ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

  Бібліографічне посилання: Остафійчук Б., Марчук В. ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Василя Стефаника [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Prykarpatskyj_Stefanyka (останній перегляд: 20.09.2019)
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Василя Стефаника – ун-т класичного зразка, відкритий 26 серпня 1992. Історія П.н.у. починається восени 1939, коли після входження Галичини до складу УРСР прикарпатський регіон зіткнувся з гострою нестачею вчительських кадрів. У жовтні 1939 почали працювати семінари вчителів, однак ні вони, ні залучення педагогів зі сходу України не могли розв'язати проблеми. Органи місц. влади порушили перед урядом УРСР питання про створення в обласному центрі – м. Станіслав (із 1962 – Івано-Франківськ) учительського ін-ту, і вже в січні 1940 розпочалася підготовка, а від 1 березня 1940 – навчання в новоствореному закладі у складі 3-х ф-тів: історичного, фізико-математичного та філологічного з двома відділеннями – укр. мови і літератури та рос. мови і літератури.

У довоєнний період у вищому навч. закладі на стаціонарному, вечірньому та заочному відділеннях навч. 900 майбутніх педагогів. Однак менше ніж за півроку після відкриття закладу праця колективу була перервана німецько-рад. війною 1941–45. Сотні студентів і викладачів пішли на фронт, частина з них були евакуйовані. Перший декан філол. ф-ту Шмулензон, викладачі Чорний, Березін, Поповський, Насанов загинули в боях між Житомиром та Бердичевом. Перший декан істор. ф-ту Т.Великий загинув під Сталінградом (нині м. Волгоград, РФ). Деякі з тих, що залишилися живими, після війни продовжили роботу в ін. закладах і установах. У роки гітлерівської окупації вчительський ін-т був закритий, його майно повністю пограбоване, а навч. корпус спалений. Сума заподіяних збитків сягала 3 млн карбованців.

Перший післявоєнний навч. рік розпочався 1 листопада 1944, у липні 1945 дипломи вчителів одержали перші 13 випускників стаціонару. 1948/49 навч. р. ін-т розпочав у майже відремонтованому приміщенні свого корпусу, а завершилися відновлювальні роботи 1950. Директором навч. закладу 1946–49 був Т.Божко. Загалом за роки існування Станіславського вчительського ін-ту ним було підготовлено для шкіл регіону 1457 учителів.

Наступною віхою в роботі навч. закладу стала реорганізація його в серпні 1950 у Станіславський пед. ін-т. Однією з найважливіших проблем, над якою працював колектив навч. закладу, було підвищення якості професорсько-викладацького складу. В результаті, якщо 1952/53 навч. р. працювали 58 викладачів, із них – 10 канд. наук, доцентів, то 1955/56 навч. р. їх налічувалося вже 79, у т. ч. 21 канд. наук, доцент. Водночас зміцнювалася навч. база, відкривалися нові кафедри, кабінети і лабораторії. Фонд б-ки збільшився вчетверо – з 38 тис. книг у 1951 до 167 тис. у 1958. Директорами ін-ту в цей період були К.Швецов (1950–53), Г.Грехуч (1953–56), І.Шевченко (1956–57), заст. з навчально-наук. роботи впродовж зазначеного часу був С.Гуцало.

Потреба комплектування вчителями сільс. неповних і середніх шкіл Прикарпаття та ін. областей України, що залишалася актуальною, зумовила перехід ін-ту 1956 до підготовки, а з 1958 – до випуску вчителів широкого профілю, які б могли викладати не один, а кілька предметів. Вони готувалися з таких спеціальностей, як "українська філологія та історія", "російська філологія та історія", "фізика, математика і креслення", "українська філологія, музика і співи". Термін навчання було збільшено до 5 років. 1959 відкрито новий ф-т – підготовки вчителів початкових класів і здійснено перший набір (50 осіб) на спеціальність "методика і педагогіка початкової освіти". 1962 ін-т повернувся до прийому студентів на одну спеціальність (за винятком спеціальності "українська філологія, музика і співи"). Наступного 1963 до ін-ту було приєднано загальнонаук. ф-т. Він став четвертим, поряд з історико-філологічним, фізико-математичним та ф-том методики і педагогіки початкової освіти. Загальнонаук. ф-т мав на меті забезпечити отримання вищої освіти за місцем проживання студентів-заочників без відриву від вир-ва. До числа його студентів було переведено сотні тих, які навчалися у вищих навч. закладах Києва, Харкова, Львова, Донецька, Чернівців, але мешкали і працювали в межах Івано-Франківської області. Із 1956 почали виходити "Наукові записки" ін-ту. Із часу створення навч. закладу і до 1965 канд. дис. захистили 23 викладачі, що на той час мало неабияке значення для становлення навч. закладу.

Завершення "хрущовської відлиги" позначилося хвилею арештів у серпні–вересні 1965 укр. дисидентів-шістдесятників, які виступали протии русифікації, політ. безправ'я, за держ. суверенітет України. Не оминули вони й Івано-Франк. пед. ін-ту. Викладач новітньої історії В.Мороз, який працював в ін-ті лише один навч. рік, 31 серпня 1965 не вийшов на роботу через затримання слідчими органами. Суд, організований у Луцьку, виніс вирок: 4 роки таборів суворого режиму за "антирадянську агітацію і пропаганду".

