ПИСАРЕНКО Георгій Степанович (12.11(30.10).1910–09.01. 2001) – учений у галузі механіки. Дійсний член АН УРСР (1964; з 1991 – АН України, з 1994 – НАН України). Засл. діяч н. УРСР (1973). Член Міжнар. академії астронавтики (1977), Амер. т-ва випробувань та матеріалів (1977). Н. на х. Скрильники Білицької волості Кобеляцького пов. Полтав. губ. 1927 закінчив семирічну школу в м-ку Білики. 1927–31 працював робітником у м. Полтава, креслярем на Мех. з-ді в м. Златоуст (нині місто Челябінської обл., РФ), слюсарем на 1-му Автоскладальному з-ді в м. Нижній Новгород (1932–90 – м. Горький; нині місто РФ). 1936 закінчив Горьківський індустріальний ін-т. 1937–40 навч. в аспірантурі Київ. політех. ін-ту. 1939–51 працював у Ін-ті буд. механіки АН УРСР. 1941–43 – в евакуації, працював інженером-дослідником Авіамоторного з-ду № 26 та філії Центр. ін-ту авіац. моторобудування в м. Уфа (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ), де вирішував завдання зміцнення моторів літаків. Одночасно викладав в Уфімському авіац. ін-ті.

1951–66 працював в Ін-ті чорної металургії АН УРСР, Лабораторії спецсплавів АН УРСР, яка 1955 була перетворена в Ін-т металокераміки та спецсплавів АН УРСР, 1964 перетворений на Ін-т проблем матеріалознавства АН УРСР. Сформував новий наук. напрям із дослідження міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах.

1966 за його ініціативою був створений спеціалізований Ін-т проблем міцності АН УРСР (нині Ін-т проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України), директором якого він був до 1988, 1992–2001 – його почесним директором. Тут були вирішені актуальні наук. проблеми, зумовлені потребами атомної енергетики, газотурбобудування, авіаційної та ракетно-косміч. техніки, ін. галузей машинобудування. П. заснував і був гол. редактором наук. час. "Проблеми міцності" (1969–88), що перевидається в США.

Наук. дослідження П. поєднував із вихованням наук. кадрів: 1952–56 – проректор із наук. роботи, 1952–84 – зав. кафедри опору матеріалів Київ. політех. ін-ту. Під його кер-вом захищено 186 кандидатських та 50 докторських дисертацій. Постійно займався організацією роботи АН УРСР: 1962–66 – гол. учений секретар Президії АН УРСР, 1970–78 – 1-й віце-президент АН УРСР, 1973–84 – голова Комісії косміч. досліджень при Президії АН УРСР, 1981–88 – голова Пн.-Зх. наук. центру АН УРСР.

П. створив всесвітньо відомі наук. школи з міцності матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах, а також – із коливань дисипативних систем. Є автором більш ніж 800 наук. праць, зокрема більше 40 монографій, підручників, довідників, перевиданих багатьма мовами світу. Під його кер-вом розроблено більше 100 оригінальних випробувальних установок, багато з яких відзначено медалями на міжнар. виставках. Низку праць присвятив історії розвитку механіки в Україні. Великих зусиль доклав до популяризації творчого спадку й увічнення пам'яті С.П.Тимошенка та ін. видатних учених.

Лауреат премії АН УРСР ім. М.Крилова (1968), Держ. премій УРСР (1969 – під № 1; 1980), Держ. премії СРСР (1982).

Нагороджений орденами і медалями СРСР, орденом України "За заслуги" 2-го ст., Золотою медаллю Словац. АН (1979), Золотою почесною відзнакою Федерації науково-тех. т-в NOT (Польща; 1999).

П. у м. Київ, похований на Звіринецькому кладовищі.

2001 в пам'ять про вченого встановлено меморіальну дошку в Ін-ті проблем міцності НАН України, 2002 ін-ту присвоєно ім'я Г.Писаренка. 2002 Міжнар. астрономічний союз присвоїв ім'я "Писаренко" малій планеті Сонячної системи № 20 963.

2007 засновано премію НАН України ім. Г.Писаренка – за видатні наук. роботи у галузі міцності матеріалів і конструкцій.

1. Степан Прокопович Тимошенко. К., 1979
2. Актуальные вопросы прочности в современном машиностроении. К., 1992
3. Воспоминания и размышления. К., 1994.
4. Опір матеріалів: Підручник. К., 2004 (у співавт.).

1. Георгій Писаренко. В кн.: Народжені Україною: Меморіальний альманах, т. 2. К., 2002
2. Писаренко Ю. Мала планета Писаренко № 20963. В кн.: Імена України в космосі. К., 2003
3. Г.С. Писаренко: Ученый, педагог, организатор науки. К., 2005.