ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПРАЗЬКЕ ПОВСТАННЯ 1945

  Бібліографічне посилання: Дерейко І.І. ПРАЗЬКЕ ПОВСТАННЯ 1945 [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Prazke_povst (останній перегляд: 23.02.2019)
ПРАЗЬКЕ ПОВСТАННЯ 1945

ПРАЗЬКЕ ПОВСТАННЯ 1945 – антигітлерівське повстання 5–8 травня 1945 в окупованій нацистською Німеччиною столиці Чехії. Ініційоване лояльним до еміграційного уряду Е.Бенеша підпільним рухом "Народна оборона" (керівники – колишні офіцери чехословац. армії) та промосковською Чеською нац. радою (створена у квітні 1945 у визволеному рад. військами м. Кошице (нині місто у Словаччині); 8 із 12 членів ради – члени Компартії Чехословаччини). П.п. було заплановане на 7 травня 1945, але фактично розпочалося раніше внаслідок стихійних виступів у ряді чеських міст, спричинених фальшивим повідомленням про капітуляцію Німеччини (з 1 по 5 травня 1945 такі виступи відбулись у Пршерові, Німбурку, Подєбрадах, Нові-Біджові, Семілі, Ломніцах, Турнові, Кладно, Пльзені та, здебільшого, були придушені окупантами). У Празі повстання було підготоване міським командуванням "Народної оборони" (т. зв. комендатура "Бартош"), якому вдалося налагодити співпрацю з більшістю чеських воєнізованих формувань окупаційного режиму у столиці (передусім, поліцією і службою боротьби з наслідками бомбардувань "Luftschütz"). Їх використали як осн. ударну силу повстання. Внаслідок залучення добровольців із цивільного населення і ветеранських орг-цій чеських військовиків сили повстанців зросли з наявних перед виступом 7,5 тис. до бл. 30 тис. бійців. Керівники повстання домовилися з генерал-майором С.Буняченком, командиром 1-ї д-зії ЗС К-ту визволення народів Росії (Рос. визвол. армія), яка рухалася в напрямку на м. Лінц (Австрія) для об'єднання з рештою підпорядкованих генерал-лейтенанту А.Власову формувань. На той момент з'єднання (бл. 22 тис. осіб) номінально мало статус союзника Німеччини, перебувало в оперативному підпорядкуванні групи армій Вермахту "Центр" (команд. – генерал-фельдмаршал Ф.Шернер). Проте, після невиконання С.Буняченком наказу про висування д-зії на фронт в район м. Брно (нині місто в Чехії) та ігнорування наступного наказу про роззброєння, добровольці опинилися у стані озброєного нейтралітету з нацистами. На офіцерській раді 4 травня було прийняте рішення про участь у повстанні, 5 травня, поки празька радіостанція була в руках чехів, ця інформація прозвучала в ефірі.

Від початку повстанцям протистояв лише нім. гарнізон Праги з частин 31-ї добровольчоїд-зії СС, 539-ї стаціонарної д-зії Вермахту і низки окремих підрозділів, заг. чисельністю до 10 тис. осіб. На першому етапі чехам вдалося захопити радіостанцію та низку військ. складів, блокувати нім. частини в місцях їх базування за допомогою бл. 1,6 тис. барикад, споруджених по всьому місту напередодні і протягом 5 травня. На допомогу гарнізону прийшли дислокована в Бенешові дивізійна група СС "Валленштайн" та частини відступаючої з-під Відня 6-ї танк. армії СС, зокрема полки 2-ї танк. д-зії СС "Райх", які почали тіснити чеські підрозділи. Увечері 5 травня до боїв долучилися 4 полки д-зії С.Буняченка, які протягом наступних днів вибили нім. війська з ключових об'єктів Праги й забезпечили ефективну оборону міста від ударів ззовні. Попри це емісарам А.Власова не вдалось отримати жодних політ. дивідендів від допомоги повстанню, гарантій безпеки для солдатів Рос. визвол. армії чи бодай укладення письмової угоди про співпрацю з Чеською нац. радою. 7 травня командування ЗС К-ту визволення народів Росії отримало інформацію про те, що 3-тя амер. армія генерала Дж.Паттона припинила просування на територію Чехії, натомість з двох боків до міста наближаються моторизовані частини радянських Першого Українського фронту і Другого Українського фронту (після звістки про початок повстання на 2 дні раніше запланованого терміну почалася Празька наступальна операція рад. військ). У ніч на 8 травня 1-ша д-зія припинила бойові дії і почала відступ у зх. напрямку для здачі в полон амер. військам. Того ж дня, внаслідок зміни розкладу сил, Чеська нац. рада пішла на перемовини з нацистами і прийняла капітуляцію нім. гарнізону з наданням йому права вільного виходу з міста з усім озброєнням. 9 травня, слідом за відступаючими частинами Рос. визвол. армії, Вермахту і військ СС, до Праги увійшли частини 3-ї та 4-ї гвардійських танкових армій генерал-полковників Д.Лелюшенка і П.Рибалка. 11 травня 1945 війська 1-го, 2-го Укр. фронтів та Четвертого Українського фронту вийшли на лінію Хемніц – Карлові Вари – Пльзень і зустрілися з частинами 3-ї амер. армії.

У ході П.п. німецькі армія та СС втратили убитими бл. 1 тис. вояків, повстанці – більше 1,6 тис. осіб, 1-ша д-зія ЗС К-ту визволення народів Росії – 300 осіб. Крім цього, у місті залишилися 198 важкопоранених та до 500 дезертирів із Рос. визвол. армії, більшість із них були страчені або вивезені в невідомому напрямку рад. військами. Також у ході боїв та каральних акцій обох сторін загинули до 1,5 тис. пражан чеської національності та невстановлене число цивільних німців із числа містян, медперсоналу й допоміжних служб Вермахту.


Література:
  1. Артемьев В. Первая дивизия РОА: Материалы к истории освободительного движения народов России (1941–1945). Онтарио, 1974
  2. Jakl T. Czechy 1945. Warszawa, 1997
  3. Дробязко С. Под знаменами врага: Антисоветские формирования в составе германских вооруженных сил 1941–1945 гг. М., 2004
  4. Александров К. Армия генерала Власова 1944–1945. М., 2006
  5. Fleischer W., Eiermann R. Das letzte Jahr der Waffen-SS: Mai 1944 – Mai 1945. Eggolsheim, б/р.

Посилання:
  • БЕНЕШ ЕДВАРД
  • ЧЕТВЕРТИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ДРУГИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • ЛЕЛЮШЕНКО ДМИТРО ДАНИЛОВИЧ
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФРОНТ
  • РИБАЛКО ПАВЛО СЕМЕНОВИЧ
  • ВЕРМАХТ
  • ВІДЕНЬ
  • ВІЙСЬКА СС


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)