ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПИМЕН

  Бібліографічне посилання: Євсєєва Т.М. ПИМЕН [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Pymen_P (останній перегляд: 20.08.2019)
ПИМЕН

ПИМЕН (у миру – Пєгов Павло Григорович; 26.10.1875, за ін. даними, 1876 – 1942) – архієпископ Подільський і Брацлавський, митрополит Київський і всієї України для Укр. правосл. автокефальної церкви (УПАЦ; за статутом – Всеукр. спілка реліг. громад Правосл. автокефальної синодальної церкви; ін. назви – Обновленсько-синодальна церква, "Жива церква", із 1925 – Всеукр. правосл. автокефальна синодальна церква; див. Обновленський рух). Кандидат богослов'я (1901). Н. в Уфимській губ. в сел. родині. 1895 закінчив Уфимську духовну семінарію, того ж року його призначили наглядачем Уфимського духовного уч-ща. 1897–1901 навч. в Казанській духовній академії, 1898 прийняв чернечий постриг і був рукопокладений у сан ієродиякона, 1900 – у сан ієромонаха. 1901 отримав ступінь кандидата богослов'я, того ж року став викладачем Уфимського духовного уч-ща. Із 1902 – голова Уфимського відділення Єпархіальної училищної ради. Із 1903 – пом. наглядача Уфимського духовного уч-ща, із грудня 1903 й до 1906 – наглядач Солікамського духовного уч-ща. 1904 піднесений до звання соборного ченця Моск. Донського ставропігійного монастиря. 1906 призначений наглядачем Бугурусланського духовного уч-ща. 15 серпня 1907 піднесений до сану архімандрита і призначений ректором Тифліської духовної семінарії. Одночасно був членом Грузино-Імеретинської синодальної контори. 13 лютого 1911 піднесений до сану єпископа Бакинського, 2-го вікарія екзарха Грузії. Із 13 грудня 1912 по 12 лютого 1915 – єпископ Єреванський, вікарій екзарха Грузії. Із 1914 тимчасово керував Грузинським екзархатом РПЦ. 12 лютого 1915 призначений єпископом Балтським, вікарієм Подільської єпархії. 1918–21 – єпископ Подільський і Брацлавський. 1921 піднесений до сану архієпископа й до 1923 посідав кафедру архієпископа Подільського і Брацлавського.

У жовтні 1923 на соборі в м. Харків архієпископ П. проголосив утворення Укр. синодальної церкви та очолив її синод із титулом митрополита Харківського. Був викладачем Вищої укр. богословської школи. Організатор Всеукр. соборів 1925 і 1928, домігся соборного скасування постанов обновленського Помісного собору 1923 про визнання рівнозначним і рівночесним білого та чернечого єпископату, заборони повторних шлюбів для духовенства. 27 січня 1925 як голова Всеукр. Священного Синоду увійшов до складу Всерос. з'їзду Пленуму Священного Синоду. Був делегатом 3-го Всерос. собору (обновленського). Після перенесення столиці України до Києва – митрополит Київський і всієї України. Але 16 лютого 1935 через небажання підкоритися єдиному кер-ву Священного Синоду Правосл. церков СРСР звільнений за штат. Після повернення до патріаршої РПЦ знову посів кафедру архієпископа Подільського і Брацлавського.

П. у тюрмі м. Куп'янськ.


Література:
  1. "Вестник Священного синода Православной российской церкви", 1926, № 6; 1927, № 5–6; 1928, № 10/33
  2. Русские православные иерархи: Исповедники и мученики. Париж, 1986
  3. "Обновленческий раскол": Материалы для церковно-исторической и канонической характеристики. М., 2002
  4. Ігнатуша О. Інституційний розкол православної церкви в Україні: Ґенеза і характер (ХIХ ст. – 30-і рр. ХХ ст.). Запоріжжя, 2004
  5. Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні. 1917–1930-і роки. Полтава, 2004
  6. Киридон А. Час випробування: Держава, Церква і суспільство в радянській Україні 1917–1930-х років. Тернопіль, 2005
  7. Тригуб О. Розгром української церковної опозиції в Російській православній церкві (1922–1939 рр.). Миколаїв, 2009.

Посилання:
  • АРХІМАНДРИТ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ХАРКІВ
  • КУП'ЯНСЬК
  • КИЇВ
  • ОБНОВЛЕНСЬКИЙ РУХ
  • ЖИВА ЦЕРКВА

  • Пов'язані терміни:
  • ОБНОВЛЕНСЬКИЙ РУХ
  • ЖИВА ЦЕРКВА


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)