ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПРАПОР ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ

  Бібліографічне посилання: Савчук Ю.К. ПРАПОР ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Prapor_Derzhavnyj (останній перегляд: 09.12.2018)
ПРАПОР ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ

ПРАПОР ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ – один з офіц. символів д-ви, що слугує ознакою її суверенітету. Ст. 20 Конституції України 1996 встановлено опис держ. прапора, який являє собою полотнище із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Держ. прапор – невід'ємний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності держ. утворень.

Серед прапорів Київської Русі переважаючим був червоний колір – найбільш зручний для сигналізації під час бою. Здебільшого русини мали стяги у вигляді горизонтально видовженого трикутника, із зображеннями княжих родових знаків, хрестів, святих та небесних світил. У Грюнвальдській битві 1410 Львів. ополчення виступило під синьою корогвою із золотим левом, що спинається на скелю; Перемиське – також синьою, але із золотим двоголовим орлом, Галицьке – із білою з чорною галкою в короні, Подільське – білою із золотим сонцем.Національна революція 1648–1676 та поява козац. д-ви, де провідну роль відігравала козац. верства, витворила розмаїття форм, кольорів та емблем. На завершальному етапі існування козац. д-ви фіксуємо появу нац. (держ.) прапора в сучасному розумінні.

Джерелом наших уявлень про козац. прапори періоду Нац. революції 1648–76 є корогви Чернігівського полку і Ніжинського полку, які нині зберігаються у Військ. музеї в Стокгольмі (Швеція). Вони мають трапецієподібну, прямокутну, інколи з клинцями або косицями, форму. Корогви поєднують різноманітні кольори та відтінки й позбавлені символічної системності. Помітні серед них і трофейні або ж делеговані монархами сусідніх д-в. Загалом козац. прапори найчастіше прикрашали зображення святих, різноманітної форми хрести, зорі, сонце та півмісяць, а кольорова гама не була сталою. Із розвитком держ. інституцій та формуванням адм.-тер. устрою Гетьманщини усталилася градація прапорів на сотенні, полкові (корогви та значки). Найвищий щабель в ієрархії посідав загальновійськовий, або гетьман. прапор, що певною мірою відігравав роль та містив ознаки державного.

Найдавніший із відомих гетьман. прапорів пов'язуємо з ім'ям Б.Хмельницького. Він мав білий колір – традиційний та найбільш поширений серед самостійних володарів. Периметром полотнище оздоблене рудувато-червоною лиштвою. Центр полотнища займає коло, у середині якого зображено хрест над півмісяцем. Належність прапора гетьману засвідчують розміщені в кутах полотнища ініціали гетьмана та абревіатура гетьман. титулу.

Б.Хмельницький був одним із перших гетьманів, хто став набувачем гол. знамена з рук моск. монархів. Оружейна палата Моск. Кремля стала місцем виготовлення і збереження чільних знамен семи укр. гетьманів – Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Брюховецького, Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи та Д.Апостола. Три з них – І.Брюховецького, Д.Многогрішного та І.Мазепи – після виконання представницьких функцій були повернені до Оружейної палати. Знамено І.Виговського потрапило до Оружейної палати як воєнний трофей, Д.Апостола – обхідним шляхом через "другі руки". За ідейним спрямовуванням та емблематичною композицією знамена, виготовлені в Оружейній палаті, можемо розподілити на дві групи. До першої слід зарахувати знамена Б.Хмельницького та І.Брюховецького. На полотнищах першої групи домінують зображення святих. Вони виконували роль своєрідних "християнських знаменій". У другій групі за своїм змістовним навантаженням провідну роль відіграє зображення держ. герба Моск. царства та Рос. імперії.

