописания. М., 1977
  23. Handbuch zur Nestorchronik. München, 1977, bd 1–3, I. Lieferung
  24. Хабургаев Г.А. Этнонимия "Повести временных лет". М., 1979
  25. Творогов О.В. Лексический состав "Повести временных лет" (словоуказатели и частотный словник). К., 1984
  26. Гиппиус А.А. О критике текста и новом переводе-реконструкции "Повести временных лет". "Russian Linguistics", 2002, vol. 26
  27. Вилкул Т.Л. Новгородская летопись и Начальный свод. "Paleoslavica", 2003, XI
  28. Її ж. Повесть временных лет и Хронограф. "Palаeoslavica", 2007, XV, no. 2
  29. Ostrowski D. The Načal'nyj svod Theory and the Povest' vremennyx let. "Russian Linguistics", 2007, 31
  30. Гиппиус А.А. К проблеме редакций Повести временных лет. I. "Славяноведение", 2007, № 5
  31. Гиппиус А.А. К проблеме редакций Повести временных лет. II. "Славяноведение", 2008, № 2
  32. Толочко А. Перечитывая приписку Сильвестра1116 г. В кн.: Ruthenica, т. 7. К., 2008.

Посилання:
  • АМАРТОЛ ГЕОРГІЙ
  • АННАЛИ (ХРОНІКИ, ЛІТОПИСИ)
  • ДРЕВЛЯНИ
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД
  • НЕСТОР
  • НИКОН
  • ОЛЬГА
  • ПАТЕРИК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
  • ПОЧАТКОВИЙ ЛІТОПИСНИЙ ЗВІД
  • РАДЗИВІЛЛІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • РЮРИК
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКІЇ МОНАСТИР У КИЄВІ

  • Пов'язані терміни:
  • АДРІАНОВА-ПЕРЕТЦ ВАРВАРА ПАВЛІВНА
  • АМАРТОЛ ГЕОРГІЙ
  • АРПАДИ
  • АСКОЛЬДОВА МОГИЛА
  • АТАНАСІЙ КАЛЬНОФОЙСЬКИЙ
  • АВАРИ
  • БАЙЄР ГОТЛІБ-ЗІГФРІД
  • БАЛТИ
  • БЕРЕСТОВЕ
  • БІБЛІОТЕКА ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • БУКВАР ЛЬВІВСЬКИЙ
  • БУТКОВ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ
  • БУЖАНИ
  • ЧЕХІЯ, ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ТРОЇЦЬКО-ІЛЛІНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ЧЕРВЕНСЬКІ ГРАДИ
  • ДАВНЬОРУСЬКА ЕТНОКУЛЬТУРНА СПІЛЬНІСТЬ
  • ДАЖБОГ, ДАЖЬБОГ, ДАЖДЬБОГ
  • ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
  • ДОБРОНЄГА ВОЛОДИМИРІВНА
  • ДОБРИНЯ
  • ДОГОВОРИ КИЇВСЬКОЇ РУСІ З ВІЗАНТІЄЮ
  • ДОЛОБСЬКИЙ З'ЇЗД 1103
  • ДОРОГОБУЖ
  • ДРЕГОВИЧІ
  • ДРЕВЛЯН ПОВСТАННЯ
  • ДУБЕН, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
  • ДУЛІБИ
  • ДУНАЙ
  • ІАКОВ
  • ІДОЛИ, КУМИРИ
  • ІГОР, ІГОР СТАРИЙ
  • ІЛАРІОН
  • ІЛЛІНСЬКА ЦЕРКВА
  • ІОАНН ІІІ СКОПЕЦЬ
  • ІОАНН МАЛАЛА ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ІСКОРОСТЕНЬ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • ІЗЯСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • КАЧЕНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ТРОХИМОВИЧ
  • ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ
  • ХОРС
  • ХОРВАТИ
  • ХОЗАРСЬКІ МІФИ
  • ХОЗАРИ
  • ХРЕЩЕННЯ РУСІ 987–989
  • ХРОНОГРАФИ
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • ХРИСТИЯНСТВО
  • КИЙ
  • КЛОВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • КНЯЖА ГОРА ПОБЛИЗУ КАНЕВА, ДАВНЬОРУСЬКЕ ГОРОДИЩЕ НА КНЯЖІЙ ГОРІ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОНЮШИЙ
  • КОРСУНЬ, КОРСУНЬ КИЇВСЬКИЙ
  • КОРСУНСЬКИЙ ПОХІД ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИЧА
  • КОСТРУБА ТЕОФІЛ
  • КУПАЛА, КУПАЙЛО
  • КУРЯ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • ЛАТВІЯ , ЛАТВІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛИСТВЕН
  • ЛИСТВЕНСЬКА БИТВА 1024
  • ЛІТОПИСНІ ПЛЕМЕНА
  • ЛУБНИ
  • ЛУЦЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ЛЮБЕЧ
  • ЛЮБЕЦЬКА БИТВА 1016
  • МЕМУАРИ
  • МЕРЯ
  • МІНСЬК
  • МІРИЛО ПРАВЕДНЕ
  • МСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • МИХАЙЛІВСЬКИЙ СОБОР У ПЕРЕЯСЛАВІ
  • НАЙДАВНІШИЙ ЛІТОПИСНИЙ ІЗВОД
  • НЕСТОР
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • НОВГОРОД СВЯТОПОЛЧ
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • НОВГОРОДСЬКИЙ ПЕРШИЙ ЛІТОПИС
  • НИКОН
  • ОЛЕГ
  • ОЛЕГ СВЯТОСЛАВИЧ
  • ОЛЬГА
  • ОСТРОГ
  • ПАМ'ЯТЬ І ПОХВАЛА ІАКОВА МНІХА
  • ПЕЧЕРСЬКІ ЛІТОПИСНІ ЗВОДИ
  • ПЕРЕМИЛЬ
  • ПЕРЕМИШЛЬ
  • ПЕРЕМИШЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ПЕРЕСІЧЕН
  • ПЕРУН
  • ПЛЕМ'Я ЛІТОПИСНЕ
  • ПЛІСНЕСЬК
  • ПОЧАЙНА
  • ПОЧАТКОВИЙ ЛІТОПИСНИЙ ЗВІД
  • ПОХОДИ РУСІ НА ВІЗАНТІЮ
  • ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА
  • ПОЛЯНИ
  • ПОЛЮДДЯ
  • ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ РУССКИХ ЛЕТОПИСЕЙ
  • ПОСАДНИК
  • ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
  • ПРЕДСЛАВА
  • ПРЕТИЧ
  • ПУТЯТА ВИШАТИЧ
  • РАБСТВО В УКРАЇНІ
  • РАДИМИЧІ
  • РЕДЕДЯ
  • РЯД ЯРОСЛАВА 1054
  • РЮРИК
  • РЮРИК РОСТИСЛАВИЧ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • РОДЕНЬ, РОДНЯ
  • РОГНЕДА
  • РОСТИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • САЖЕНЬ
  • СЕДНІВ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • СФРАГІСТИКА
  • ШАХМАТОВ ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ШАРУКАН, ХАН
  • ШЛЯХ ІЗ ВАРЯГІВ У ГРЕКИ
  • СІВЕРЯНИ
  • СКАЗАНІЄ І СТРАСТЬ І ПОХВАЛА СВЯТИМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ
  • СКЕПТИЧНА ШКОЛА
  • СКОМОРОХИ
  • СЛОВЕНИ, СЛОВЕНЕ, СЛОВЕНИ ІЛЬМЕНСЬКІ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • СРІБЛЯНИК
  • СТАРОКИЇВСЬКА ГОРА
  • СТАРЦІ ГРАДСЬКІ, СТАРІЙШИНИ ЛЮДСЬКІ
  • СТРИБОГ
  • СУДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СУТІСКА (СУТІЙСЬК, СУТЕСКА, СУТЕЙСЬК)
  • СВАРОГ І СВАРОЖИЧ
  • СВЕНЕЛЬД ВОЄВОДА
  • СВЯТОПОЛК ІЗЯСЛАВИЧ, СВЯТОПОЛК-МИХАЇЛ ІЗЯСЛАВИЧ
  • СВЯТОПОЛК ОКАЯННИЙ, СВЯТОПОЛК-ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ АБО СВЯТОПОЛК-ПЕТРО ЯРОПОЛЧИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ІГОРЕВИЧ
  • СВЯТОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СИЛЬВЕСТР ІГУМЕН
  • СИМАРГЛ, СІМАРГЛ, СЕМАРГЛ
  • СИНЕУС І ТРУВОР – БРАТИ РЮРИКА
  • ТЮРКСЬКИЙ КАГАНАТ
  • ТМУТОРОКАНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ТОЛОЧКО ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ
  • ТОПОНІМІКА
  • ТУРІЙСЬК, МІСТО ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУРОВО-ПІНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО, ТУРОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ТИВЕРЦІ
  • УГРИ
  • УСПЕНСЬКИЙ СОБОР, СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ СОБОР КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
  • УСТАВ ЗЕМЛЯНИЙ
  • ВАГИЛЕВИЧ ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ВАРЯГИ
  • ВАСИЛІВ
  • ВАСИЛЬКІВ
  • ВАСИЛЬКО РОСТИСЛАВИЧ
  • ВЕЛИКА СКІФІЯ
  • ВЕЛИКОМОРАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВЕРСТА
  • В'ЯТИЧІ
  • ВІЙСЬКОВА ІСТОРІЯ
  • ВІНО
  • ВІЗАНТІЯ
  • ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • ВОЛХВИ
  • ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВОЛИНЯНИ
  • ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКІЇ МОНАСТИР У КИЄВІ
  • ВИШАТА
  • ВИШГОРОД (АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА)
  • ВИТИЧІВСЬКИЙ З'ЇЗД 1100 Р.
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗОЛОТІ ВОРОТА В КИЄВІ
  • ЗВЕНИГОРОД ГАЛИЦЬКИЙ
  • ЗВЕНИГОРОД КИЇВСЬКИЙ
  • ЗВЕНИГОРОД, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)