Час 2-ї пол. 1960-х – 1-ї пол. 1980-х рр. у житті пед. ін-ту не можна назвати періодом суцільного "застою", якоїсь цілковитої стагнації або зупинки в розвиткові. Адже невпинним залишався процес виховання нових поколінь і відповідно становлення нових генерацій майбутніх педагогів. У цей період ін-том керували канд. філос. н., доцент В.Кравець (1957–67), канд. екон. н., проф. О.Устенко (1967–80), д-р істор. н., проф. І.Васюта (1980–82), канд. фізико-мат. н., доцент І.Кучерук (1982–86).

Пам'ятною датою в історії Івано-Франк. пед. ін-ту стало 5 січня 1971: ін-тові було присвоєно ім'я видатного укр. письменника В.Стефаника. Тепер його з гордістю носить і П.н.у. В ін-ті вводилися нові спеціальності, відкривалися нові ф-ти.

Із початком перебудови в серед. 1980-х рр. розпочався новий період в житті ін-ту. У цей складний, але плідний час, 1986, його очолив новий ректор, д-р філол. н., проф. В.Кононенко. Значно зміцнилася матеріальна база ін-ту. Введено в дію новий аудиторний корпус, актовий зал та б-ку, книжковий фонд якої перевищив 500 тис. томів, а 1988 – навч. корпус гуманітарних ф-тів, у результаті чого навч. площі ін-ту більше ніж подвоїлися і була розв'язана проблема навч. приміщень.

Із проголошенням незалежності України і розбудовою нац. державності настали принципово нові умови для розвитку всієї системи освіти, у т. ч. вищої. За ініціативою і на прохання навч. закладу 26 серпня 1992 на базі Івано-Франк. держ. пед. ін-ту було створено Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. На 36-ти кафедрах ун-ту навчально-виховну та н.-д. роботу здійснювали 240 штатних викладачів, серед яких налічувалося 20 д-рів, професорів, 181 канд. наук, доцент. Студентський колектив ун-ту складали 3950 студентів стаціонару і 2400 – заочного відділення. Далі було створено кілька нових ф-тів: юридичний (декан – О.Вівчаренко), економічний (В.Мойсеєнко), філософський (І.Любінець), природничий (В.Сельський), довузівської підготовки (С.Дерев'янко), післядипломної освіти (В.Хрущ), фізичного виховання (М.Соя). Введено нові спеціальності, дефіцит фахівців з яких гостро відчувався в регіоні. Це – правознавство, фінанси і кредит, облік та аудит, психологія, релігієзнавство, польс. філологія, хімія, біологія, декоративно-вжиткове мист-во, дизайн, фізичне виховання, соціальна педагогіка.

Враховуючи вагомий внесок Прикарпатського ун-ту в підготовку висококваліфікованих фахівців, плідну наук. та науково-педагогічну працю колективу, 21 серпня 2004 Указом Президента України № 958 від 21 серпня 2004 та наказом Мін-ва освіти і науки України № 718 від 13 вересня 2004 Прикарпатському ун-ту ім. В.Стефаника надано статус національного.

Сьогодні ун-т очолює чл.- кор. НАН України, д-р фізико-мат. наук, професор, засл. працівник н. і т. України, лауреат Держ. премії України в галузін. і т. Б.Остафійчук, під кер-вом якого ун-т став сучасним і потужним навчально-наук. комплексом, який об'єднує 8 навч. ін-тів (історії і політології, мистецтв, педагогічний, природничих наук, туризму і менеджменту, філології, юридичний, Коломийський), 6 ф-тів (економічний, іноземних мов, математики та інформатики, фізико-технічний, фізичного виховання і спорту, філософський), 4 навчально-консультаційні центри (у містах Калуш, Долина, Чортків, Рахів), 3 коледжі (юридичний – в м. Івано-Франківськ, педагогічний – у м. Коломия, туризму і готельного госп-ва – у смт Верховина), школу-ліцей, 3 н.-д. ін-ти, 11 наук. центрів, Центр дистанційного навчання та контролю знань, навчально-методичне управління, н.-д. частину, 8 адм. відділів, Центр післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, Центр інформаційних технологій, Прикарпатський центр політ. та євроінтеграційних досліджень.

Навчально-виховну й наук. роботу на 68-ми кафедрах здійснюють 782 штатних викладачі, у т. ч. 65 д-рів наук, професорів, 470 канд. наук, доцентів. Зараз в ун-ті навч. понад 18,5 тис. студентів. За весь час своєї діяльності ун-т підготував понад 50 тис. спеціалістів, перетворився на провідний центр науки, к-ри та освіти Прикарпаття.


Посилання:
  • БЕРДИЧІВ
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ЧОРТКІВ, МІСТО ТЕРНОПОЛЬСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОЛИНА
  • ДОНЕЦЬК
  • ГАЛИЧИНА
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
  • КАЛУШ
  • КАРБОВАНЕЦЬ
  • ХАРКІВ
  • КОЛОМИЯ
  • КИЇВ
  • ЛУЦЬК
  • ЛЬВІВ
  • МОРОЗ ВАЛЕНТИН ЯКОВИЧ
  • РАХІВ
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • ШІСТДЕСЯТНИКИ
  • СТЕФАНИК ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
  • ВЕРХОВИНА (ЖАБ'Є),
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • КАРПЕНКО ОЛЕКСАНДР ЮХИМОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)