Нині відоме перебування прапорів трьох гетьманів. Відзнака Б.Хмельницького прикрашає колекцію Нац. музею воєнної історії Швеції – Army museum у Стокгольмі. Д.Апостола – збірку Оружейної палати Моск. Кремля. Ім'я гетьмана І.Мазепи пов'язане відразу із двома унікальними пам'ятками. Одна з них належить Харківському історичному музею (ідеться про прапор, виготовлений в Оружейній палаті Моск. Кремля), друга – Нац. музею воєнної історії Швеції, Army museum у Стокгольмі (прапор позначений гербом гетьмана).

Важливим свідченням національно-держ. розвитку прапорництва в Гетьманщині став унікальний правовий документ 18 ст. Останній укр. гетьман К.Розумовський зобов'язав своїм ордером від 8 березня 1755 зображувати на сотенних прапорах козац. полків, виготовлених коштом Малорос. скарбу, з одного боку "герб нації", з другого – "той сотнє, чем оная сотня печатаєтся". Знамена здебільшого виготовлялися із синьої матерії та прикрашалися писаним "золотом" гербом. Сучасні тій добі архівні матеріали та істор. пам'ятки зберегли для нас взірці тогочасних козацьких знамен. Прапор однієї з сотень Лубенського полку зберігається в Національному музеї історії України. Прямокутне полотнище синього кольору прикрашає "герб нації" – козак із мушкетом.

Клейноди останньої Запорозької Січі, які наприкінці 19 – у 1-й третині 20 ст. зберігалися в Ермітажі, дають підстави стверджувати, що існували курінні корогви та значки. На гол. прапорі зображувався хрест в оточенні небесних світил: сонця, півмісяця, зірок. Корогви були прямокутні, значки – здебільшого видовжені з косицями. Відома мор. корогва запорожців із зображенням корабля малинового кольору. Пізніша усна народна, а згодом – наукова традиція визначає малиновий колір як домінуючий на Запорожжі та в козац. прапорничій практиці загалом, що, однак, не підтверджується джерелами та збереженими пам'ятками.

Стійке поєднання синього і жовтого кольорів на нац. прапорі фіксуємо із серед. 19 ст. У час "весни народів" 1848 Головна руська рада проголосила загальноукр. нац. гербом старовинний герб князів Романовичів, Львів. землі та Руського воєводства – зображення золотого лева, що спинається на скелю, на блакитному тлі. Саме такі зображення мали на своїх прапорах загони Нац. гвардії в Яворові та ін. містах Галичини. У цей же час згідно з геральдичними звичаями усталилося поєднання жовтої та синьої смуг на прямокутному полотнищі.

1914 на відзначенні 100-річчя з дня народження Т.Шевченка поєднання цих кольорів засвідчувало нац. характер маніфестацій у багатьох містах України, Санкт-Петербурзі та ін. містах Росії. Цінною прапорною пам'яткою став прапор Легіону Українських січових стрільців, виготовлений 1916 за ескізом І.Іванця, освячений у Розвадові (нині село Миколаївського р-ну Львів. обл.) митрополитом А.Шептицьким. На лицьовому (червоному) боці прапора зображувався архангел Михаїл з опущеним додолу мечем та щитом із зображенням лева. На зворотному (синьому) – зелений лавровий вінець та напис у центрі "У.С.С. 1914". Засобами символіки прапор відображав ідею єдності Наддніпрянської України та Західної України.

Утвердження синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки. 14 січня 1918 Українська Центральна Рада ухвалила "Тимчасовий закон про фльоту УНР", в якому зазначалося: "2. Прапором Укр. Військової фльоти є полотнище о двох – блакітному і жовтому кольорах. В кряжі блакітного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем у ньому. 3. Прапором Укр. торговельної фльоти є полотнище о двох – блакітному і жовтому кольорах".

