ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ

  Бібліографічне посилання: Горобець В.М. ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pravlinnia_Hetmanskoho (останній перегляд: 17.02.2019)
ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ

ПРАВЛІННЯ ГЕТЬМАНСЬКОГО УРЯДУ – орган влади, створений урядом рос. імп. Анни Іванівни 1734 після смерті гетьмана Д.Апостоладля управління Лівобережною Україною (Гетьманщиною) та недопущення нових гетьман. виборів. До складу П.г.у. входили царський резидент в Україні кн. О.Шаховськой із 2-ма рос. урядовцями – кн. І.Барятинським і полк. В.Гур'євим, а також генеральний обозний Я.Лизогуб із 2-ма укр. старшинами – генеральним підскарбієм А.Марковичем і генеральним осавулом Ф.Лисенком (за ін. даними, замість когось із названих старшин до складу П.г.у. входив генеральний суддя М.Забіла). Усі члени П.г.у. номінально володіли рівними правами, але по суті його головою був царський резидент (у тогочасних джерелах – "правитель"), обов'язки якого до 1737 виконував кн. О.Шаховськой, після його відкликання з України – кн. І.Барятинський. У своїй діяльності П.г.у. офіційно повинне було керуватися постановами "Рішительних пунктів" 1728, але фактично пріоритетну роль у формуванні його політ. курсу відігравали таємні інструкції, які надавалися центр. владними органами Російської імперії царським резидентам в Україні. У них, зокрема, ставилися завдання поступової уніфікації держ. норм і порядків Гетьманщини відповідно до загальноімперських, тіснішої інтеграції козацької старшини з рос. дворянством, дотримання заборони вступати в родинні зв'язки з польс. шляхтою та українцями з Правобережжя тощо. Діяльність П.г.у. призвела до посилення контролю і втручання з боку рос. влади у внутр. справи Гетьманщини. В істор. літературі П.г.у. іноді називають 2-ю Малорос. колегією. П.г.у. ліквідовано у зв'язку з обранням 1750 К.Розумовського гетьманом.

Дж.: Сборник Русского исторического общества, т. 58, 67. М., 1858, 1862; Летопись занятий Археографической комиссии за 1904 год, вып. 17. СПб., 1907.


Література:
  1. Пархоменко В. Конец Старой Малороссии (1733–1788 годы в истории Левобережной Украины). "Киевская старина", 1905, кн. 11–12
  2. Розенфельд И.Б. Присоединение Малороссии к России (1654–1793): Историко-юридический очерк. Пг., 1915
  3. Горобець В.М., Струкевич О.К. Українсько-російські політичні відносини XVII–XVIII ст.: Тенденції, характер, етапи. "УІЖ", 1997, № 1.

Посилання:
  • АННА ІВАНІВНА
  • АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ
  • БАРЯТИНСЬКИЙ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ДВОРЯНСТВО
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДСКАРБІЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОБОЗНИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОСАВУЛ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ СУДДЯ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • РІШИТЕЛЬНІ ПУНКТИ 1728
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОЗУМОВСЬКИЙ КИРИЛО ГРИГОРОВИЧ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО

  • Пов'язані терміни:
  • АННА ІВАНІВНА
  • АРХІВ ГЕНЕРАЛЬНИЙ
  • БАРЯТИНСЬКИЙ ІВАН ФЕДОРОВИЧ
  • ГЕНЕРАЛЬНА ЛІЧИЛЬНА КОМІСІЯ
  • ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА
  • ГЕТЬМАН
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • ПОЛКОВНИК НАКАЗНИЙ
  • РОСІЯ
  • ВИБОРНІ КОЗАКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)