ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПУСТОВОЙТЕНКО ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Губина О.М., Головко В.В. ПУСТОВОЙТЕНКО Валерій Павлович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pustovojtenko (останній перегляд: 23.02.2019)
ПУСТОВОЙТЕНКО ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ

ПУСТОВОЙТЕНКО Валерій Павлович (н. 23.02.1947) – держ. і громад. діяч. Д-р тех. н. (2002), професор. Н. в с. Адамівка Березанського р-ну Миколаїв. обл. Навч. в Одес. ремісничому уч-щі № 9, одночасно працював токарем на з-ді с.-г. машинобудування ім. Жовтневої революції. 1966–68 служив у лавах Рад. армії, у ракетних військах стратегічного призначення в м. Тейково Івановської обл. РРФСР. Поступив до Одес. політех. ін-ту, а після переїзду до Дніпропетровська 1971 здобував освіту в Дніпроп. інженерно-буд. ін-ті, який закінчив 1975 за спеціальністю інженер-механік.

1975 почав працювати в тресті "Дніпробудмеханізація", за 9 років подолав шлях від майстра, виконроба, старшого виконроба до гол. інженера управлінь механізації № 1 і № 2, гол. інженера. 1984 призначений керуючим трестом "Дніпробудмеханізація". 1986 очолив виконком Бабушкінської районної ради нар. депутатів Дніпропетровська. 1987 став заст. голови Дніпроп. міськвиконкому з питань роботи житлово-комунального госп-ва. Із 1989 до квітня 1993 – голова Дніпроп. міської ради та голова міськвиконкому. У березні 1990 обраний нар. депутатом Верховної Ради України. У квітні–вересні 1993 – міністр Кабінету Міністрів уряду Л.Кучми. Із жовтня 1993 до липня 1994 – заст. голови правління банку кредитно-фінансової спілки "Експобанк". Від липня 1994 до липня 1997 працював міністром Кабінету Міністрів в урядах В.Масола, Є.Марчука, П.Лазаренка.

16 липня 1997 призначений на посаду Прем'єр-міністра України, в уряді працювали А.Голубченко, С.Тігіпко, А.Кінах, В.Смолій, І.Мітюков, В.Гурєєв, Б.Супіханов, О.Шеберстов та ін. Завдяки їх зусиллям вперше за роки незалежності України зупинено падіння вир-ва. П. багато зробив для відновлення кораблебудування та с.-г. машинобудування, було поліпшено стан вугільної пром-сті. За його сприяння пущено в експлуатацію 5 нових вугільних шахт, серед яких "Никанор-Нова" в Луганській області, багато ін. копалень отримали тех. переоснащення. У Закарпатській області відкрита шахта з видобутку укр. золота і відповідне переробне підпр-во, у Рівненській області – сірникова ф-ка та ф-ка з переробки укр. бурштину, у Житомирі обладнано комплекс із гранулювання хмелю. Відновлено буд-во Новодністровської гідроакумулюючої станції в Чернівецькій області, а також ухвалено рішення про завершення буд-ва Рівненської та Хмельницької АЕС і узгоджено систему фінансування цих робіт. На Одещині зведено міст через Хаджибейський лиман, на Луганщині відкрито низку підприємств легкої пром-сті.

За вказівкою П. розпочато роботи з реконструкції Свято-Успенського та Михайлівського Золотоверхого соборів у Києві, Нац. спортивного комплексу "Олімпійський" і спортивних стадіонів у всіх обласних центрах України відповідно до вимог Союзу європ. футбольних асоціацій.

У березні 1998 обраний нар. депутатом України 3-го скликання, але склав депутатські повноваження і залишився працювати на посаді Прем'єр-міністра України. У червні 1999 на засіданні Ради голів урядів країн СНД обраний її головою.

Працював Прем'єр-міністром України до грудня 1999.

1999–2006 – голова Народно-демократ. партії.

У квітні 1999 П. виступив ініціатором та очолив орг. роботу зі створення Всеукр. об'єднання демократ. сил "Злагода", ставши згодом його співголовою.

У грудні 2000 – червні 2001 – радник Президента України, секретар Політ. ради при Президентові України. Із червня 2001 до квітня 2002 працював міністром транспорту України в уряді А.Кінаха.

У березні 2002 після перемоги на парламентських виборах виборчого блоку "За Єдину Україну!", до якого входила Народно-демократ. партія, перейшов на роботу до ВР України і очолив К-т із питань буд-ва, транспорту, житлово-комунального госп-ва і зв'язку.

Балотувався на посаду Київ. міськ. голови під час виборів 2006. У травні–липні 2006 – заст. голови Київ. міської держ. адміністрації.

1992–94 – президент Асоціації міст України. У липні 1996 – серпні 2000 – президент Федерації футболу України. У лютому 2008 – один із співзасновників громад. орг-ції "Рада старійшин" (разом із Л.Кравчуком, В.Фокіним, Є.Марчуком та ін.).

Від 2002 завідує кафедрою управління міським госп-вом Академії муніципального управління (ф-т міськ. госп-ва). 1996 захистив канд. дис. на тему: "Геотехнічне обґрунтування технології будівництва підземних об'єктів в Україні", 2002 – докторську на тему: "Теорія та практика освоєння підземного простору України в умовах розвитку геотехногенних процесів". Автор понад 40 наук. праць.

У квітні 2010 призначений радником Президента України В.Януковича.

Нагороджений Почесним званням "Заслужений будівельник України" (1995), Почесною відзнакою Президента України (1996), орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го (1999) і 4-го ст. (2002).


Література:
  1. Уряди України у ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001
  2. Хто є хто в державному управлінні. К., 2008.

Посилання:
  • ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ФОКІН ВІТОЛЬД ПАВЛОВИЧ
  • КІНАХ АНАТОЛІЙ КИРИЛОВИЧ
  • КРАВЧУК ЛЕОНІД МАКАРОВИЧ
  • КУЧМА ЛЕОНІД ДАНИЛОВИЧ
  • КИЇВ
  • ЛАЗАРЕНКО ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • МАРЧУК ЄВГЕН КИРИЛОВИЧ
  • МАСОЛ ВІТАЛІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • РІВНЕНСЬКА ОБЛАСТЬ
  • СМОЛІЙ ВАЛЕРІЙ АНДРІЙОВИЧ
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ЯНУКОВИЧ ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ
  • ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЖИТОМИР

  • Пов'язані терміни:
  • КІНАХ АНАТОЛІЙ КИРИЛОВИЧ
  • КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
  • ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ПАР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)