Згодом нормативні та конституційні акти ін. держ. утворень, як то: Директорії УНР (Наказ гетьмана П.Скоропадського по мор. відомству від 18 липня 1918), Західноукраїнської Народної Республіки (Тимчасовий основний закон, ухвалений УНРадою (див. Українська національна рада ЗУНР; 13 листопада 1918 у Львові), Карпатської Укр. Республіки (див. Карпатська Україна; Конституційний закон, прийнятий Соймом 15 березня 1939), засвідчили утвердження синьо-жовтих барв як національно-державних усього укр. народу. Ухвала Укр. нац. ради (див. Державний центр УНР на еміграції) 27 червня 1949 визначила, аж до ухвалення відповідного закону легітимним законодавчим органом Самостійної Соборної Укр. Д-ви, порядок кольорів таким: синій та жовтий.

Держ. прапором УСРР/УРСР згідно зі ст. 35 Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки 1919 слугувало полотнище червоного кольору із золотими літерами абревіатури назви республіки (згодом доповнене золотим серпом і молотом). Червоний колір символізував народження Укр. рад. д-ви в жорстокій класовій боротьбі. Указом Президії ВР УРСР 21 листопада 1949 затверджено новий держ. прапор. Відтепер полотнище поєднувало дві горизонтальні смуги: верхньої червоного (²/3 частини) та нижньої лазурового (1/3 частини) кольорів. У горішній частині зображувалися золоті серп і молот, а над ними – червона п'ятикутна зірка, обрамлена золотою каймою. Лазуровий колір трактувався і як символ дружби рос. та укр. народів, і репрезентував Україну як мор. д-ву, і нагадував про боротьбу Б.Хмельницького, що боровся із загарбниками під лазуровими прапорами. Відтоді прапор існував у незмінному вигляді.

У новітні часи нац. синьо-жовтий прапор уперше офіційно замайорів на ратуші м. Стрий 14 березня 1990. Через півтора року – 10 вересня 1991 – він гордо тріпотів на щоглі Верховної Ради України. 18 вересня 1991 Голова ВР України Л.Кравчук підписав постанову Президії ВР України про дозвіл "у протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор", постанова ВР України 28 січня 1992 надала йому статусу Державного. Остаточно П.Д.У. затверджений ст. 20 Конституції України 1996.

Держ. прапор традиційно постійно піднімається на будинках органів держ. влади, під час офіц. церемоній, міжнар. спортивних та ін. Законодавчо сфера застосування держ. прапора не регламентована.


Література:
  1. Громозда К.Ю., Яневський Д.Б. Історичні гербові відзнаки та прапорові барви України. "УІЖ", 1990, № 4, 5
  2. Савчук Ю. Знамена українських гетьманів з Палати зброї Московського Кремля. В кн.: Україна та Росія: Проблеми політичних і соціокультурних відносин: Збірник наукових праць. К., 2003
  3. Гречило А. Становлення українських національно-державних символів у 1917–1920 роках. "ЗНТШ" (Львів), 2006, т. 252.

Посилання:
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПОЛК
  • АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ
  • БРЮХОВЕЦЬКИЙ ІВАН МАРТИНОВИЧ
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГАЛИЧИНА
  • ГЕРБ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА
  • ГРЮНВАЛЬДСЬКА БИТВА 1410
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • ХАРКІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РАДЯНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1919
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • ЛУБЕНСЬКИЙ ПОЛК
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МНОГОГРІШНИЙ ДЕМ'ЯН ГНАТОВИЧ
  • НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА, НАДДНІПРЯНЩИНА, ПРИДНІПРОВ'Я, ПОДНІПРОВ'Я
  • НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648–1676
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • НІЖИНСЬКИЙ ПОЛК
  • РОМАНОВИЧІ
  • РОЗУМОВСЬКИЙ КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕПТИЦЬКИЙ АНДРЕЙ
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ПАВЛО ПЕТРОВИЧ
  • СТРИЙ, МІСТО ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗУНР
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ
  • ЯВОРІВ
  • ЗАХІДНА УКРАЇНА, ЯК ТЕРМІН
  • ЗАПОРОЗЬКА СІЧ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)