ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПИЛИПЧУК ПИЛИП КАЛЕНИКОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Бойко О.Д. ПИЛИПЧУК Пилип Каленикович [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pylypchuk_P (останній перегляд: 16.11.2018)
ПИЛИПЧУК ПИЛИП КАЛЕНИКОВИЧ

ПИЛИПЧУК Пилип Каленикович (1890–1940) – громад., політ. і держ. діяч, дипломат. Н. на Волині. Закінчив Ін-т шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. 1912–17 був активним діячем укр. громади С.-Петербурга (із 1914 – Петроград; нині м. С-Петербург): входив до Інформаційного бюро студентських громад, був членом Гол. укр. студентської ради, в якій виконував обов'язки скарбника. Лютневу революцію 1917 зустрів у Петрограді, згодом перебрався до Києва. Член Української партії соціалістів-революціонерів (1917), із липня входив до ЦК УПСР. Із травня 1917 – нач. Київ. округи водних шляхів. У часи Української Держави – нач. Київ. округи шляхів сполучення. Після перемоги протигетьманського повстання 1918 входив до Ради комісарів, що виконувала обов'язки уряду протягом 15–26 грудня 1918. Один з організаторів у січні 1919 Української народно-республіканської партії, член її ЦК. За Директорії Української Народної Республіки – керуючий мін-вом шляхів в урядах В.Чехівського та С.Остапенка (грудень 1917 – квітень 1919). У серпні 1919 перебував у Варшаві на чолі надзвичайної дипломатичної місії, яка вела переговори з прем'єром І.Падеревським та нач. Польс. д-ви Ю.-К.Пілсудським. Товариш (заст.) міністра шляхів в уряді І.П.Мазепи (березень–травень 1920), керуючий мін-вом шляхів в уряді В.Прокоповича (травень–жовтень 1920), член Конституційної комісії (вересень 1920). Разом з урядовими структурами УНР наприкінці 1920 виїхав до Польщі. Заст. голови Ради Республіки, прем'єр-міністр та міністр фінансів уряду УНР на еміграції (1921–22).

Залишився в еміграції, професор Укр. (таємної) політехніки у Львові (1922–25), із 1927 жив у Луцьку, працював інженером. Засновник і голова Т-ва ім. Лесі Українки.

П. у м. Хелм (Польща), похований на місц. кладовищі.


Література:
  1. Лотоцький О. Сторінки минулого, ч. 2. Варшава, 1933
  2. Мазепа І. В огні і бурі революції: 1917–1921. К., 2003
  3. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки: 1918–1920: Документи і матеріали, т. 1–2. К., 2006.

Посилання:
  • ЧЕХІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МУСІЙОВИЧ
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КИЇВ
  • ЛУЦЬК
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МАЗЕПА ІСААК ПРОХОРОВИЧ
  • ОСТАПЕНКО СЕРГІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • ПІЛСУДСЬКИЙ ЮЗЕФ-КЛЕМЕНС
  • ПРОКОПОВИЧ В'ЯЧЕСЛАВ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ПРОТИГЕТЬМАНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1918
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНО-РЕСПУБЛІКАНСЬКА ПАРТІЯ (УНРП) (1918-1919)
  • УКРАЇНСЬКА ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (УПСР)
  • ВАРШАВА
  • ВОЛИНЬ

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ХОЛМ
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ 1920, ОСНОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ПЕВНИЙ ПЕТРО
  • РАДА НАРОДНИХ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (РНМ УНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)